Рішення № 86186874, 06.12.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8990/18

Провадження № 2/638/582/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 грудня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Мунтяну І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 611076,60 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі літ. «И-1» загальною площею 277,7 кв.м. та літ. «С-1» загальною площею 681,6 кв.м. по АДРЕСА_1 з 12.03.2003 року, а літ. «Т-1» загальною площею 157,1 кв.м. з 03.10.2003 року. Відповідач з 12.03.2003 року використовує земельну ділянку площею 0,2920 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст..ст. 125,126 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 року по 31.05.2018 рік не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав. Про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі літ. «И-1» загальною площею 277,7 кв.м., літ. «С-1» загальною площею 681,6 кв.м. по АДРЕСА_1 з 12.03.2003 року, а літ. «Т-1» загальною площею 157,1 кв.м. з 03.10.2003 зареєстроване за відповідачем на підставі договорів дарування від 17.01.2003 №1993 та від 01.10.2003 №3251. За повідомленням Управління держгеокадастру у м.Харкові станом на 29.12.2012 рік в управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку. За повідомленням Департаменту земельних відносин договір оренди землі не укладався. ГУ ДФС у Харківській області повідомило, що ОСОБА_2 не є платником плати за земельну ділянку.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договорів купівлі-продажу.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Враховуючи викладене, грошові кошти, що є предметом позову це сума несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, оскільки саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, 7, 13, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 15, 80, 93, 120, 122, 123, 125, 141, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. ст. 14, 288, 289 ПК України, ст. ст. 2, 4, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради (м.Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 611076 (шістсот одинадцять тисяч сімдесят шість) грн. 60 коп.

ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 9166 (дев`ять тисяч сто шістдесят одну) грн. 15 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Головуючий