Рішення № 86175386, 09.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/12649/19Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»

до акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 184 937,57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 184 937,57 грн. збитків, завданих втратою вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до залізничних накладних №№ 48514434, 48524995, 48525158, 48525190, 48763320, 48763312 позивачем було передано відповідачеві вантаж, при зважуванні якого на станціях Одеської та Придніпровської залізниць була виявлена недостача вантажу, на підтвердження чого складено відповідні комерційні акти. Таким чином, оскільки вантаж було втрачено під час його перевезення залізницею, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу у зазначеному вище розмірі на підставі пунктів 113, 114 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12649/19 та приймаючи до уваги малозначність справи у розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/12649/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою судом встановлено відповідачу строк подачі відзиву на позовну заяву до 11.10.2019 включно.

Так, 04.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив від 01.10.2019 № НЮ-2370 на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог в частині стягнення збитків та просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на неврахування позивачем норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто з огляду на те, що згідно з відмітками в залізничних накладних вологість вантажу становить 12%, відтак розрахунок вартості недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі повинен бути 2 % маси для вантажів, зданих до перевезення у вологому стані, а не 1%. Крім того, відповідачем зазначено, що в технічному відношенні вагони були справними, а торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін були закриті, що у свою чергу згідно приписів транспортного законодавства свідчить про відсутність причинного зв`язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже і відсутність вини залізниці; у свою чергу позивачем не надано жодних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, немає відміток і в комерційному акті про наявність слідів доступу до вантажу. Відтак, на думку відповідача, є безпідставними твердження позивача щодо вжиття відправником всіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування, наявність ознак, що вказують на втрату вантажу саме під час перевезення. Також, як зазначає відповідач, суть спірних правовідносин у даній справі полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за поставку товару, а не спір, що виник із договору перевезення вантажу; при цьому позивачем не надано суду доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника та не доведено наявність завданої йому шкоди. Відзив разом з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Також 04.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява-клопотання від 01.10.2019 № НЮ-2071, в якій відповідач керуючись ст. 315 Господарського кодексу України та ст. ст. 136, 137 Статуту залізниць України просив суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Заява-клопотання долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи у лютому - березні 2019 року позивачем було ввірено відповідачу здійснити доставку вантажу (вугілля кам`яне) вантажоодержувачу - ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» за залізничними накладними №№ 48514434, 48524995, 48525158, 48525190, 48763320, 48763312, згідно з якими навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована трьома повздожніми борознами.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч., Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083.

Згідно із пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно із пунктом 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом встановлено, що 10.03.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48763312 у вагоні № 52276318 вантажопідйомністю 69,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий Г (Г1) 0-100, вантаж з вологою до 12%, масою вантажу 276100 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

24.02.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48524995 у вагоні № 58941204 вантажопідйомністю 70,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий ГЖО 0-100, масою вантажу 345000 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

24.02.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48525158 у вагоні № 56255524 вантажопідйомністю 69,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий ГЖО 0-100, масою вантажу 137300 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

24.02.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48525190 у вагоні № 67191312 вантажопідйомністю 69,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий ГЖО 0-100, масою вантажу 69000 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

23.02.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48514434 у вагоні № 58585241 вантажопідйомністю 70,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий, масою вантажу 139500 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

10.03.2019 зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною № 48763320 у вагоні № 68717875 вантажопідйомністю 71,0 тонн було направлено вугілля кам`яне марки г-газовий, Г(Г2) О-100, масою вантажу 70600 кг, навалом, поверхня вантажу маркована в довжину трьома подовженими смугами, завантажений відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

В свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення та під час перевезення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, вантаж прийнятий останнім до перевезення без зауважень та заперечень.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що наявністю залізничних накладних, як форми договору перевезення вантажів, встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Пунктом 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу пункту 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача.

Так, на станціях напрямку Знам`янка Одеської залізниці, Покровськ Донецької залізниці та Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування вагонів №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318, під час якого виявлено, що маса вантажу у цих вагонах не відповідає масі, вказаній у накладних, про що складено відповідні комерційні акти від 12.03.2019 № 410006/52/32, від 28.02.2019 № 450003/38/29, від 28.02.2019 № 450003/36/27, від 28.02.2019 № 450003/37/28, від 25.02.2019 № 482004/100/30, від 12.03.2019 № 410006/53/33 та відповідно до яких встановлені наступні обставини.

За даними комерційного акта від 12.03.2019 № 410006/52/32 по прибуттю поїзда № 2229 та зважуванні вагона № 52276318 ст. Знам`янка Одеської залізниці на тензометричних вагах виявлено різницю в вазі, на поверхні вантажу виїмки. У розділі Г "Опис пошкодження" комерційного акта зазначено (мовою оригіналу): "Згідно актів загальної форми станції Знам`янка № 31883, 50367 від 12.03.19р вагон відчеплений на ваги перевірку. В документі зазначено навантаження насипом на рівні бортів, вага: тара 23800кг, нетто 68600кг, вантаж маркований та ущільнений скребковим розрівнювачем три борозди повздовжні. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 200мм, маркований три повздовжні борозди. На поверхні вантажу в наявності виїмки: за ходом поїзда над 1-2-3 люками". Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 12.03.2019 № 410006/52/32 зафіксовано (мовою оригіналу): "довжиною 1700мм, на ширину вагона, глибиною 450мм; над 5-6-7 люками довжиною 3500мм, на ширину вагона, глибиною 1000мм. Просипання вантажу немає. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. У вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об`єм кузова не вказаний. При зважуванні вагона з розчепкою 12.03.19р. на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам`янка Од. (держповірка ваг 05.09.18р.) працівником станції ОСОБА_1. в присутності Заст. начальника станції ОСОБА_2 , стрільця СК-21 ст. Знамянка Од. ОСОБА_3. виявилось: брутто 78350кг, тара з документа 23800кг, нетто 54550кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 14050кг. По штатному розкладу Зав. вантажним двором відсутній.".

За даними комерційного акта від 28.02.2019 № 450003/38/29 по прибуттю поїзда № 3013 та зважуванні вагона № 58941204 ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено навантаження вище бортів, поглиблення, нестача вантажу. У розділі Г "Опис пошкодження" комерційного акта зазначено (мовою оригіналу): "Розділ Д. 28.02.19р на підставі акту загальної форми ст. Покровськ Дон .зал. №44024 від 25.02.19р, проводилось комісійне переваження вагону №58941204, що прибув за відправкою, казаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам`яне марки Г-газове, марки ГЖО 0-100",насипом,навантаження на рівні бортів, вантаж маркований та ущільнений скребковим розрівнювачем три борони повздовжні, вага брутто- не вказана, тара - 23400кг, нетто - 69900кг". Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта зафіксовано (мовою оригіналу): "При переваженні вагону в статичному режимі у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, представників: ВП Левченко, ВОХОР Гордєя на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018р виявилось:вага брутто-87800кг, тара за документом-23400кг, вага нетто - 64400кг, що менше ваги вказаної в документі на 5500кг. Навантаження вантажу вище бортів на 10см, вкатане, маркування відповідає документу. За рухом поїзду на 1-2 люками мається поглиблення вантажу довжиною-300см, шириною-280см, глибиною-100-130см. В місці поглиблення маркування порушене, потоптано. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.".

За даними комерційного акта від 28.02.2019 № 450003/36/27 по прибуттю поїзда № 3013 та зважуванні вагона № 56255524 ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено навантаження вище бортів, поглиблення, нестача вантажу. У розділі Г "Опис пошкодження" комерційного акта зазначено (мовою оригіналу): "Розділ Д. 28.12.19р на підставі акту загальної форми ст. Покровськ Дон .зал. №44022 від 25.02.19, проводилось комісійне переваження вагону №56255524, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам`яне марки Г-газове, марки ГЖО 0-100",насипом,навантаження на рівні бортів, вантаж маркований та ущільнений скребковим розрівнювачем три борони повздовжні, вага брутто - не вказана, тара - 22200кг, нетто - 68500кг". Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта зафіксовано (мовою оригіналу): "При переваженні вагону в статичному режимі у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, представників: ВП Левченко, ВОХОР Гордєя на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018р виявилось:вага брутто-84000кг, тара за документом-22200кг, вага нетто - 61800кг, що менше ваги вказаної в документі на 6700кг. Навантаження вантажу вище бортів на 10см, вкатане, маркування відповідає документу. За рухом поїзду на 1-2, 6-7 люками мається поглиблення вантажу довжиною-300см, шириною-280см, глибиною-80-110см. В місцях поглиблень маркування порушене, потоптано. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.".

За даними комерційного акта від 28.02.2019 № 450003/36/28 по прибуттю поїзда № 3013 та зважуванні вагона № 67191312 на ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено навантаження вище бортів, поглиблення, нестача вантажу. У розділі Г "Опис пошкодження" комерційного акта зазначено (мовою оригіналу): "Розділ Д. 28.12.19р на підставі акту загальної форми ст. Покровськ Дон .зал. №44023 від 25.02.19, проводилось комісійне переваження вагону №67191312, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам`яне марки Г-газове, марки ГЖО 0-100",насипом,навантаження на рівні бортів, вантаж маркований та ущільнений скребковим розрівнювачем три борони повздовжні, вага брутто - не вказана, тара - 21600кг, нетто - 69000кг". Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта зафіксовано (мовою оригіналу): "При переваженні вагону в статичному режимі у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, представників: ВП Левченко, ВОХОР Гордєя на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018р виявилось:вага брутто-75850кг, тара за документом-21600кг, вага нетто - 54250кг, що менше ваги вказаної в документі на 14750кг. Навантаження вантажу вище бортів на 10см, вкатане, маркування відповідає документу. Маються поглиблення вантажу за рухом поїзду: над 1-2 люками довжиною-300см, шириною-280см, глибиною-100-110см. В місцях поглиблень маркування порушене, потоптано. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися зміг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.".

За даними комерційного акта від 25.02.2019 № 482004/100/30 по прибуттю поїзда № 3606 та зважуванні вагона № 58585241 на ст. Покровськ Донецької залізниці виявлено нестача вантажу, виїмка. Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта зафіксовано (мовою оригіналу): "Згідно АЗФ № 266 в/ст від 25.02.19р ст. Покровськ, комісією у складі: робітники станції ОСОБА_4., ОСОБА_3., Зам. ДС ОСОБА_5., співробітник поліції Кравченко, була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. В документі зазначено: брутто відсутнє, нетто 69900кг, тара вагона 23700кг. При подованні вагона із зупинкою без розчеплення на 150т статичні ваги станції, поверені 24.01.19р виявлено: фактична маса брутто 87500кг, тара вагона з ПД 23700кг, нетто 63800кг, що менше документа на 6100кг. В документі зазначено: навантаження на рівні бортів, вантаж промарковано та ущільнено скрібковим розрівнювачем три повздовжні борозни. Фактично: навантаження нижче бортів на 10см, потоптано, без маркування. Над 1-2 люкамі виїмка зправа 200см х 280см х 20см. З 3 по 6 люка виїмка 600см х 280см х 20см. Над 7 люком виїмка 150см х 150см х 50см. Вагон бездвірний, люка закриті, течі вантажу немає. Зав. вантажним двором немає.".

За даними комерційного акта від 12.03.2019 № 410006/52/33 по прибуттю поїзда № 2229 та зважуванні вагона № 68717875 ст. Знам`янка Одеської залізниці на тензометричних вагах виявлено різницю в вазі, на поверхні вантажу виїмки. У розділі Г "Опис пошкодження" комерційного акта зазначено (мовою оригіналу): "Згідно актів загальної форми станції Знам`янка № 31882, 50368 від 12.03.19р вагон відчеплений на ваги перевірку. В документі зазначено навантаження насипом на рівні бортів, вага: тара 20300кг, нетто 70600кг, вантаж маркований та ущільнений скребковим розрівнювачем три борозди повздовжні. При перевірці виявлено навантаження нижче бортів 200мм, маркований три повздовжні борозди. На поверхні вантажу в наявності виїмки: за ходом поїзда над 1-2-3 люками". Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 12.03.2019 № 410006/52/33 зафіксовано (мовою оригіналу): "довжиною 3500мм, на ширину вагона, глибиною 1000мм; над 5-6-7 люками довжиною 3500мм, на ширину вагона, глибиною 1000мм. Просипання вантажу немає. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. У вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об`єм кузова не вказаний. При зважуванні вагона з розчепкою 12.03.19р. на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам`янка Од. (держповірка ваг 05.09.18р.) працівником станції ОСОБА_1. в присутності Заст. начальника станції ОСОБА_2 , стрільця СК-21 ст. Знамянка Од. ОСОБА_3. виявилось: брутто 79400кг, тара з документа 20300кг, нетто 59100кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 11500кг. По штатному розкладу Зав. вантажним двором відсутній.".

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.

Відповідно до статті 26 зазначеного Закону обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до пункту 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, складені комерційні акти від 12.03.2019 № 410006/52/32, від 28.02.2019 № 450003/38/29, від 28.02.2019 № 450003/36/27, від 28.02.2019 № 450003/37/28, від 25.02.2019 № 482004/100/30, від 12.03.2019 № 410006/53/33 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, та, у свою чергу, підтверджують факт невідповідності маси, зазначеній у накладних №№ 48514434, 48524995, 48525158, 48525190, 48763320, 48763312, фактичній масі вантажу, який перевозився у вагонах №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318.

При цьому, докази заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

За приписами пункту 105 Статуту залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до пункту 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктом 130 Статуту визначено, що право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно із пунктом 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Судом встановлено, що на залізничних накладних №№ 48514434, 48524995, 48525158, 48525190, 48763320, 48763312 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред`явлення претензії та позову від ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника.

Переуступні написи засвідчені підписами директора і головного бухгалтера та скріплені печатками вантажоодержувача - ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго».

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов`язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничних накладних на групу вагонів №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318, що призвело до втрати частини цього вантажу, позивачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, які останній просить стягнути у позовній заяві.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

При цьому матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, зважаючи на відсутність на станції відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вантажу та вагонів №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318, зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Господарський суд зазначає, що обов`язок перевірки вантажу під час його прийняття до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера) та пломб (ЗПП) встановлений п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення.

Натомість той факт, що залізниця не скористалась правом перевірки правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, жодним чином не свідчить про невірність вказаних вантажовідправником відомостей у накладній.

Зокрема, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, наявними в матеріалах справи.

В свою чергу судом прийнято до уваги встановлені комерційними актами фактичні ознаки втрати вантажу під час перевезення, а саме докази наявності слідів доступу до вантажу, виїмки над люками у спірних вагонах, порушення в місцях зафіксованих заглиблень на поверхні вантажу нанесеного відправником маркування, що, в свою чергу свідчить про відповідальність саме відповідача як перевізника за спірну нестачу.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано обставини визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізних документів (залізничних накладних) правильної маси вантажу спірних вагонів, та за відсутності доказів невжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд дійшов до висновку про порушення залізницею заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини залізниці у недостачі спірного вантажу, в зв`язку з чим підстави для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.

З огляду на зазначене судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що свідчить про доведеність позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (пункт 114 Статуту).

Абзацом першим пункту 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, у зв`язку із незбереження відповідачем, як підприємством залізничного транспорту під час перевезення залізницею вагонів №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318 цілісності майна (вантажу) за залізничними накладними №№ 48514434, 48524995, 48525158, 48525190, 48763320, 48763312, позивачем нараховано відповідачу 184 937,57 грн. збитків за вирахуванням норми природної втрати, які підлягають стягненню з відповідача на підставі пунктів 110, 114, 115 Статуту.

Між тим, за твердженнями відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачем не враховано норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто, що призвело до помилкового завищення збитків позивачем, оскільки вантаж (вугілля кам`яне марки г - газоване) перевозився у вологому стані. Таким чином відповідно до положень пункту 114 Статуту та пункту 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вартість недостачі вологого вугілля визначається із врахуванням норми природної втрати вантажу і граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 2%.

Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/609 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48763312 у вагоні № 52276318, визначена у розмірі 2 775,78 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 330,94 грн.

Відповідно до довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/612 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48524995 у вагоні № 58941204, визначена у розмірі 2 880,20 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 456,24 грн.

Відповідно до довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/611 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48525158 у вагоні № 56255524, визначена у розмірі 2 880,20 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 456,24 грн.

Відповідно до довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/610 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48525190 у вагоні № 67191312, визначена у розмірі 2 880,20 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 456,24 грн.

Відповідно до довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/607 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48514434 у вагоні № 58585241, визначена у розмірі 2 853,07 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 423,68 грн.

Відповідно до довідки вантажовідправника від 06.06.2019 № 11/608 ціна 1 тони вугільної продукції, відвантаженої публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» за накладною № 48763320 у вагоні № 68717875, визначена у розмірі 2 775,78 грн. без ПДВ., ціна з ПДВ - 3 330,94 грн.

Суд звертає увагу, що згідно з підпункту «г» пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів зданих до перевезення у вологому стані.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у накладних №№ 48763312, 48763320 у графі 20 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж - вугілля кам`яне марки Г-газове, який перевозився у вагонах №№ 52276318, 68717875, у вологому стані (вологість 12 %). З огляду на зазначене господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення вартості недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі, яка становить 2 % маси для вантажів, зданих до перевезення у вологому стані.

Судом здійснено власний розрахунок вартості недостачі, виявленої у спірних вагонах з урахуванням норми природної втрати, за результатами якого встановлено:

недостача у вагоні № 52276318 згідно з комерційним актом від 12.03.2019 № 410006/52/32 складає 14 050 кг.; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 68 600 кг) складає: 68 600 кг * 2% = 1 372 кг; кількість фактичної нестачі складає: 14 050 кг - 1 372 кг = 12 678 кг. (12,678 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 52276318 складає: 12,678 т * 3 330,94 грн. = 42 229,66 грн.;

недостача у вагоні № 58941204 згідно з комерційним актом від 28.02.2019 № 450003/38/29 складає 5 500 кг; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69 900 кг) складає: 69 900 кг * 1% = 699 кг; кількість фактичної нестачі складає: 5 500 кг - 699 кг = 4 801 кг. (4,801 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 58941204 складає: 4,801 т * 3 456,24 грн. = 16 593,41 грн.;

недостача у вагоні № 56255524 згідно з комерційним актом від 28.02.2019 № 450003/36/27 складає 6 700 кг; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 68 500 кг) складає: 68 500 кг * 1% = 685 кг; кількість фактичної нестачі складає: 6 700 кг - 685 кг = 6 015 кг. (6,015 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 56255524 складає: 6,015 т * 3 456,24 грн. = 20 789,28 грн.;

недостача у вагоні № 67191312 згідно з комерційним актом від 28.02.2019 № 450003/36/28 складає 14 750 кг; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69 000 кг) складає: 69 000 кг * 1% = 690 кг; кількість фактичної нестачі складає: 14 750 кг - 690 кг = 14 060 кг. (14,060 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 67191312 складає: 14,060 т * 3 456,24 грн. = 48 594,73 грн.;

недостача у вагоні № 58585241 згідно з комерційним актом від 25.02.2019 № 482004/100/30 складає 6 100 кг; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69 900 кг) складає: 69 900 кг * 1% = 699 кг; кількість фактичної нестачі складає: 6 100 кг - 699 кг = 5 401 кг. (5,401 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 67191312 складає: 14,060 т * 3 423,68 грн. = 18 491,30 грн.;

недостача у вагоні № 68717875 згідно з комерційним актом від 12.03.2019 № 410006/53/33 складає 11 500 кг; сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 70 600 кг) складає: 70 600 кг * 2% = 1 412 кг; кількість фактичної нестачі складає: 11 500 кг - 1 412 кг = 10 088 кг. (10,088 т); сума втраченого вантажу в вагоні № 67191312 складає: 10,088 т * 3 330,94 грн. = 33 602,52 грн.

Таким чином відповідно до розрахунку, здійсненого господарським судом на підставі вищезазначених положень Правил видачі вантажу, вартість недостачі, виявленої у вагонах №№ 58585241, 58941204, 56255524, 67191312, 68717875, 52276318, з урахуванням норми природної втрати, складає 180 300,90 грн., що становить менше суми, заявленої позивачем.

Враховуючи вищевикладене, встановивши неналежне виконання залізницею своїх зобов`язань за договором перевезення в частині збереження прийнятого відповідачем до перевезення вантажу, зазначеного у залізничних накладних, що призвело до втрати частини вантажу, факт недостачі останнього у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а також доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, як і доказів відшкодування фактичних збитків у вказаній сумі не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача, з урахуванням здійсненого господарським судом розрахунку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано заяву-клопотання про застосування позовної давності, оскільки відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України строк на звернення з позовом сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення, а саме з моменту складання комерційних актів.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, що виникли в результаті нестачі вантажу.

Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

При цьому відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту, позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

є) підпункт «є» абзацу другого пункту 134 виключено (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1973)

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок нестачі вантажобагажу. Статут затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1973.

Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.

Статтею 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії.

Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого Господарського Суду України, у викладених у пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів» при вирішенні господарських спорів у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред`явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.

Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином, звернення з позовом до залізниці упродовж 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію узгоджується з положеннями статті 315 Господарського кодексу України.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.04.2019 у справі № 905/729/18.

Матеріалами справи встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Враховуючи, що позов у цій справі пред`явлено вантажоодержувачем до перевізника, невірним є застосування у цьому спорі ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, якою визначено шестимісячний строк позовної давності для пред`явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення.

Комерційні акти від 12.03.2019 № 410006/52/32, від 28.02.2019 № 450003/38/29, від 28.02.2019 № 450003/36/27, від 28.02.2019 № 450003/37/28, від 25.02.2019 № 482004/100/30, від 12.03.2019 № 410006/53/33, які стали підставою для звернення з позовом у даній справі, складено 25.02.2019, 28.02.2019 та 12.03.2019. Відповідно до календарного штемпелю видачі вантажу у розділі 52 досильних накладних №№ 42327585, 46508206, 46508156, 48527956 та накладних №№ 48525190, 48763320, дата видачі вантажу зазначена 18.03.2019, 07.03.2019 та 05.03.2019 відповідно.

Зважаючи на той факт, що позов надіслано до господарського суду міста Києва за допомогою підприємства поштового зв`язку 12.09.2019, що підтверджується відбитком календарного штемпелю АТ «Укрпошта» на описі вкладення та поштовому конверті, тобто без пропуску позовної давності, суд доходить висновку про безпідставність заяви відповідача - акціонерного товариства «Українська залізниця» про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00176472) 180 300,90 грн. (сто вісімдесят тисяч триста гривень дев`яносто копійок) збитків та 1 872,84 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні вісімдесят чотири копійки) судового збору.

3 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.

Суддя А.М. Селівон