Рішення № 86175504, 28.11.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2269/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Білявинці" (47722, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Студинського, буд 7, код 30811807)

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618)

про стягнення 872 135,29 гривень

за участю представників:

позивача - Бляхарська Ю.О.;

відповідача - Дяченко О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Білявинці" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" (відповідач) про стягнення 872 135,29 грн., з яких: 558 012,84 грн. пені, 43 911, 45 грн. 3% річних та 270 211, 00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки меляси №47-17-75 від 23.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

На адресу Господарського суду Київської області 30.09.2019 від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2019 підготовче засідання відкладено на 14.11.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 01.11.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 28.11.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 21.11.2019 представником відповідача були подані додаткові пояснення, в яких він підтримав позицію зазначену у відзиві та, крім того, просив суд зменшити суму інфляційних втрат.

28.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача були подані письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

28.11.2019 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (покупець) та Приватним підприємством "Білявинці" (продавець) було укладено договір поставки меляси № 47-17-75, за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця мелясу бурякову (в подальшому - товар), а покупець приймає належним чином поставлений товар та сплачує його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, назва товару, орієнтовний обсяг (кількість, вага) та ціна за одиницю товару зазначається у специфікаціях, що є додатками до договору та становлять його невід`ємну частину. Найменування, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної окремої партії товару, що поставляється зазначається сторонами у видаткових накладних на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 3.1 договору, орієнтовна загальна сума договору становить 11 666 666,67 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього 14 000 000,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару визначається сторонами у специфікації до цього договору. Остаточна загальна сума договору складається з суми вартості товару поставленого на умовах цього договору протягом строку його дії та визначається на підставі накладних підписаних уповноваженими представниками покупця.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня з дати фактичного отримання товару покупцем (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.5.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору передбачену чинним законодавством України та умовами договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 30.11.2018 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 000 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує, що відповідач своєчасно не вносив оплату за отриманий товар, остаточно погасивши борг лише 19.06.2018 року.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути 558 012,84 грн. пені за загальний період 25.10.2017 по 19.06.2018.

Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Судом встановлено, що поставки товару здійснювались у жовтні-грудні 2017 року окремими партіями, а отже строк виконання зобов`язань у відповідача настав з кінця жовтня по кінець грудня 2017 року за кожною видатковою накладною окремо.

Таким чином, строк протягом якого позивач міг звернутись з вимогою про стягнення пені закінчився 30 грудня (останні поставки були здійснені 28.12.2017). Втім, кредитор звернувся до суду з вимогами про стягнення пені у вересні 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, до вимоги про стягнення пені у даному випадку застосовуються наслідки спливу позовної давності.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 270 211,00 грн. та 3% річних у розмірі 43 911,45 грн. за загальний період 25.10.2017 по 19.06.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вимоги та здійснено нарахування інфляційних втрат на суми заборгованостей, які існували менше місяця.

Враховуючи вказане, вимога про стягнення інфляційних втрат визнається судом необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 43 911,45 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь Приватного підприємства "Білявинці" (47722, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Студинського, буд 7, код 30811807) - 43 911 (сорок три тисячі дев`ятсот одинадцять) грн. 45 коп. 3% річних та 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.12.2019

Суддя Т.Д. Лилак