Ухвала суду № 86183985, 09.12.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2-в/225/37/2019

Єдиний унікальний номер № 225/6869/19

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

Іменем України

9 грудня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області питання щодо можливості часткового відновлення повністю втраченого судового провадження в цивільній справи, закінченій ухваленням рішення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року заявник по справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача в судовому рішенні по цивільній справі № 260/9536/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. До заяви була надана неналежним чином засвідчена копія виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки у заявника виникла необхідність в заміні стягувача, тому суд своєю ухвалою від 16.10.2019 ініціював питання щодо можливості часткового відновлення повністю втраченого судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором, яке знаходилось в провадженні Ленінського районного суду м.Донецька.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 дана заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.

Належно повідомлені сторони в судове засідання не з`явилися з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у їх відсутності суду не надавали, тому суд розглядав справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Із змісту заяви вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м. Донецька знаходилась цивільна справа № 260/9536/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька по цивільній справі № 260/9536/13-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» стягнена заборгованість за тілом кредиту в сумі 2849,60 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 58,17 доларів США, пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань в сумі 1138,85 грн., відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України в сумі 2197,36 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 265,78 грн.

При вирішенні питання про часткове відновлення втраченого судового провадження в частині ухвалення 21.03.2014 Ленінським районним судом м. Донецька рішення про стягнення з ОСОБА_1 та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014 заборгованості за кредитним договором, судом відповідно до вимог ст. 494 ЦПК України були досліджені матеріали з втраченого судового провадження, а саме: копія повного тексту рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21.03.2014 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2849,60 доларів США, простроченої заборгованість за нарахованими процентами в сумі 58,17 доларів США, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань в сумі 1138,85 грн., відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України в сумі 2197,36 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 265,78 грн., копія повного тексту рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014. Інших документів, які містилися в матеріалах втраченого судового провадження, сторони суду не надали.

Зважаючи на те, що наявні в справі про часткове відновлення втраченого провадження в частині ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором представлені копії рішень суду першої та апеляційної інстанцій є належним та достатнім для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, приходить до висновку про необхідність часткового відновлення втраченого провадження саме в частині ухвалення судами рішень суду першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст.12, 60, 258, 259, 488, 489, 493, 494, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Частково відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 260/9536/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині ухвалення 21 березня 2014 року Ленінським районним судом м. Донецька та в частині ухвалення 14.10.2014 Апеляційним судом Запорізької області рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вважати установленим зміст відновленого рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 21 березня 2014 року по цивільній справі № 260/9536/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014 про перегляд рішення суду першої інстанції (повний текст) в наступній редакції:

«Провадження по справі № 2/260/634/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 р. Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді: Трофименко Л. Р.

при секретарі: Ткач Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі відділення «Донецьке регіональне управління» АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 30 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Д010/АА-022.07.2. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відновлювальну кредитну лінію Відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 7274,00 доларів СIIIА. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків. Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 2203501012.840.07022, 2207901012.840.07022, 2208001012.840.07022, 2209101012.840.07022. Кредит був виданий відповідачу під обов`язок сплати ним Банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних. Відповідно до умов кредитного договору відповідач взяв на себе обов`язок: починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 122,00 доларів США на рахунок, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до „10"-го числа (включно) кожного частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком платежів"; повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 27 липня 2012 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10- го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 27 липня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача. Пунктом 5.2. кредитного договору Банку надано право у разі порушення відповідачем умов кредитного договору вимагати від нього дострокового повернення наданих кредитів та нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом, а у разі невиконання вищевказаних вимог - звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави, та договорів застави, які можуть бути укладені в майбутньому між банком та боржником в рахунок забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором. Скориставшись своїм правом, банк надіслав на адресу відповідача Вимогу №151.6- 11-6.6/1712 від 24 березня 2011 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. До теперішнього часу відповідь на зазначену Вимогу до позивача від відповідача не надходила. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 2907,77 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 23233,08 гривень та 20486,89 гривень, зокрема з яких: заборгованість за кредитом – 2849,60 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 22768,30 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 58,17 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 464,78 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань – 18289,53 гривень; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 2197,36 гривень. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК” заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2907,77 доларів США, та 20486,89 гривень, відшкодування судових витрат 437,29 гривень.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву с проханням розглянути справу у його відсутність, вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, невизнання позовних вимог та застосування положень статті 551 ЦК України. Просив взагалі не стягувати з нього неустойку, оскільки він не працює, має на утриманні пристарілу матір, дружину та дитину, яка навчається на денній формі навчання та платній основі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд вважає наступне.

В судовому засіданні та матеріалами справи встановлено, що 30 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Д010/АА-022.07.2 (а.с. 5-10). Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відновлювальну кредитну лінію Відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 7274,00 доларів СIIIА. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків. Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 2203501012.840.07022, 2207901012.840.07022, 2208001012.840.07022, 2209101012.840.07022 (а.с. 16-29). Кредит був виданий відповідачу під обов`язок сплати ним Банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних. Відповідно до умов кредитного договору відповідач взяв на себе обов`язок: починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 122,00 доларів США на рахунок, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до „10"-го числа (включно) кожного частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком платежів"; повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 27 липня 2012 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10- го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 27 липня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України), згідно якою передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, з якої вбачається що, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 536 ЦК України, якою передбачено що, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти.

У відповідності до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача (а.с. 11-14).

Пунктом 5.2. кредитного договору Банку надано право у разі порушення відповідачем умов кредитного договору вимагати від нього дострокового повернення наданих кредитів та нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом, а у разі невиконання вищевказаних вимог - звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави.

Банк надіслав на адресу відповідача Вимогу №151.6- 11-6.6/1712 від 24 березня 2011 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк.(а.с. 30). Втім згідно повідомлення про отримання вказаної вимоги, відповідач не отримав її особисто. А отримала її ОСОБА_2 , яка зазначена сестрою відповідача. (а.с.31)

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, з боку відповідача мало місце порушення зобов`язання, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Як вбачається із ст. 549 ЦК України, неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема в разі прострочення.

Оскільки п. 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредитів чи сплати процентів, відповідач зобов`язується сплачувати Банку за кожен день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.5. кредитного договору, від суми простроченого платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлюється, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості відповідача складає 2907,77 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 23233,08 гривень та 20486,89 гривень, зокрема з яких: заборгованість за кредитом – 2849,60 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 22768,30 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 58,17 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 464,78 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань – 18289,53 гривень; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 2197,36 гривень.

За офіційним курсом Національного банку України станом на 20 вересня 2013 року 1 долар США дорівнює 7,9930 гривень - згідно Службового розпорядження НБУ від 19 вересня 2013 року за № 205/360 “Про офіційний курс гривні до іноземних валют”. (а.с.15).

Приписами статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи цей факт, також те, що відповідач мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з своєю пристарілою матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жінкою ОСОБА_4 , яка є пенсіонеркою, сином ОСОБА_5 , який навчається на платній денній формі навчання, тобто відповідач має їх на утриманні, не працює, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 1138,85 грн., що складає 5 відсотків суми боргу за тілом кредиту.

Таким чином, враховуючи офіційний курс НБУ станом на 20.09.2013р., суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК” заборгованість за Кредитним договором. Вважає за необхідне стягнути заборгованість за кредитом – 2849,60 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 22776,85 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 58,17 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 464,95 гривень; пеню за прострочку виконання грошових зобов`язань – 1138,85 гривень; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 2197,36 гривень.

Також суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які були понесені ним у зв`язку із зверненням до суду і розглядом цієї цивільної справи, по сплаті судового збору у розмірі 265,78 гривень (а.с.1), що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанціями долученими до матеріалів справи, є судовими витратами, які у разі часткового задоволення позову підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

На підставі ст. ст. 526, 530, 533, 551, 554, 1050 ЦК України, ст.. 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № НОМЕР_1 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за Кредитним договором №Д010/АА-022.07.2 від 30 липня 2007 року в розмірі: заборгованість за тілом кредиту – 22776,85 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 464,95 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань – 1138,85 гривень; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 2197,36 гривень, та у відшкодування судових витрат 265,78 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя: ______

»

«Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4266/14 Головуючий у 1 інстанції: Трофименко Л.Р.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів: Мануйлова Ю.С.,

Панкєева О.В.

При секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначав, що 30 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Д010/АА-022.07.2., за яким позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відновлювальну кредитну лінію Відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 7 274,00 доларів США. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків.

Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 2203501012.840.07022, 2207901012.840.07022, 2208001012.840.07022, 2209101012.840.07022. Кредит був виданий відповідачу під обов`язок сплати ним Банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач взяв на себе обов`язок: щомісяця до „10"-го числа (включно) кожного частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком платежів"; повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 27 липня 2012 року; сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 27 липня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджено виписками з банківських рахунків відповідача.

Скориставшись своїм правом, банк надіслав на адресу відповідача Вимогу №151.6- 11-6.6/1712 від 24 березня 2011 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. До теперішнього часу відповідь на зазначену Вимогу до позивача від відповідача не находила. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 2 907,77 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 23 233,08 грн. та 20 486,89 грн., зокрема з яких: заборгованість за кредитом – 2 849,60 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 22 768,30 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 58,17 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 464,78 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань – 18 289,53 грн.; за порушення грошового зобов`язання відповідальність згідно ст. 625 ЦК України – 2 197,36 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2 907,77 доларів США, 20486,89 гривень та відшкодування судових витрат у розмірі 437,29 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 21 березня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором №Д010/АА-022.07.2 від 30 липня 2007 року в розмірі: заборгованість за тілом кредиту – 22 776,85 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 464,95 гривень; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань з застосуванням ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру пені – 1 138,85 гривень; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 2 197,36 гривень, та у відшкодування судових витрат - 265,78 гривень.

На зазначене рішення суду ПАТ «Родовід Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції змінити в частині валюти стягнення заборгованості.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 травня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 березня 2014 року змінено в частині стягнення сум заборгованості за тілом кредиту та прострочення заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за тілом кредиту у сумі 22 776, 85 грн., що становить 2849,60 доларів США; прострочену заборгованість за нарахованими процентами у сумі 464,95 грн., що становить 58,17 доларів США. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 06 травня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, бо апеляційною інстанцією при перегляді цієї справи не було враховано, що діюче законодавство не встановлює заборони щодо можливості використання в України грошових одиниць іноземних держав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд помилково виходив з того, що гривня є єдиним законним засобом платежу на території України, а тому стягнення заборгованості за валютним кредитним договором у гривні суперечить чинному законодавству.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Д010/АА-022.07.2, за яким позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відновлювальну кредитну лінію Відповідачу в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 7 274,00 доларів США. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків.

Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 2203501012.840.07022, 2207901012.840.07022, 2208001012.840.07022, 2209101012.840.07022. Кредит був виданий відповідачу під обов`язок сплати ним Банку: процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% річних.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачем неодноразово порушувались умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджено виписками з банківських рахунків відповідача.

Банк надіслав на адресу відповідача Вимогу №151.6- 11-6.6/1712 від 24 березня 2011 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк, яка до теперішнього часу залишено без відповіді.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 2 907,77 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 23 233,08 гривень та 20 486,89 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 2 849,60 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 22 768,30 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 58,17 доларів США, що станом на 20 вересня 2013 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 464,78 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань – 18 289,53 грн.; згідно ст.625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання - 2 197,36 грн..

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.

ПАТ "РОДОВІД БАНК" має необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"

Встановивши наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, суд першої інстанцій на вищенаведені положення закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором в еквівалентному виражені гривні до долара США на час вирішення спору.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку позичальника кредитних коштів є їх повернення в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Виходячи з того, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли під час здійснення валютних операцій, у випадках і в порядку, установлених законом.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення боргу за кредитним договором і процентів за користування кредитом не в валюті, визначеній договором, а в національній валюті України підлягають зміні.

Рішення суду в частині зменшення розміру пені ухвалено з дотриманням вимог ч.3 ст.551 ЦК України, виходячи з того, що Верховний Суд України 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за договором позики зробив правовий висновок , що ч.3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Отже в решті судове рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. При цьому неявка відповідача при перегляді справи в апеляційному порядку на висновки суду у цій справі не впливає.

Керуючись ст. , ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 березня 2014 року по цій справі змінити в частині стягнення сум заборгованості за тілом кредиту та прострочення заборгованості за нарахованими процентами, вказавши про стягнення у цій частині судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за тілом кредиту у сумі - 2 849,60 доларів США; прострочену заборгованість за нарахованими процентамиу у сумі - 58,17 доларів США.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Родовід Банк” витрати судового збору при розгляді справи в апеляційному провадженні у розмірі – 121,80 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:»

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання ЦПК України в редакції від 03.10.2017 (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. ОСОБА_6