Вирок № 86183293, 27.11.2019, Попаснянський районний суд Луганської області

єдиний унікальний номер справи 423/279/19

номер провадження 1-кп/423/137/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 р.

Попаснянський районний суд Луганської області

у складі:

Головуючої судді Архипенко А.В.

При секретарі Іваненко С.П.

За участю прокурора Пономарь Н.С.

Обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Комишуваха, Попаснянського району, Луганської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одружного, невійськовозобов`язаного,

раніше судимого:

29.03.2017 засуджений Попаснянським районним судом за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст.ст.75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 3 роки, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 190 ч.2 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 придбав у невстановлений в ході досудового розслідування час, сувенірну купюру номіналом 200 гривень. Після чого, в середині грудня 2018 року, близько о 14:00 год., більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_1 , раптово виник злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, з використанням сувенірної банкноти, схожої на банкноту номіналом 200 гривень, яка не являється платіжним засобом, та заздалегідь знаючого, що дана купюра не відповідає грошовим знакам Національного банку України аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до магазину «Кристал», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де працює потерпіла ОСОБА_2 , для розрахування за покупку продуктів харчування.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 надав потерпілій ОСОБА_2 банкноту, схожу на банкноту номіналом 200 гривень, яка не являється платіжним засобом, при цьому запевнивши, що вона являється справжньою. Взявши в руки вказану банкноту та не перевіривши її справжність, потерпіла ОСОБА_2 поклала її в касу та надала ОСОБА_1 на вказану суму продукти харчування. Після чого, ОСОБА_1 отримавши продукти харчування на загальну суму 200 гривень, з місця скоєння злочину зник, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 на вищевказану суму.

Таким чином, судом встановлено, що своїми умисними, протиправними діями, що виразились в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування матеріальна шкода відшкодована.

У даному кримінальному провадженні потерпілою стороною являється гр. ОСОБА_2 , цивільного позову з її боку не заявлено.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Потерпіла надала суду заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження без її участі, так як не має до обвинуваченого ніяких претензій, згідно поданої заяви потерпіла розуміє зміст фактичних обставин вчинення злочину, не оскаржує доказів щодо цих обставин, визнає їх достовірними та не заперечує щодо не дослідження доказів щодо вказаних обставин, якщо суд визнає недоцільним їх дослідження, у разі, якщо вони не будуть оспорюватись іншими учасниками кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину в скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, визнав повністю, від надання показань відмовився, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку.

При цьому обвинувачений не заперечував щодо не дослідження доказів щодо обставин скоєного ним кримінального правопорушення, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням кримінального провадження і не оскаржує фактичних обставин в даному кримінальному провадженні та доказів щодо цих обставин.

Пояснення обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості та відмови від надання показань у судовому засіданні, послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд, враховуючи думку прокурора, обвинуваченого та потерпілої сторони, вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому суд переконався, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального провадження за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані ст.190 ч.2 КК України, так як він дійсно

заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Кримінальне правопорушення (злочин), скоєне обвинуваченим за ст.190 ч.2 КК України, відповідно до ст.12 КК України є злочином, що відноситься до категорії середньої тяжкості.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує, що обвинувачений характеризується задовільно за місцем проживання, адміністративний та громадський порядок не порушує, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, не працює, шкоду потерпілій відшкодував повністю, також суд враховує думку потерпілої сторони, з боку якої до обвинуваченого претензій не має.

Однак, суд зазначає, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений скоїв в період іспитового строку, призначеного вироком Попаснянського районного суду від 29.03.2017 року, на шлях виправлення не став.

Враховуючи всі обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо тільки шляхом відбування покарання в умовах кримінально-виконавчої установи, в межах санкції ст.190 ч.2 КК України, з урахуванням положень ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, покарання за вироком Попаснянського районного суду від 29.03.2017 року.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Підстав для застосування спецконфіскації немає.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Цивільного позову у даному кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.71 КК України, приєднати до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 29 березня 2017 року, частково, у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання

Речові докази:

- сувенірну купюру номіналом 200 грн. - залишити у метеріалах кримінального провадження .

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з моменту оголошення до Луганського апеляційного суду через Попаснянський районний суд, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень, в порядку, передбаченому ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, відповідно до положень ст.532 КПК України.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.В. Архипенко