Рішення № 86178280, 20.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8182/19

Провадження № 2/161/2358/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі - Грабовській Г.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Тростянчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «АВЕРС» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» про визнання інформації недостовірною, захист честі та гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «АВЕРС» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» (далі - ТРК «АВЕРС») про визнання інформації недостовірною, захист честі та гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги, з врахуванням відповіді на відзив, додаткових пояснень та заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовує тим, що відповідачем поширено щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, містить висловлювання, які є принизливими і зумовлюють негативну соціальну оцінку його особи, негативну суспільну думку щодо його діяльності та несуть негативний вплив на його ділову репутацію. Вказана інформація була розповсюджена відповідачем на своєму телеканалі у телепрограмі «На часі» від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивач вважає, що поширені відомості не відповідають дійсності, є фактичними, а не оціночними твердженнями, принижують його честь, гідність, перешкоджають йому у здійсненні в повній мірі належним чином, своєї громадської діяльності будучи депутатом Луцької міської ради та громадським діячем, оскільки, опублікуванням такої інформації, відповідач намагається знизити його авторитет серед прихильників його діяльності, а також створити сумніви в оточуючих щодо його чесності та порядності, як депутата, громадського діяча та законослухняного громадянина, а тому підлягають спростуванню.

З врахуванням викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію опубліковану та поширену в сюжеті ТРК «Аверс» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», який було відображено в ефірі телеканалу «Аверс» у новинній передачі «На часі» від ІНФОРМАЦІЯ_1 під час трансляції новин та розміщено в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про нього у таких ще спосіб, у який вона була поширена, а саме повідомленням шляхом зачитування в сюжеті телеканалу «Аверс» вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі та висвітленням такого сюжету на телеканалі «Аверс» у новинній передачі «На часі» під час трансляції новин, а також розміщенням відеозапису такого сюжету на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 в також же спосіб як було розміщено сюжет із недостовірною інформацією, та не видаляти, не змінювати даного сюжету протягом одного року.

У відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, відповідач вказує, що концептуальна ідея спірного сюжету стосується незаконного поширення грального бізнесу на Волині, його вплив на свідомість людини та наслідків, до яких призводить ігроманія. З приводу наданої глядачу інформації журналістом проведено власне журналістське розслідування, результати якого були висвітлені в оскаржуваному сюжеті. Автором наведено загальну інформацію про вплив азартних ігор на свідомість гравця, перевірено офіційні відкриті реєстри з інформацією належності таких клубів. Також, зазначає, що доводи позивача, про те, що інформація про сприяння ОСОБА_2 гральному бізнесу подано у формі твердження є не об`єктивними, оскільки, автор висловлює свою суб`єктивну думку за допомогою модального слова «можливо», а тому є лише припущенням та виражає ймовірність того чи іншого факту, а не твердження. Крім того, доводи позивача про те, що викладена інформація є негативною та стверджує про порушення позивачем норм чинного законодавства, спростовується словами автора сюжету «…сам ОСОБА_2 не фігурує у засновниках фірм, що розвивають гральний бізнес…». Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою 20 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху для сплати позивачем судового збору або надання доказів звільнення від його сплати.

Ухвалю суду від 31 травня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року в задоволенні заяви представника позивача про залучення в якості співвідповідачів ПП «Волинські новини», ТзОВ «Інформаційне агентство «Волинські новини» та збільшення, зміну позовних вимог у справі відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях та заяві про уточнення позовних вимог. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив. Просила суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є відомим громадським діячем на теренах Волинської області, депутатом Луцької міської ради, підприємцем, адвокатом та начальником юридичного відділу ТзОВ «Консалдингова компанія «Лісет» (а.с. 93-114). Публічний статус позивача визнали представники сторін в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ТРК «Аверс» на своєму телеканалі у телепрограмі «На часі» було поширено відео сюжет під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - Відеосюжет) (а.с.63).

За змістом зазначеного Відеосюжету, останній окрім іншого, містить наступні висловлювання:

- «в обласному центрі Волині під виглядом продажу державних лотерей активно розвивається незаконна ігрова індустрія. Гральні заклади працюють цілодобово, їх можна побачити на кожному кроці. Часто там трапляються бійки, продають наркотики. Вони як більмо на оці в нашому місті. Проте, закривати їх ніхто не збирається. Чому? Тому що до цього тіньового і прибуткового бізнесу дотичний народний обранець» (0:02);

- «Засновниками фірм, які під виглядом державних лотерей розвивають гральний бізнес виступають партнери фірм депутата Луцької міської ради ОСОБА_2. Власником фірми МДЛ є ОСОБА_3 . Це партнер ОСОБА_2, співзасновник фірми «Cheust» у Словаччині. Ця фірма є у декларації депутата (6:05);

- «Ми кілька разів об`їжджали гральні заклади. Кожного разу викликали поліцію, але реакції - жодної. Вони працюють далі. Чому? Можливо тому, що там фігурують директори фірм, які мають зв`язок з депутатом ОСОБА_2» (7:20);

- «Фактично в місті розвиваються притони, де процвітає ігроманія, наркоманія та крадіжки. Між тим депутат ОСОБА_2 , партнери якого пов`язані з таким бізнесом, позиціонує себе як соціально відповідальний депутат» (8:13).

Вказана інформація викладена також в мережі Інтернет на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (публікація «ІНФОРМАЦІЯ_5).

Відповідно до частини першої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім?ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

За положеннями статей 270, 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.

За практикою Європейського суду з прав людини, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, однак її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (справа «Газета «Україна - центр» проти України» від 15 липня 2010 року (Gazeta Ukraine-tsentr v. Ukraine)).

Разом з тим, застосовуючи положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян (абз. 6 п. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003).

Із змісту Відеосюжету вбачається, що журналістом ТРК «Аверс» проведено власне журналістське розслідування щодо гострої проблеми та соціально важливої теми, а саме незаконного поширення грального бізнесу на Волині, його впливу на свідомість людини та наслідків, до яких призводить ігроманія, в ході якого надавалися певні коментарі та оцінки подій та фактів.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 посилався на висновок лінгвістичної експертизи №056/108 від 16.04.2019 року (далі - висновок експертизи), за змістом якого експертом надані наступні висновки:

1)Є лінгвістичні підстави констатувати, що текстовий матеріал, наданий для дослідження лінгвістичної експертизи, містить інформацію про причетність ОСОБА_2 до нелегального грального бізнесу.

2)Інформація у Відеосюжеті про причетність позивача до грального бізнесу викладена у формі твердження в таких реченнях:

-Заголовок публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

- «В обласному центрі Волині під виглядом продажу державних лотерей активно розвивається незаконна ігрова індустрія. Гральні заклади працюють цілодобово, їх можна побачити на кожному кроці. Часто там трапляються бійки, продають наркотики. Вони як більмо на оці в нашому місті. Проте, закривати їх ніхто не збирається. Чому? Тому що до цього тіньового і прибуткового бізнесу дотичний народний обранець»;

- «Засновниками фірм, які під виглядом державних лотерей розвивають гральний бізнес виступають партнери фірм депутата Луцької міської ради ОСОБА_2. Власником фірми МДЛ є ОСОБА_3 . Це партнер ОСОБА_2, співзасновник фірми «Cheust» у Словаччині. Ця фірма є у декларації депутата;

-«Ми кілька разів об`їжджали гральні заклади. Кожного разу викликали поліцію, але реакції - жодної. Вони працюють далі. Чому? Можливо тому, що там фігурують директори фірм, які мають зв`язок з депутатом ОСОБА_2»;

-«Фактично в місті розвиваються притони, де процвітає ігроманія, наркоманія та крадіжки. Між тим депутат ОСОБА_2 , партнери якого пов`язані з таким бізнесом, позиціонує себе як соціально відповідальний депутат».

3)Усі висловлювання, зазначені у відповіді на питання 1, містять інформацію про причетність ОСОБА_2 до нелегального грального бізнесу висловлена у формі твердження (а.с. 32-62).

4)Тестовий матеріал, наданий для лінгвістичної експертизи, містить інформацію про ОСОБА_2, яка може завдати шкоди його честі, гідності й діловій репутації. Таку інформацію містять вищезазначені висловлювання.

Однак, суд критично оцінює вищезазначений висновок експерта, оскільки, він є неповним та не містить аналізу усіх речень із сюжету, а відтак не може бути належним доказом у даній справі.

Зокрема, зазначеним висновком не проаналізовано у сукупності з іншими висловлюваннями та не дано оцінки наступним словам автора сюжету «…сам ОСОБА_2 не фігурує у засновниках фірм МДЛ та МДЛ-Захід, але тут і так усе зрозуміло….»., яким автор наголошує громадськості, що юридично позивач не причетний до будь-яких дій та дає можливість глядачу робити висновки, не стверджуючи про жодні факти (Відеосюжет 7:02 хв - 7:06 хв).

Разом з тим, використовуючи слово «можливо» у зазначеному Відеосюжеті, на думку суду, автор сюжету вербалізує свою логічну оцінку достовірності висловлювання та наводить глядачеві лише оціночне бачення з натяком на сумнів щодо вірогідності висловлюваного про можливі зв`язки і сприяння у функціонуванні гральних клубів пов`язаних із позивачем осіб, а не самого ОСОБА_2 .

Крім того, у зазначеному висновку експертизи зазначено, що текстовий матеріал, наданий для лінгвістичної експертизи, містить інформацію про ОСОБА_2, яка може завдати шкоди його честі, гідності й діловій репутації.

Натомість, за змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України, захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані цивільні права, а не ті які можуть бути порушені у майбутньому.

Також суд враховує розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, та розмежовує такі відомості від думок, критичних висловлювань, ідей, оціночних суджень, висловлених автором у спірному Відеосюжеті у порядку реалізації права на свободу вираження думки і слова, передбаченого статтею 10 Конвенціїї.

На думку суду, оспорювана інформація у Відеосюжеті щодо гострої проблеми незаконного поширення грального бізнесу на Волині, входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, автор сюжету висловлює власні погляди, критичні висловлювання, припущення щодо осіб, пов`язаних із позивачем, а наданий позивачем висновок експертизи є неповним, оскільки, не проведено аналіз усіх висловлювань автора із спірного Відеосюжету у їх взяємозв`язку.

При цьому суд також враховує, що поширена у Відосюжеті інформація щодо посад, які займає позивач, його майна, доходів, а також засновників і керівників юридичних осіб, щодо яких висвітлена інформація у Відеосюжеті, отримана відповідачем із відкритих джерел (а.с.93-119).

Крім того, з врахуванням вищенаведеної практики ЄСПЛ, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_2 , як політичний діяч та посадова особа, який обіймає публічну посаду на місцевому рівні, у своїй діяльності вирішив апелювати до довіри громадськості, а відтак, погодився «виставити» себе на публічне політичне (громадське) обговорювання, що свідчить наявна у відкритому доступі інформація щодо його громадянської позиції (ІНФОРМАЦІЯ_6).

Отже, в даному випадку, ОСОБА_2 підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як він виконував або виконує свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо ОСОБА_2 , як публічної особи, є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Зазначені особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що поширена відносно позивача вищевикладена інформація ТРК «Аверс» у телепередачі «На часі» від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів пресою, а баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сума сплачено судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. 34, 68 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.16, 201, 270, 271, 275, 277, 297 Цивільного кодексу України, ст. 29, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», суд,-

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «АВЕРС» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» про визнання інформації недостовірною, захист честі та гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «АВЕРС» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс», код ЄДРПОУ - 21755180, адреса місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «АВЕРС» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс», код ЄДРПОУ - 21755180, адреса місцезнаходження: 43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк