Рішення № 86182261, 15.10.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5879/18

Провадження № 2/369/1368/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є., про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є., про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , якій на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 липня 1999 року Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровим № 1325 та зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації, дублікат якого видано 04 вересня 2015 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори, Київської області Журавель А.М., в. о. державного нотаріуса Київського обласного державного нотаріального архіву.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 був її син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , який фактично прийняв спадщину, так як вступив в управління і володіння спадковим майном-на момент відкриття спадщини був зареєстрований та проживав разом з матір`ю в спадковому будинку, прийняв до управління та користування її речі, і крім того, він не заявляв про відмову від спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13 травня 2017 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 ), у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини, оскільки він є єдиним спадкоємцем за законом.

Однак, 07 лютого 2018 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом на 1/2 частки спадщини після якої був її син ОСОБА_3 , 1981 року народження, який спадщину після смерті матері фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2018 року № 230/02-31). Підставою для відмови стало те, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв фактично його рідний брат ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) шляхом проживання разом із спадкоємцем за однією адресою на час відкриття спадщини.

Тобто, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що згідно ст. 262 ЦК України у другу чергу право на спадщину за законом мають рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв`язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням-має право як спадкоємець другої черги, що передбачено п. 3 ст. 1260 ЦК України.

ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 (до одруження- ОСОБА_6 ) були рідними братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданим 04 червня 1999 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 . А померлому ОСОБА_3 позивач був рідним дядьком.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Що стосується висновку державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. про той факт, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв фактично його рідний брат ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), шляхом проживання разом із спадкоємцем за однією адресою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 21 вересня 2017 року за номером 770, то позивач вказував, що відповідно до довідки, виданої Службою у справах дітей та сім`ї від 04 липня 2018 року № 534, ОСОБА_5 (після усиновлення ОСОБА_4 ) перебував у Навчально-виховному закладі Дитячий будинок «Колиска дитячої надії» з 18 квітня 2001 року по 18 листопада 2008 року. З 2008 року він був усиновлений, що підтверджується довідкою № 696 від 07 травня 2018 року, виданою Службою у справах дітей та сім`ї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 Сімейного кодексу України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв`язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням-має право як спадкоємець другої черги, що передбачено п. 3 ст. 1260 ЦК України.

Однак, правовий зв`язок з вищезазначеними родичами має бути реальним, в даному ж випадку померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до усиновлення ОСОБА_7 ) з 2001 року не спілкувалися та не підтримували зв`язку.

За таких обставин внаслідок усиновлення усиновлений втрачає правовий зв`язок з його кровними родичами, і в даному випадку не може претендувати на спадок.

Крім того, ОСОБА_4 до усиновлення ОСОБА_7 ) з 2001 року не проживав за місцем реєстрації, що підтверджується довідкою, виданою Службою у справах дітей та сім`ї від 04 квітня 2018 року № 534, та з 2008 року був усиновлений відповідно до довідки від 07 травня 2018 року № 696, виданою Службою у справах дітей та сім`ї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Таким чином, саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати його спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом на Ѕ частку спадщини після якої був її син ОСОБА_3 , 1981 року народження, який спадщину після смерті матері фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, до суду надана заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Оскільки позивач у судовому засіданні не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, а відповідач Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції 07 листопада 2006 року.

З наявної в матеріалах копії спадкової справи № 74/2007 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 04 квітня 2007 року звернувся із заявою до Ржищівської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 ..

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 1999 року ОСОБА_2 було видано вказане свідоцтво на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_8 , що складається з будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно від 10 червня 2003 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа будинку становить 78,3 кв.м., жила площа становить 42, 1 кв.м..

З наданої суду належним чином засвідченої копії спадкової справи № 290/2017 Києво-Святошинською районною державною нотаріальною контрою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , вбачається, що 30 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який постійно проживав і був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради від 21 вересня 2017 року, виданої ОСОБА_1 , вказано, що він дійсно проживає і зареєстрований в АДРЕСА_3 , з 24 травня 2016 року. Станом на 12 травня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 проживав та був зареєстрований з ІНФОРМАЦІЯ_7 померлий ОСОБА_3 , по день смерті, та знятий з місця реєстрації і проживання 21 вересня 2017 року у зв`язку із смертю. З 29 грудня 1998 року зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2018 року державним нотаріусом М.Є. Яхно Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом на Ѕ частку спадщини після якої був її син ОСОБА_3 , 1981 року народження, який спадщину після смерті матері фактично прийняв, але не оформив юридично своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нотаріусом зазначено в постанові, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв фактично його рідний брат ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) шляхом проживання разом із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою Відділом реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області 21 вересня 2017 року за номером 770.

В поданій же 07 лютого 2018 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області заяві ОСОБА_1 просив видати йому без урахування інтересів спадкоємця за законом ОСОБА_4 про право на спадщину за законом на вказаний жилий будинок.

Слід зазначити, що в позовній заяві позивач вказував, що відповідно до довідки, виданої Службою у справах дітей та сім`ї від 04 липня 2018 року № 534, ОСОБА_5 (після усиновлення ОСОБА_4 ) перебував у Навчально-виховному закладі Дитячий будинок «Колиска дитячої надії» з 18 квітня 2001 року по 18 листопада 2008 року. З 2008 року він був усиновлений, що підтверджується довідкою № 696 від 07 травня 2018 року, виданою Службою у справах дітей та сім`ї. За таких обставин внаслідок усиновлення усиновлений втрачає правовий зв`язок з його кровними родичами, і в даному випадку не може претендувати на спадок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 Сімейного кодексу України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв`язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням-має право як спадкоємець другої черги, що передбачено п. 3 ст. 1260 ЦК України.

Як вказував позивач у позовній заяві, правовий зв`язок з вищезазначеними родичами має бути реальним, в даному ж випадку померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до усиновлення ОСОБА_7 ) з 2001 року не спілкувалися та не підтримували зв`язку.

Однак, з такими доводами позивача погодитись неможливо, оскільки з матеріалів справи вбачається, що мати ОСОБА_5 (після усиновлення- ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а малолітній ОСОБА_5 був усиновлений лише у 2008 році, і тому на час відкриття спадщини він мав право успадковувати майно після смерті своєї матері, яке належало їй за життя на час смерті. Враховуючи, що він був малолітнім, то за захистом його прав на спадкування мали звернутись до нотаріуса його законні представники чи орган опіки та піклування.

Щодо доводів позивача, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за життя та ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 ) з 2001 року не спілкувалися та не підтримували зв`язку, то дані доводи не підтверджені належними і допустимими доказами.

ОСОБА_1 же, звертаючись до суду з даним позовом, просив визнати за ним право власності на спірний будинок без урахування інтересів спадкоємця за законом ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 ).

Щодо спадкового майна, то слід зазначити, що позивачем було надано Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 , в якому містяться відомості про самочинно побудовані приміщення. Позивач не зміг пояснити суду і надати відомості, що вказані в технічному паспорті на будинок самовільно побудовані приміщення узаконені.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 7 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд врішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З урахуванням наведеного, суд вважає недоведеними позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. 55 Конституції України, ст. ст. 331, 376, 392, 1218, 1261, 1263, 1268 ЦК України, ст. ст. 77-81, 158, 259, 264, 265, 268, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є., про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, Код ЄДРПОУ 04054636, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Жовтнева, буд. 39.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є.,: Київська область , Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, буд. 133.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.