Рішення № 86179390, 06.12.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2824/15-ц

Провадження № 2/202/38/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

03.06.2015 року за результатами розгляду справи судом було ухвалено заочне рішення (а.с. 47-49 т. 1).

Ухвалою суду від 03.03.2016 року заочне рішення від 03.06.2015 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 66 т. 1).

Звернувшись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що 01.08.2005 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNHDGF00000124, згідно умов котрого остання отримала кредит у розмірі 37000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 31.07.2025 року.

Зобов`язання позичальника ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з ОСОБА_2 договору поруки № б/н від 01.08.2005 року, у зв`язку з чим вони є солідарними боржниками за пред`явленим до стягнення боргом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, виникла заборгованість у розмірі 32459,63 доларів США, що складається з: 29710,96 доларів США - тіла кредиту; 2117,76 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 348,25 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 282,66 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 32459,63 доларів США і судові витрати у справі.

Представник позивача Чумак С. О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та адвокат Трегуб Ю.Є. в судовому засіданні заперечували проти позову. В обґрунтування заперечень представники відповідача зазначили, що відповідно до висновку судового експерта, наданого за результатами призначеної судом судово-економічної експертизи по справі, документально не підтверджується ані розмір заборгованості за кредитом, ані за процентами, ані за пенею, оскільки визначена позивачем у позовній заяві та розрахунку заборгованість за кредитним договором не відповідає умовам цього договору. Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідачів комісії за користування кредитом у розмірі 348,25 доларів США, представники відповідача зазначили, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02.10.2019 року банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Оскільки позивач у кредитному договорі встановив сплату позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування, що не відповідає вимогам закону, вказані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. З огляду на це, представники відповідача зазначили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим просили суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду письмові пояснення на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 200-204 т. 1).

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNHDGF00000124, згідно умов котрого остання отримала кредит у розмірі 37000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 31.07.2025 року (а.с. 13-15 т. 1).

Зобов`язання ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з ОСОБА_2 договору поруки № б/н від 01.08.2005 року, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом (а.с. 16 т. 1).

Судом встановлено, що Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» уклало з молодою сім`єю в особі ОСОБА_1 . договір № 278/05 від 30.12.2005 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, відповідно до умов якого регіональне управління Фонду від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надано позичальнику комерційним банком - відділенням «Будинок Губернатора» КБ ПриватБанк згідно з кредитним договором № DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року на придбання житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов вказаного Договору Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», за період з 01.01.2006 року по 31.09.2016 року грошові кошти для компенсації часткової відсоткової ставки кредитів у розмірі 133410,20 грн. (а.с. 240-242 т. 1).

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 08.12.2014 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року у розмірі 32459,63 доларів США, що складається з: 29710,96 доларів США - тіла кредиту; 2117,76 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 348,25 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 282,66 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 3-8 т. 1).

Ухвалою суду від 10.02.2017 року по справі за клопотанням представника ОСОБА_1 , ОСОБА_8 було призначено судово-економічну експертизу для визначення розміру заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту, за відсотками, за комісією, за пенею (а.с. 26-28 т. 1).

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З огляду на зазначене, суд вважає встановленим, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, котра підлягає солідарному стягненню з відповідачів за користь позивача, суд виходить з такого.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що позичальник ОСОБА_1 станом на 08.12.2014 року має заборгованість за кредитним договором № DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року у розмірі 32459,63 доларів США, що складається з: 29710,96 доларів США - тіла кредиту; 2117,76 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 348,25 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 282,66 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Натомість, відповідно до висновку судового експерта Дондик Н.Я. № 96е/17 від 17.10.2017 року документально не підтверджується розмір заборгованості за сумою кредиту, за сумою процентів та за пенею, оскільки, як зазначив судовий експерт. Банк здійснював погашення платежів, котрі вносилися відповідачем, не у відповідності до умов кредитного договору, у зв`язку з чим визначити реальний розмір заборгованості за кредитом, відсотками та пенею не видається можливим. Розмір заборгованості за комісією за кредитним договором складає 348,25 доларів США, що підтверджується документами, квитанціями про внесення готівки в касу банку та банківською випискою по рахунку № 29098050026239 (а.с. 56-82 т. 2).

Однак відповідно до вказаного висновку судового експерта за період з 01.08.2005 року по 08.12.2014 року позичальником ОСОБА_1 було погашено заборгованість за кредитним договором № DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року на загальну суму 47533,63 доларів США, в тому числі 8654,01 доларів США - за кредитом; 32010,63 доларів США - процентів; 6856,62 доларів США - комісії, 12,37 доларів США - пені, що підтверджується документально квитанціями про сплату готівки в касу банку позичальником та банківською випискою по транзитному рахунку № 29098050026239 з 01.08.2005 року по 29.03.2016 року (а.с. 77 зворотній бік т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За таких обставин, оцінюючи висновок судового експерта в сукупності в іншими доказами по справі, суд вважає можливим стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28345,99 доларів США (37000,00 доларів США (сума отриманого позичальником кредиту) - 8654,01 доларів США (сума платежів, списана банком в рахунок погашення тіла кредиту).

Стягнення судом заборгованості за кредитним договором у валюті - доларах США без зазначення еквіваленту у національній валюті гривні відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.10.2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2117,76 доларів США та заборгованості за пенею у розмірі 282,66 доларів США задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом та підтверджується висновком судового експерта, позивачем здійснювалося списання внесених позичальником платежів на погашення заборгованості за кредитом не у відповідності до умов кредитного договору; позивачем безпідставно то збільшувалася, то зменшувалася заборгованість за кредитом та за деякі періоди позивачем нараховувалися відсотки на безпідставно збільшену заборгованість за кредитом, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні висновком судового експерта; позичальником своєчасно вносилися платежі, натомість позивач списував їх на погашення заборгованості несвоєчасно; деякі платежі, здійснені позичальником, позивач взагалі не відобразив у розрахунку заборгованості.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідачів за відсотками та пенею за кредитним договором, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині вимог.

Стосовно вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 348,25 доларів США суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-174цс16 та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.10.2019 року по справі № 199/10014/15-ц.

Пунктом 1.1 кредитного договору № DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року передбачено, що позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати за розрахунково-касове обслуговування.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність вимог АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 348,25 доларів США і відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд критично ставиться до заперечень представників відповідача ОСОБА_1 щодо необґрунтованості позовних вимог Банку та не підтвердження їх належними доказами з огляду на висновок експерта з наступних підстав.

Представники відповідача ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, посилаючись на неправильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, з огляду на принцип змагальності сторін, не надали суду альтернативного розрахунку заборгованості, не довели відсутності у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Натомість, висновком судового експерта підтверджується наявність непогашеної заборгованості позичальника за кредитним договором і відповідачами не надано доказів на спростування вказаної обставини.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1827,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі - 28345,99 доларів США, що складається з: 28345,99 доларів США - заборгованості за кредитом.

У задоволенні решти вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 1827,00 гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.