Ухвала суду № 86183756, 29.11.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/24/16-ц

Провадження № 6/219/41/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря

Петрейко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут цивільну справу за заявою представника Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поворот виконання рішення суду Артемівського міськрайонного суду Донецької області суду від 12 квітня 2016 року по цивільній справі № 219/24/16-ц,

В С Т А Н О В И В :

08 лютого 2019 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся представник Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поворот виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області суду від 12 квітня 2016 року по цивільній справі № 219/24/16-ц, та стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції ФССУ в Донецькій області грошових коштів у розмірі 12000 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2016 року стягнуто з відділення фонду на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. На виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області органом фонду в червня 2016 року було виплачено ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року касаційна скарга органу фонду на вказані рішення була відхилена. Надалі постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року скасовано рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2016 року, ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року та ухвалено нове судове рішення, згідно якого в задоволені позовних вимог до органу фонду відмовлено. З підстав зазначених вище просять суд визнати поважними причини пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання.

В судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2016 року стягнуто з відділення фонду на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. На виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області органом фонду в червня 2016 року було виплачено ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року касаційна скарга органу фонду на вказані рішення була відхилена. Надалі постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року скасовано рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2016 року, ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року та ухвалено нове судове рішення, згідно якого в задоволені позовних вимог до органу фонду відмовлено.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: відмовляє в позові повністю.

Частиною 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 445 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Отже, поворот виконання - це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим чи зміненим рішенням суду.

Однак, законом передбачено особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Відповідно до ст. 239 Кодексу законів про працю України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що поворот виконання має певні обмеження, зокрема що випливають із трудових відносин, як в даному випадку у справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків.

Тобто, діючим законодавством України чітко передбачено лише два виняткові випадки, за наявності яких допускається поворот виконання судового рішення: 1) коли рішення суду ґрунтувалося на підроблених документах; 2) коли рішення суду ґрунтувалося на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Постановою Верховного суду від 23 травня 2018 року не встановлено, що рішення суду першої інстанції було обґрунтоване на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Підставою для скасування означених рішень не слугували причини вказані у нормах ч. 2 ст. 445 ЦПК та ст. 239 Кодексу законів про працю України, за існування яких як підстав для скасування рішень є можливим поворот виконання.

На підставі викладено, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви представника Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поворот виконання рішення суду Артемівського міськрайонного суду Донецької області суду від 12 квітня 2016 року по цивільній справі № 219/24/16-ц.

Керуючись ст.ст. 444-445 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви представника Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поворот виконання рішення суду Артемівського міськрайонного суду Донецької області суду від 12 квітня 2016 року по цивільній справі № 219/24/16-ц – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Медінцева