Рішення № 86175775, 28.11.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Справа № 915/1838/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14)

в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26)

про стягнення заборгованості

за участі представників учасників справи:

від позивача: Афанас`єва Ж.Л., згідно ордеру

від відповідача: не з`явився.

Слухач: ОСОБА_1 ,

встановив:

05.08.2019 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до відповідача про стягнення 1019358,89 грн. боргу та судового збору.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором від 29.12.2017 №188-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 173, 175, 193 ГК України, ст. 15, 16, 509, 526, 530, 611, 903 ЦК України та умовами договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 справу № 915/1838/19 визначено головуючим у справі суддю Алексєєва А.П.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2019.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019 року № 293 у зв`язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1838/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 головуючим у справі № 915/1838/19 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 11.09.2019 справу №915/1838/19 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О., постановлено розгляд справи розпочати спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2019, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

07.10.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 28.10.2019, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 08.10.2019.

28.10.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 28.11.2019, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 29.10.2019.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на рекомендованому повідомленні про вручення копій ухвал суду від 11.09.2019, від 08.10.2019, від 29.10.2019 (а.с. 161, 166, 172).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі, винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги визначені у позовні заяві.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.12.2017 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (що далі іменується - Адміністрація, Позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ», уклали договір №188-П-АМПУ-17 (далі-Договір) про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів).

Відповідно до п. 8.2 Договору - всі права та обов`язки Адміністрації, які передбачені цим Договором, виконуються Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

В п. 1 Договору йдеться про те, що Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) № 12 Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», (далі-Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити плату за Послуги.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.

Положення розділу 3 Договору закріплює ціну та порядок розрахунків за використання послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів).

Відповідно до п. 3.1. Договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу (ів), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053.

Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає до Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 Договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.

В п. 3.2. Договору зазначено, що датою надання послуг є дата складання Акту наданих послуг на підставі відомостей наведених у наступних документах:

для вантажів, що вибувають морем - коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником;

для вантажів, що прибувають морем - генеральний акт або інший документ.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставлення адміністрацією рахунку на оплату послуг.

Згідно п. 7.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3(трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Договір з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6 підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження припинення дії Договору, отже, Договір є чинним і діючим на сьогоднішній день. Сторони повинні виконувати обов`язки відповідно до умов Договору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012 року затверджено Типову технологічну схему пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними.

Відповідно до п. 1 цією Типовою технологічною схемою здійснюється відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про прикордонний контроль", "Про державний кордон України" та "Про Державну прикордонну службу України" пропуск через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників (далі - транспортні засоби) і товарів, у тому числі вантажів, що переміщуються ними через державний кордон (далі - товари), визначається послідовність здійснення прикордонного і митного контролю, а також інших видів контролю під час пропуску через державний кордон.

Пунктом 3 Типовою технологічною схемою визначено такі терміни, що використовуються у цій Типовій технологічній схемі, мають таке значення: вантажні документи - коносаменти (штурманські розписки), маніфести, картоплани, річкові накладні та інші документи, які є підставою для перетинання митного кордону України водними транспортними засобами і товарами.

Відповідно до Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 1098 від 13.12.2004 року зареєстрованих Мінюстом України 28.12.2004 року за № 1657/10256 - встановлено порядок оформлення вантажних перевізних документів за формами бланків, що додаються до цих правил. Застосування інших форм бланків вантажних перевізних документів, не передбачених цими Правилами, не допускається.

Пунктом 1.4. вказаних вище Правил зазначено, що порядок надання адміністрації морського порту оформлених вантажних документів на перевезення морським транспортом встановлюється відповідно до законодавства.

Так, відповідно до п. 3 розділу 1 Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України від 18.12.2015 року № 541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053, (далі по тексту Тарифи) встановлено, що розрахунок вартості послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється за кількість вантажу, яка пройшла через причал у процесі навантаження або вивантаження на борт або з борту судна або плавучої споруди, із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і які розміщено у межах причалу або над причалом (конвеєри, трубопроводи).

Пунктом 1 розділу 2 Тарифів встановлено, що нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, здійснюється при виконанні портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалу в межах його паспортних характеристик.

Для нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, кількість вантажу, за яку здійснюється нарахування плати, визначається у тонах - навалочні, наливні, генеральні вантажі (крім універсальних та спеціалізованих контейнерів, автотехніки, транспортних засобів, які навантажуються або вивантажуються на борт або з борту судна або плавучої споруди через причал накатним способом).

Упаковка (тара) будь-якого вантажу, а також різні пристрої і обладнання, які використовуються при перевезенні та разом із вантажем навантажуються або вивантажуються на борт або з борту судна або плавучої споруди, входять у загальну кількість вантажу, за яку здійснюється нарахування плати.

Пунктом 2 розділу 2 Тарифів передбачено, що для застосування ставок за ці послуги необхідно визначити номер вантажу відповідно до груп вантажів згідно з Тарифно-статистичною номенклатурою вантажів (далі - групи ТСНВ), наведених у додатку 3 до цих Тарифів.

Віднесення вантажу до групи вантажів здійснюється за назвою вантажу, вказаною у коносаментах, вантажних маніфестах або інших документах, виданих морським або річковим перевізником, відповідно до груп ТСНВ.

Якщо вантажі перевозяться наливом, навалом або в тарі, для застосування ставок за ці послуги враховуються відомості про вид пакування вантажу, вказані в коносаментах, вантажних маніфестах або інших документах, виданих морським або річковим перевізником.

Пунктом 3 розділу 2 Тарифів передбачено, що нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється шляхом множення кількості вантажу, за яку здійснюється нарахування плати, визначеної у одиницях виміру згідно з пунктом 1 цього розділу, на ставку за ці послуги для відповідного вантажу, визначену відповідно до пункту 2 цього розділу.

Кількість вантажу, завантажених та порожніх універсальних і спеціалізованих контейнерів для нарахування плати визначається за такими документами:

для вантажів, завантажених та порожніх універсальних і спеціалізованих контейнерів, які навантажуються на борт судна або плавучої споруди, кількість визначається за даними коносаментів, вантажних маніфестів або інших документів, виданих морським або річковим перевізником як доказ прийняття на борт судна або плавучої споруди для перевезення.

Позивач виконав свої обов`язки відповідно до умов Договору, забезпечивши доступ Портового оператора до причалу (їв) №12 для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт.

04.04.2019 позивачем отримано інформацію для виставлення рахунку з підтверджуючими документами за березень 2019 року, з якої вбачається, що відповідачем отримано послуг на суму 784043,71 грн з ПДВ. (а.с. 61-113).

07.05.2019 позивачем отримано інформацію для виставлення рахунку з підтверджуючими документами за квітень 2019 року, з якої вбачається, що відповідачем отримано послуг на суму 38104,60 грн з ПДВ. (а.с. 115-128).

19.06.2019 позивачем отримано інформацію для виставлення рахунку з підтверджуючими документами за травень 2019 року, з якої вбачається, що відповідачем отримано послуг на суму 125789,62 грн з ПДВ. (а.с. 130-139).

Сторонами підписано акти наданих послуг:

- №31962794 від 31.03.2019 на суму 784043,72 грн (а.с.114),

- №45082794 від 30.04.2019 на суму 38104,60 грн (а.с. 129).

Протягом березня - травня 2019 року за надану послугу доступу портового оператора до причалу позивач виставив відповідачу 3 рахунки, а саме:

- Рахунок №31962794 від 31.03.2019на суму 784043,72 грн,

- Рахунок №45082794 від 30.04.2019 на суму 38104,60 грн,

- Рахунок №57922794 від 31.05.2019 на суму 125789,62 грн.

Зазначені рахунки отримано відповідачем, про що свідчить витяг з «Журналу реєстрації рахунків (гривня) 2019 рік» (а.с. 140-143).

Проте, рахунки відповідачем не оплачено, заборгованість становить 947937,92 грн.

31.05.2019 Портовому оператору було відправлено претензію №1886/18-03-01/Вих/18 від 31.05.2019, яка була отримана 12.06.2019 представником відповідача, про що свідчить поштове повідомлення 5402000456020.

Доказів надання відповіді на претензію або оплати заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором, вартість наданих послуг своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу у сумі 947937,92 грн, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 64371,93 грн.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. п. 6.1, 6.4 Договору погоджено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором. За порушення портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому договорі, Адміністрація має право стягнути з портового оператора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати. Оплата пені та штрафу не звільняє портового оператора від обов`язку сплатити суму заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5508,39 грн та інфляційного збільшення за рахунком №31962794 від 31.03.2019 за травень 2019 року в сумі 1540,65 грн.

Наведені у позовній заяві розрахунки судом перевірено та встановлено їх відповідність нормам закону та умовам договору, отже позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1019358,89 грн, з яких: 947937,92 грн. основного боргу, 1540,65 грн. інфляційного збільшення, 5508,39 грн. 3% річних, 64371,93 грн. пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 5, 8 зазначеної статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У прохальній частині позовної заяви від 02.08.2019 міститься вимога про стягнення з відповідача суми судового збору. У позовній заяві, крім того, міститься орієнтовний розрахунок судових витрат у сумі 25200,00 грн.

Відповідно до умов договору від 15.02.2019 про надання правової допомоги, укладеного між ДП «Адміністрація морських портів України» та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Юскутум», за цим договором виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, визначені у п.1.2. цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, визначені у цьому Договорі (п.1.1.).

Відповідно до п.3.2. Договору, ціна Договору складається із гонорару виконавця за надання послуг в межах однієї судової інстанції в розмірі 25200,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що факт надання послуг оформлюється звітом про надані послуги та актом приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем на підтвердження факту надання послуг на суму 25200,00 грн. не надано суду відповідних доказів, отже суд не вирішує в даному судовому засіданні питання відшкодування позивачу витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26, код ЄДРПОУ 40618543) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) борг у сумі 1019358,89 грн, з яких: 947937,92 грн - основний борг, 64371,93 грн. - пеня, 5508,39 грн -3% річних, 1540,65 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 15290,38 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14)

в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26)).

Повний текст судового рішення складено і підписано 09.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький