Рішення № 86175564, 04.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3094/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Стройпром", м. Харків до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків про стягнення коштів 200 102,45 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, керівник;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стройпром" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" заборгованості за Договором поставки №3634-ХКБМ від 27.06.2017 в сумі 200102,45 грн. з якої: основна заборгованість складає 160 000,00 грн., інфляційне нарахування - 29 659,00 грн., 3% річних -10 443,45 грн..

В обгрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що на виконання умов договору поставки №3634-ХКБМ від 27.06.2017 позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 533 435,40 грн., проте відповідач у встановлені в договорі строки оплату за отриману продукцію у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по оплаті товару в сумі 160000,00 грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2019 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 30.10.2019 задоволено клопотання представника позивача (вх.№26081) та долучено до матеріалів справи наступні документи - копія Витягу з ЄДРЮФОП на ПП "Стройпром", копія Наказу №1 від 09.03.2010 року на призначення ОСОБА_1 на посаду директора ПП "Стройпром. На підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 13.11.2019 о 10:45.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 13.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019 о 12:30.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2019 підтримав позов та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали від 13.11.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.06.2017 між Привтаним підприємством "Стройпром" (надалі-позивач, постачальник) та Державним підприємством "Харківським Конструкторським Бюро з машинобудування ім.О.О. Морозова" (надалі-відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №3634-ХКБМ, за умовами якого постачальник зобов`язався виготовити по конструкторській документації, поставити і передати у власність Покупця продукцію, за цінами узгодженими в Додатках №5, №6 та №7, в номенклатурі і кількості, зазначеним у Специфікації №1 поставки продукції (Додаток №1), специфікації №2 (Додаток №2), специфікації №3 (Додаток №3). (п.1.1. Договору).

Згідно п.1.3 Договору Покупець зобов`язався прийняти Продукцію і здійснити оплату на умовах, визначених цим договором.

Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором, становить 533 435,40 грн.

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили, що поставка продукції здійснюється Постачальником в строк не пізніше 60 календарних днів після отримання авансового платежу (п.5.1.1 договору) з урахуванням терміну перевірки продукції на відповідність заявленій якості.

Відповідно до п.5.1.1 Договору Авансовий платіж в розмірі 60 % від загальної вартості Продукції, що поставляється за цим договором, проводиться протягом 15 календарних днів з дати підписання Договору обома сторонами.

Частковий платіж в розмірі 10% від загальної вартості поставленої продукції здійснюється протягом 15 календарних днів з дати поставки продукції і прийняття її ВТК Покупця. (п.5.1.2 Договору).

Остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної вартості поставленої продукції, здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів після отримання коштів остаточного розрахунку від Гензамовника, але не пізніше 29.12.2017 року. (п.5.1.3 Договору).

Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором (п.12.1 Договору).

Позивач свої договірні зобов`язання щодо своєчасної та в повному об`ємі поставки продукції відповідачу виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними РН-0000078 від 18.09.2017, РН-0000079 від 18.09.2017, РН-0000005 від 16.02.2018. Загальна вартість поставленої продукції складає 533 435,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, поставлену продукцію отримав, що підтверджується підписом уповноважених представників на відповідних видаткових накладних, проте оплату поставленого товару 05.07.2017 здійснив у розмірі авансового платежу (60% від суми договору) 320 061,24 грн.

На виконання п.11.1 Договору, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №25/10 ПП від 25.10.2018 в якій вимагав сплатити існуючий борг на що відповідачем листом №6937/4 від 19.11.2018 було повідомлено, що претензія розглянута і з метою визначення розміру заборгованості направив на адресу позивача підписаний Акт звіряння взаєморозрахунків на суму 213 374,17 грн.

18.04.2019 позивачем повторно було направлено відповідачу претензію №18/04-19, в якій вимагав сплатити в 14-ти денний термін існуючий борг у розмірі 213 374,16 грн, проте оплата за платіжним дорученням №2121 була здійснена відповідачем тільки 08.07.2019 у розмірі 53 374,16 грн.

Таким чином, за твердженням позивача станом на час розгляду справи у суді заборгованість відповідача за договором поставки №3634-ХКБМ від 27.06.2017 складає 160 000,00 грн. (213 374,16 грн. - 53,374,16 грн=160 000,00 грн.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки у заявленому розмірі 160 000,00 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 160 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10 443,45 грн. та інфляційних втрат в розмірі 29 659,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 10 443,45 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 29659,00 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 29 659,00 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат буде вирішено судом в порядку ст.244 ГПК України, у разі надходження до суду відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 509, 625, 629 Цивільного кодексу України, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О. Морозова" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126, код ЄДРПОУ 14310299) на користь Приватного підприємства «Стройпром» (61124, м.Харків, вул. Вишнева, 38, код ЄДРПОУ 30986570) основну заборгованість 160 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування 29 659 грн. 00 коп., 3% річних 10 443 грн. 45 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "09" грудня 2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне