Рішення № 86176064, 12.11.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/1085/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі прокурора відділу прокуратури Черкаської області Бутар В.С., позивача - Іваненко О.М. за довіреністю; відповідача - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації до фізичної особи - підприємця Семененко Віри Миколаївни про визнання недійсними в частині додаткових угод до договору про закупівлю товарів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації (позивач) до фізичної особи - підприємця Семененко Віри Миколаївни (далі - відповідач) у якому просив суд:

- визнати недійсним п. 7.7. додаткової угоди № 2 від 23.04.2019 року до договору № 84 від 02.04.2019 року про закупівлю продукції код ДК 15110000-2 , укладену між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко В.М. в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячий охолоджений;

- визнати недійсним п. 7.7. додаткової угоди № 3 від 25.04.2019 року до договору №84 від 02.04.2019 року про закупівлю продукції код ДК 15110000-2 , укладену між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко В.М. в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячий охолоджений;

- відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що спірні додаткові угоди: № 2 від 25.04.2019 року, № 3 від 25.04.2019 року до договору про закупівлю продукції №84 від 02.04.2019 року, укладені між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко В.М. в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячий охолоджений з порушенням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель щодо збільшення ціни продукції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1085/19 за правилами загального позовного провадження, справу призначено до судового розгляду у підготовчому засіданні на 10.10.2019 року.

Відповідач 09.10.2019 року подала до суду заяву (вх. № 3075/19), в якій позовні вимоги не визнала, просила слухати справу без її участі.

Позивач в особі свого представника 10.10.2019 року подав суду на виконання вимог ухвали від 10.09.2019 року документи.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.11.2019 року.

Відповідач в засідання суду повторно, безпідставно не з`явилась, явку свого представника не забезпечила.

В засіданні суду 12.11.2019 року прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав та в розмірі, зазначених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації проведено відкриті торги щодо закупівлі свинина без кістки, філе куряче, окорок курячий з кодом класифікаторів предмета закупівлі - ДК 021:2015:15110000-2- М`ясо.

15.02.2019 року оприлюднено на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» через систему електронних торгів за № UA-2019-02-15-001547-а оголошення про проведення відкритих торгів.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися фізичні особи-підприємці: Столяр С .С. з остаточною пропозицією 539000 грн. та Семененко В.М. остаточна пропозиція 538000 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено фізичну особу - підприємця Семененко Віру Миколаївну з ціновою пропозицією 538000 грн.

02.04.2019 року між позивачем - відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, як покупцем, та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Семененко Вірою Миколаївною, як постачальником, було укладено договір про закупівлю № 84 (далі - Договір, а.с. 24-27).

У Договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:

п.п. 1.1 - постачальник зобов`язується поставляти покупцю продукцію «Код 151100-2 - М`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах, філе курине, охолоджене, окорок курячий охолоджений - визначені у п.2.1 договору, а замовник - прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в договорі;

п.п. 1.2. - поставка продукції здійснюється окремими партіями . Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції;

п.п. 1.3. - договірні зобов`язання виникають в межах затверджених асигнувань замовника;

п.п. 2.1. - предметом поставки є: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і пів тушах в кількості 4100 кг, окорок курячий охолоджений в кількості 200 кг, філе куряче, охолоджене в кількості 1850 кг.;

п.п. 3.1. - якість продукції, що передається повинна відповідати вимогам законодавства України;

п.п. 7.6. - сума цього договору становить 538000 грн., як ціна тендерної пропозиції , яку визначено найбільш економічно вигідною;

п.п. 7.7. - ціна за одиницю продукції: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і пів тушах 90 грн. за кг, окорок курячий охолоджений 40 грн. 25 коп. за кг, філе куряче, охолоджене 87 грн. за кг;

п.п. 7.8. - ціна цього договору може бути зменшена або збільшена до 10% за взаємною згодою сторін відповідно до вимог чинного законодавства;

п.п. 7.9. - покупець після отримання продукції відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не встановлено бюджетним законодавства;

п.п. 13.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 року;

п.п. 13.7 - доповнення та додаткові угоди до цього договору можуть бути складені на українській мові.

16.04.2019 року між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою - підприємцем Семененко Вірою Миколаївною укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни в п.п. 2.1., 7.5., 7.7. Договору щодо кількості продукції та ціни за одиницю продукції, а саме: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах 99 грн. за кг, окорок курячий охолоджений 40 грн. 25 коп. за кг, філе куряче, охолоджене 87 грн. за кг., відповідно до п.п. 2 п.2 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 №922-VIII збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків без збільшення суми , визначеної в договорі. Сума договору встановлено - 537923 грн. 50 коп.

23.04.2019 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору (далі-додаткова угода № 2), якою внесено зміни в п.п. 2.1., 7.5., 7.7. Договору щодо кількості продукції та ціни за одиницю продукції, а саме: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах 108 грн. 09 коп. за кг, окорок курячий охолоджений 48 грн. 40 коп. за кг, філе куряче, охолоджене 105 грн. 30 коп. за кг., відповідно до п.п. 2 п.2 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 №922-VIII збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків без збільшення суми , визначеної в договорі. Сума договору встановлено - 537777 грн. 10 коп. (а.с. 31).

25.04.2019 року між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою - підприємцем Семененко Вірою Миколаївною укладено додаткову угоду № 3 до договору (далі-додаткова угода № 3), якою внесено зміни щодо в п.п. 2.1., 7.5., 7.7. Договору кількості продукції та ціни за одиницю продукції, а саме: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах 119 грн. 75 коп. за кг, окорок курячий охолоджений 53 грн. 20 коп. за кг, філе куряче, охолоджене 115 грн. 80 коп. за кг., відповідно до п.п. 2 п.2 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 №922-VIII збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків без збільшення суми , визначеної в договорі. Сума договору встановлено - 537709 грн. 40 коп. (а.с. 32).

У позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні п.п 7.7. додаткових угод №№ 2, 3 до договору про закупівлю №84 від 02.04.2019 року в частині збільшення ціни на окорок курячий охолоджений, філе куряче порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому дані пункти мають бути визнані судом недійсними.

Вимога прокурора про визнання недійсними п.п 7.7 у вказаних додаткових угодах є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору про закупівлю № 84 від 02.04.2019 року, вимоги прокурора витікають із суті цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Принципи здійснення публічних закупівель наведено в ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", якою визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Предметом закупівлі є продукція - м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах, філе курине охолоджене, окорок курячий охолоджений, очікувана вартість цієї закупівлі становила 538000 грн.

Оскільки вартість предмета закупівлі (продукції) перевищує 200 тисяч гривень, то до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.ч. 1, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Тобто, для зміни ціни за одиницю товару законодавець встановив наступні обов`язкові умови:

- ціна за одиницю товару не може бути збільшена ніж на 10 % від встановленої ціни за одиницю товару в договорі;

- відбулося коливання ціни такого товару на ринку;

- зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Інших умов для збільшення ціни за одиницю товару Законом не передбачено.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 року № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" визначено, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. При цьому, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим в кожному окремому випадку.

Одним з органів який може надати таке підтвердження є Державна служба статистики України.

Відповідно до Положення про Державну службу статистики України, Держстат є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. Утім, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Пунктом 7.8 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору може бути зменшена або збільшена до 10% за взаємною згодою сторін відповідно до вимог чинного законодавства.

Підставою для укладення 16.04.2019 року додаткової угоди № 1 став наданий відповідачем експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-229 від 20.03.2019 року (а.с. 33), яким встановлено рівень ринкової вартості продуктів харчування в м. Черкаси та Черкаській області станом на 20.03.2019 року - : свинина свіжа охолоджена без кістки - 94,00 - 129,00 грн./кг; окорок курячий - 54,10-62,99 грн./кг; філе куряче охолоджене - 96,75-125,23 грн./кг.

Експертний висновок № О-229 від 20.03.2019 року став підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 23.04.2019 року та додаткової угоди № 3 від 25.04.2019 року та збільшення ціни на вказану продукцію.

Додатковою угодою №1 від 16.04.2019 року збільшено ціну за одиницю продукції лише на м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах - з 90,00 грн. до 99,00 грн./кг, але зменшено обсяги закупівлі з 4100 кг до 3726,5 кг. Ціну та обсяги іншої продукцію, таку як філе куряче охолоджене - 87,00 грн./кг; окорок курячий охолоджений - 40,25 грн./кг умовами додаткової угоди залишено без змін.

Додатковою угодою № 2 від 23.04.2019 року збільшено ціну за одиницю продукції: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах - з 99,00 грн./кг, до 108,9 грн./кг на 9 грн. 90 коп. або на 10% при цьому зменшено обсяги закупівлі з 3726,5 кг до 3387 кг. Філе куряче охолоджене - з 87,00 грн./кг до 105,30 грн./кг, тобто на 18 грн. 30 коп. або на 21 %, при цьому збільшено обсяги закупівлі з 200 кг до 1528 кг. Окорок курячий охолоджений - з 40,25 грн./кг до 48,40 грн./кг, тобто на 8 грн. 15 коп. або на 20%, при цьому зменшено обсяги закупівлі з 1850 кг до 166 кг.

Отриманий відповідачем для укладення додаткових угод № № 1, 2, 3 до договору експертний висновок № О-229 від 20.03.2019 року Черкаської торгово-промислової палати не відображає інформації про коливання цін на споживчому ринку у бік збільшення, оскільки при укладені основного договору та додаткових угод №№ 1, 2, 3 в частині внесення змін до Договору про збільшення ціни за одиницю продукції, за основу бралися дані моніторингу цін на споживчому ринку розміщені на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України, а не дані торгово-промислової палати.

Крім того, висновок Черкаської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів харчування, в тому числі окорок курячий, філе куряче охолоджене, а ніяким чином на свідчить про коливання збільшення чи зменшення ціни за одиницю продукції на ринку.

Отже, дані викладені у висновку не можуть підтверджувати вартість продукції станом на 20.03.2019 року, а тим більше підтверджувати факт наявності коливання ціни.

Таким чином, жодного належного обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на окорок курячий, філе куряче охолоджене відповідачем не надано.

Судом встановлено, що між сторонами укладено п.7.7 додаткової угоди № 2 до основного договору, в частині збільшення ціни за одиницю продукції без обґрунтованого і документально підтвердженого коливання такої продукції на ринку, що є підставою для визнання даного пункту додаткової угоди недійсним.

Тобто сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на окорок курячий охолоджений, філе куряче охолоджене, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладеного Договору, укладено додаткову угоду згідно якої збільшено ціну за одиницю продукції - окорок курячий охолоджений, філе куряче охолоджене, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Зазначене в свою чергу порушує основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

25.04.2019 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої, збільшено ціну за одиницю продукції: м`ясо свинини без кістки охолоджене в тушах і півтушах - з 108,9 грн./кг., до 119,75 грн./кг. на 10,85 грн. при цьому зменшено обсяги закупівлі з 3387кг. до 3080 кг. Філе куряче охолоджене - з 105,30 грн./кг. до 115,80 грн./кг., тобто на 10 грн. 50 коп., при цьому зменшено обсяги закупівлі з 1528 кг до139 кг. Окорок курячий охолоджений - з 48,40 грн./кг до 53,20 грн./кг., тобто на 4 грн. 80 коп. при цьому зменшено обсяги закупівлі з 166 кг до 151 кг.

Оскільки, додатковою угодою №2 від 23.04.2019 року необґрунтовано збільшено ціну на окорок курячий охолоджений, філе куряче охолоджене, то ціна, яка збільшена в результаті укладення додаткової угоди № 3 від 25.04.2019 року, а саме окорок курячий охолоджений до 53,20 грн./кг., філе куряче охолоджене до 115,80 грн./кг, значно перевищує 10 відсотків від вартості спірної продукції визначеної у додатковій угоді № 1, а саме 40, 25 грн. та 87 грн.

Крім того, внаслідок укладення додаткової угоди № 3 суттєво зменшено обсяги окорока курячого охолодженого, філе курячого охолодженого, що планувалося закупити, а саме окорока курячого охолодженого на 15 кг, філе курячого охолодженого на 200 кг, та збільшено ціну за одиницю продукції, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Згідно з пунктом 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

За таких обставин, п.7.7. додаткової угоди № 3 від 25.04.2019 року також підлягає визнанню недійсним.

З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, додаткові угоди: № 2 від 23.04.2019 року та № 3 від 25.04.2019 року, пунктами 7.7. яких внесено зміни до договору про закупівлю № 84 від 02.04.2019 року в частині збільшення ціни за одиницю продукції укладені між сторонами за результатами закупівлі за державні кошти, з порушенням вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки ціну за одиницю товару (продукції) збільшено більше ніж на 10%, а тому підлягають визнанню недійсними.

Додаткові угоди: № 2 від 23.04.2019 року та № 3 від 25.04.2019 року, якими внесено зміни до договору про закупівлю № 84 від 02.04.2019 року між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко Вірою Миколаївною в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячого охолодженого, укладені без належно обґрунтованого документального підтвердження підвищення ціни на спірну продукцію, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладеного договору.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

У силу вимог ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно Положення про відділ освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації №359 від 11.10.18 року, відділ освіти є структурним підрозділом Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, основними завданнями якого є реалізація державної політики в галузі освіти з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища району, створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти, здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації, координація діяльності цих навчальних закладів, а також забезпечення ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів тощо.

Відповідно до статті 26 Бюджетного Кодексу України, головний розпорядник та розпорядник бюджетних коштів має організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи га її підвідомчих установ.

Рішенням Корсунь-Шевченківської районної ради №36-29/VII від 18.12.2018 «Про районний бюджет Корсунь-Шевченківського району на 2019 рік» виділено з районного бюджету кошти на придбання продуктів харчування для учнів шкіл.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 року видатки на проведення публічних закупівель здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету залежно від економічної суті платежу. Придбання продуктів харчування для загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за Кодом 2230.

Кошторис на 2019 рік на відділ освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, затверджений у сумі 48 647 602 грн., з них за вказаним кодом 2230 на продукти харчування виділено 1 770 000 грн. з загального фонду, 450 000 грн. з спеціального фонду. Разом усього на рік виділено кошти на харчування у сумі - 2 220 000 грн.

Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки загального фонду бюджету, серед яких, на забезпечення продуктами харчування.

При цьому, відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації не вжито заходів щодо усунення зазначених порушень у судовому порядку.

Звенигородською місцевою прокуратурою проінформовано відділ освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації,про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення, що підтверджено листом Звенигородської місцевої прокуратури № 31/2-575вих19 від 30.08.2019 року.

Відділ освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації листом № 624 від 03.09.2019 року підтвердив наявність договору про закупівлю № 84 від 02.04.2019 року та додаткових угод до нього, повідомив на лист Звенигородської місцевої прокуратури № 31/2-575вих19 від 30.08.2019 року, що до суду відділ освіти звертатись не буде.

Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 20.08.2014 року Міністерство є уповноваженим органом у сфері державних закупівель. Основними завданнями Міністерства є формування та забезпечення державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення.

Отже, відповідно до наведених норм Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 та від 23.01.2019 року у справі № 920/331/18, а також у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Водночас, прокурор у позові наголошував на тому, що Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому право на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства немає.

Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель та дії Державної аудиторської служби у разі виявлення за результатами моніторингу порушень вимог Закону чітко регламентовано ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктами 6, 8, 11 ст. 7-1 Закону визначено, що за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень. Якщо замовник не усунув порушення, визначене у висновку, і таке порушення матиме негативний вплив для бюджетів, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю проводить перевірку закупівлі відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Керівник органу державного фінансового контролю або його заступник приймає рішення про призначення перевірки закупівлі, яке оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття. При цьому процедура закупівлі на період проведення перевірки закупівлі не зупиняється.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю» у Державної аудиторської служби України є право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 року у справі № 820/8558/15, від 03.10.2018 року № 804/8443/16 аналізуючи вказані норми права дійшла висновку, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги передбачено ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю» і можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку не незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Аналогічного висновку про відсутність повноважень у вказаного органу дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 912/898/18 (постанова від 21.03.2019 року). Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено, а судами не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

У даному випадку моніторинг публічної закупівлі Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області не здійснювався та відповідно дані порушення не виявлялись, а за незаконними додатковими угодами кошти отримані не підконтрольною органам Державної аудиторської служби установою, а товариством, то правові підстави для пред`явлення даного позову в інтересах Державної аудиторської служби відсутні.

Вказане підтверджується листом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області від 28.08.2019 року № 26-23-15-12/1-18/3972-2019, що моніторинг вказаної закупівлі Управлінням не здійснювався та правові підстави для звернення органу державного фінансового контролю з позовом до суду за фактом можливого безпідставного укладення додаткових угод про збільшення ціни до договору, на даний час, відсутні.

Процесуальним законодавством передбачено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частиною 1 ст.53 ГПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заступник керівник Звенигородської місцевої прокуратури в даному випадку обґрунтовано звернувся з позовом в інтересах держави в особі саме відділ освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, як сторони правочинів, а не в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби, оскільки служба має право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані лише підконтрольними установами за незаконними договорами. Відповідач не є підконтрольною установою Державної аудиторської служби.

Отже, в розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі визначив належного суб`єкта, навів причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довів належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надав докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює захист інтересів держави.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Черкаської області підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3842 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 7.7. додаткової угоди № 2 від 23.04.2019 року до договору №84 від 02.04.2019 року про закупівлю продукції код ДК 15110000-2, укладену між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко Вірою Миколаївною в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячий охолоджений.

Визнати недійсним п. 7.7. додаткової угоди № 3 від 25.04.2019 року до договору №84 від 02.04.2019 року про закупівлю продукції код ДК 15110000-2, укладену між відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Семененко Вірою Миколаївною в частині збільшення ціни на закупівлю філе курячого охолодженого та окорок курячий охолоджений.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Семененко Віри Миколаївни ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 а на користь прокуратури Черкаської області, код ЄДРПОУ 02911119, р/р 35212034003751, ВДКСУ м. Київ, код банку 820172, код класифікації видатків бюджету 2800 - 3842 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.12.2019 року.

Суддя В.М. Грачов