Рішення № 86176385, 11.11.2019, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/739/19

Провадження № 2/135/261/19

РІШЕННЯ

іменем України

11.11.2019 Ладижинський міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

I. Виклад позицій позивача та відповідача.

03.06.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідачів на її утримання, аліменти в розмірі 1 500 грн з кожного, щомісячно, з дати подання позову і довічно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день подання позову її вік складає повних вісімдесят один рік. З 1 березня 2006 року вона є пенсіонером за віком. Єдиним доходом увесь цей період в неї є пенсія за віком, інших джерел доходу в неї немає. Вона є самотньою літньою жінкою, чоловiка або іншої близької людини, яка може допомагати та підтримувати матерiально у неї немає. Разом із нею, у окремій кімнаті її квартири, проживав її син ОСОБА_2 , однак він не бажає допомагати її матерiально.

Пенсія, яку вона отримує, не забезпечує її необхідного мінімуму проживання - частину вона віддає на сплату комунальних послуг. Сума, яка залишається є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум i їй ледь вистачає на харчування. Побутовими предметами першої необхідності вона забезпечити себе не може.

Крім цього, вона є хворою людиною та потребує постiйного лікування, що потребує чималих коштів. Зокрема, вона є інвалідом другої групи по зору. Iнвалідність встановлена безтерміново. Також у неї був інсульт, після чого вона потребує постiйного вживання ліків.

За таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності те не отримавши вiд дiтей ніякої підтримки на прохання про надання допомоги вона вимушена звернутись з позовною заявою до своїх працездатних синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15 липня 2019 року було відкрите спрощене позовне провадження в справі з повідомленням (викликом) сторін.

Вказану ухвалу разом з позовною заявою із додатками було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачів.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзиви на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подали.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бодачевська М.В. в судове засідання не з`явились. Представник позивача адвокат Бодачевська М.В. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю, просить позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Також, виклик відповідача ОСОБА_3 здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/sud0211//.

Отже, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач ОСОБА_3 вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

За вказаних обставин, за приписами ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою та має статус дитина війни, що вбачається з копії посвідчення №НОМЕР_4, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (а.с.8).

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по зору, що вбачається з копії довідки до акта огляду МСЕК №247578, виданого 14.06.2007. Інвалідність встановлена безтерміново (а.с.9).

З копії карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виданої Ладижинською ТМО вбачається, що ОСОБА_1 хворіє та потребує лікування (а.с.4,5).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

ІV. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновок суду.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку повнолітніх дітей утримувати батьків.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

За встановлених обставин, наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи, що позивач є пенсіонеркою, тобто у правовому розумінні непрацездатною, розмір отримуваного нею єдиного доходу у вигляді пенсії, а також те, що вона є інвалідом другої групи, має статус дитини війни, за своїм станом здоров`я потребує дороговартісного лікування, суд дійшов висновку, що позивач має необхідність у матеріальній допомозі та потребує утримання своїми синами.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Визначаючись з розміром аліментів, суд звертає увагу, що відповідачі є працездатними особами. Один із відповідачів позовні вимоги визнав. Відтак суд дійшов висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідачів щомісячно аліментів на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1 в розмірі 1 500 грн з кожного, починаючи з дня подання позову до суду і довічно.

При цьому, суд враховує, що за змістом ст. 202 СК України, обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 369/7004/17, які є обов`язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Так, відповідно до змісту п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Також, відповідно до змісту п.9. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 768,40 грн судового збору.

В силу ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись нормами ст. 51 Конституції України, ст. ст. 202, 203, 205 СК України, ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Донецьк, жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Ладижин Вінницької області та жителя АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Зяньківці, Брацлавського району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн, з кожного, починаючи з дня подачі позову до суду, а саме: з 03 червня 2019 року і довічно.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 768,40 грн судового збору, з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Суддя