Рішення № 86175652, 02.12.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

02 грудня 2019 року Справа № 913/553/19

м. Харків Провадження № 3/913/553/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ

до Військової частини А0536, смт. Мирна Долина Попаснянського району Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 46 225 грн. 26 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Військової частини А0536 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації в розмірі 46 225 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 22.05.2018 № 145488а8чр та внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди здійснив виплату страхового відшкодування, відтак, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1172 ЦК України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду її працівником - ОСОБА_1 , а саме: до Військової частини А0536.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/553/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2019 та зобов`язано позивача надіслати третій особі копію позовної заяви та додані до неї документи, докази надіслання надати суду.

25.10.2019 представник відповідача - Новікова Катерина Олегівна, яка діє від імені Військової частини А0536 на підставі довіреності від 07.06.2019 № 406, звернулась до суду із клопотанням відповідно до ст. 42 ГПК України про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи № 913/553/19. Того ж дня представник ознайомився з матеріалами справи та зробив копії з документів, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, у клопотанні представник відповідача зазначив адресу фактичного місцезнаходження Військової частини А0536: 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1.

Позивач доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі не надав, правом на участь у судовому засіданні 05.11.2019 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 09.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні 05.11.2019 не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві: Луганська область, Попаснянський район, смт. Мирна Долина, Військове містечко № 1, проте інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали відповідачем відсутня.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не надала, правом на участь у судовому засіданні 05.11.2019 не скористалась. Ухвала про відкриття провадження у справі надіслана третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , проте повернулась 24.10.2019 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Ухвалою суду від 05.11.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 19.11.2019 та вдруге зобов`язано позивача надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі, а також зобов`язано надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за адресою фактичного місцезнаходження: 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1, відповідні докази надати суду.

18.11.2019 на адресу суду від позивача - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" надійшли докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та третій особі, а також позивачем зазначено, що надати довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не може, оскільки відсутня інформація на сайті Міністерства юстиції України.

Позивач правом на участь у судовому засіданні 19.11.2019 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 11.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні 19.11.2019 не скористався. Ухвала про відкладення розгляду справи від 05.11.2019 надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві: Луганська область, Попаснянський район, смт. Мирна Долина, Військове містечко № 1, та за адресою фактичного місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1, проте на час розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали відповідачем відсутня.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не надала, правом на участь у судовому засіданні 19.11.2019 не скористалась. Ухвала про відкладення розгляду справи від 05.11.2019 надіслана третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , проте на час розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали третьою особою відсутня.

Ухвалою суду від 19.11.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 02.12.2019. Крім того, копію даної ухвали також було надіслано на електронні адреси відповідача та представника відповідача - Новікової К.О.

29.11.2019 на адресу суду від відповідача у справі - Військової частини А0536 надійшов відзив на позовну заяву від 25.11.2019 № 752, в якому останній проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що для визначення розміру відшкодування матеріальних збитків повинна бути проведена оцінка майна для встановлення вартості матеріального збитку. Проте, позивач при визначенні розміру збитків керувався рахунком від 22.02.2019 № 0000000748, наданим ТОВ "Автогор", яке не має жодного відношення до проведення незалежної оцінки майна для встановлення вартості матеріального збитку, тобто суми на відновлювальні роботи та суми вартості запчастин з урахуванням фізичного зносу. Крім того, відповідач не був присутній під час огляду страховою компанією транспортного засобу та складання відповідного акта. Також, у відзиві відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, згідно якого у разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування, завданого внаслідок ДТП, необхідним є призначення у справі автоварознавчої експертизи.

Крім того, відповідачем до відзиву додано клопотання від 25.11.2019 № 751 про проведення судового засідання 02.12.2019 в режимі відеоконференції в приміщенні Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідно до приписів ст. 197 ГПК України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Ухвалою суду від 19.11.2019 розгляд справи відкладено на 02.12.2019. Клопотання одержано судом 29.11.2019, тобто за чотири дні до судового засідання, тому клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишається судом без задоволення.

Позивач правом на участь у судовому засіданні 02.12.2019 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 25.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні 02.12.2019 не скористався.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не надала, правом на участь у судовому засіданні 02.12.2019 не скористалась. Ухвала про відкладення розгляду справи від 19.11.2019 надіслана третій особі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , проте на час розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали третьою особою відсутня. Але 20.11.2019 до суду повернулась неврученою ухвала суду від 05.11.2019 з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

22.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі за текстом - страховик) та ОСОБА_2 (далі за текстом - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 145488а8чр (далі за текстом - договір страхування (аркуші справи 18-23)), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобіль марки "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ).

У відповідності до п. 9 вказаного договору, страховими ризиками є, зокрема, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 договору страхування визначено, що розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об`єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, Акту огляду транспортного засобу); документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком (п. 28.1 договору страхування).

Сторони в пункті 28.13 договору страхування передбачили, що при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, зазначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи по відповідному ризику. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і визначених у розділі 14 договору умов.

"На базі авторизованої СТО" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО офіційних дилерських центрів ПАТ "Рено Україна", ТОВ "Ніссан Мотор Україна" за вибором страховика (п. 28.13.1 договору страхування).

У випадку виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитку (витрат на відновлення транспортного засобу) кожна із сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи (п. 28.14 договору страхування).

Відповідно до п. 28.17 договору страхування при пошкодженні транспортного засобу страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 28.12 договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому, вибір СТО страхувальник зобов`язаний погоджувати зі страховиком.

До страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки (п. 28.23 договору страхування).

Згідно з пунктами 18.1, 18.2 строк дії договору страхування встановлено з 23.05.2018 по 22.05.2019.

20.02.2019 о 17 год. 00 хв. на 25 км. + 300 м. автодороги Бориспіль - Переяслав-Хмельницький сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "КРАЗ" (д.н.з. 5203Б4) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ) отримав механічні пошкодження, а його власнику заподіяна матеріальна шкода.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2019 у справі № 359/2321/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп. (аркуш справи 34).

Також міськрайонним судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових (службових) відносинах з Військовою частиною А0536, що підтверджується наданим відповідачем витягом з наказу від 29.04.2016 № 122 про зарахування до списків особового складу військової частини старшого солдата ОСОБА_1 та призначення його на посаду водія.

Майнові інтереси власника транспортного засобу "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ), пошкодженого в результаті ДТП, було застраховано у ПAT "Страхова компанія "АХА Страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", згідно договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 22.05.2018 № 145488а8чр, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах визначеної договором страхової суми.

У зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 звернулась до страховика з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту засобу (аркуш справи 24).

Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП підтверджується актом огляду транспортного засобу (аркуш справи 28).

Так, загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ), в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку ТОВ "Автогор" від 22.02.2019 № 0000000748 становить 46 225 грн. 26 коп. (аркуш справи 30).

В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) позивачем 04.03.2019 складено страховий акт № АХА2451838 за договором страхування, відповідно до якого сума страхового відшкодування, а також розрахунку страхового відшкодування становить 46 225 грн. 26 коп. (аркуші справи 31-32).

Відповідно до платіжного доручення від 05.03.2019 № 541 786 страховиком сплачено на рахунок виконавця ремонтних робіт - ТОВ "Автогор" суму страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в розмірі 46 225 грн. 26 коп. (аркуш справи 33).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору.

Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою щодо відшкодування шкоди, на яку останнім надана відповідь від 11.06.2019 № 3.1-05/18260, що по відношенню до транспортного засобу марки КРАЗ з номерним знаком 5203Б4 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не укладався. Тому цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сили приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України виникає не у водія ОСОБА_1 , а у юридичної особи, працівником (службовцем) якої він є (аркуш справи 27).

Відповідачу було надіслано досудове попередження від 19.07.2019 про виплату страхового відшкодування.

Проте, зазначене попередження відповідачем одержано не було та повернуто на адресу позивача.

Враховуючи, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем Військової частини А0536, не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до суду з позовом до Військової частини А0536, як власника транспортного засобу, про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 46 225 грн. 26 коп.

Згідно ст. 1 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Аналогічні норми викладені в ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" врегульовано, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У зв`язку із настанням страхового випадку, на виконання умов договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля "Renault Duster" (д.н.з. НОМЕР_1 ) в розмірі 46 225 грн. 26 коп.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Відтак, після виплати позивачем страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно ст. 2 Закону України від 21.09.1999 № 1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, зокрема у разі їх розформування.

Згідно ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

У відповідності до ст. 5 Закону України від 21.09.1999 № 1076-XIV "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України (зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15).

Як вже зазначалось вище, транспортний засіб "КРАЗ" (д.н.з. 5203Б4) належить Військовій частині А0536.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладене, до позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за шкоду, завдану внаслідок ДТП, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки у розмірі виплаченого відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був водієм Військової частини А0536, проходив служби та керував транспортним засобом, що належить Військовій частині А0536.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до абзацу 1 п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (п. 21.4 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Натомість, як встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (Військової частини А0536) транспортного засобу "КРАЗ", державний номерний знак НОМЕР_3 не була застрахована.

В силу вищенаведених положень законодавства, відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю "Renault Duster", державний номерний знак НОМЕР_1 має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються автомобілем "КРАЗ", державний номерний знак НОМЕР_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб, на момент ДТП застрахована не була.

Отже, Військова частина А0536 є відповідальною за відшкодування позивачу понесених ним збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, відповідачем не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, позовна вимога щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірною та обґрунтованою.

Доводи відповідача стосовно того, що для визначення розміру відшкодування матеріальних збитків повинна бути проведена оцінка майна для встановлення вартості матеріального збитку є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 22.05.2018 № 145488а8чр при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО офіційних дилерських центрів ПАТ "Рено Україна", ТОВ "Ніссан Мотор Україна" за вибором страховика. У випадку виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитку (витрат на відновлення транспортного засобу) кожна із сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 - власник пошкодженого автомобіля 20.02.2019 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Для визначення розміру матеріального збитку ОСОБА_3 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогор", яке є офіційним дилером імпортера АТ "Рено Україна" в м. Черкаси та Черкаській області, та має офіційну сервісну станцію, що відповідає положенням п. 28.12.1 договору добровільного страхування.

Відповідно до рахунку від 22.02.2019 № 0000000743, виставленого ТОВ "Автогор", вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Renault Duster" становить 46 225 грн. 26 коп.

Позивач, отримавши вказаний рахунок, погодився з вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому за платіжним дорученням від 05.03.2019 № 541 786 сплатив на рахунок виконавця ремонтних робіт - ТОВ "Автогор" суму страхового відшкодування в розмірі 46 225 грн. 26 коп.

Враховуючи умови укладеного договору страхування, розмір страхового відшкодування визначено на базі СТО офіційного дилерського центру АТ "Рено Україна" ТОВ "Автогор" та сплачено позивачем, у зв`язку з відсутністю суперечок з ОСОБА_3 щодо розміру збитків, тому експертиза для визначення розміру матеріального збитку не проводилась.

Норми законодавства про страхування не покладають на потерпілого обов`язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено випадки, коли проведення оцінки майна є обов`язковим. Випадок, що є предметом розгляду у даній справі, до таких випадків не відноситься.

Крім того, суд не погоджується із застосуванням відповідачем до спірних правовідносин позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, оскільки сторони у вказаній справі не досягли згоди про розмір відшкодування, завданого внаслідок ДТП, тому при визначенні матеріального збитку суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів.

У справі № 913/553/19 між позивачем та ОСОБА_3 досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, тому посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, є недоцільним.

Також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що військова частина не була присутня під час огляду страховою компанією транспортного засобу та складанні відповідного акту, оскільки відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Присутність винуватця заподіяної шкоди транспортному засобу страхувальника при проведенні огляду транспортного засобу страховиком норми вказаного Закону не передбачають.

Більш того, відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, присутність заінтересованої особи при дослідженні (огляді) транспортного засобу не є обов`язковою.

Таким чином, позовна вимога про стягнення страхового відшкодування в сумі 46 225 грн. 26 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача в сумі 1 921 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Військової частини А0536, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 46 225 грн. 26 коп. задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Військової частини А0536, Луганська область, Попаснянський район, смт. Мирна Долина, ідентифікаційний код 26615064 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912 страхове відшкодування в сумі 46 225 грн. 26 коп., судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

4.Повний текст рішення складено і підписано - 09.12.2019.

Суддя А.В. Секірський