Рішення № 86174718, 09.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019м. ДніпроСправа № 904/2556/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Іскович К.В.

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача-2: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 169 818,09 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Губар О.Л. ордер ДП №2598/040 від 14.08.2019;

від відповідача-2: Губар О.Л ордер ДП №2598/098 від 14.08.2019;

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", до відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення 169 818,09 грн. заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору № б/н від 24.02.2014 та відповідачем-2 умов договору поруки № PorukaLimitНОМЕР_7 від 29.07.2016 в частині повернення кредиту.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2019 зобов`язано Центр надання адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради у строк протягом 5 днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1

03.07.2019 від Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради до суду надійшов лист № 10/39-2963 від 02.07.2019 "Про надання інформації", відповідно до якого місце проживання громадянина ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 з 19.08.2003 по теперішній час.

Ухвалою суду від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та визначено строк відповідачам-1,2 для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження: 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

08.08.2019 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підтвердження заборгованості, як видно із переліку додатків, позивачем надано разом із позовною заявою лише розрахунок заборгованості, копії виписок по рахунку, акт-звірки. При цьому, додатки надруковані настільки дрібним шрифтом, що неможливо розібрати їх зміст та відповідність заявленому переліку. Акт-звірки хоч і є зрозумілим, проте підписаний лише позивачем та відсутні докази направлення його відповідачу-1. Однак, на підтвердження викладених розрахунків не було надано будь-яких первинних бухгалтерських документів, відтак наявність та розмір заборгованості не є підтвердженими. У позові позивач не вказав, внаслідок яких операцій з грошовими коштами у відповідача-1 утворилася заборгованість за тілом кредиту. Також вказує, що заборгованість існує станом на 14.03.2019, хоча позовна заява підписана 24.05.2019, а подана до суду 19.06.2019. Отже, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів заборгованості відповідача-1 та підстав її формування. У зв`язку із викладеним відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити.

08.08.2019 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що предметом договору поруки № PorukaLimitl4697730186647078190 є надання поруки відпоівідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору. Однак, 24.02.2014 між ПП «Екг-Сервіс» та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів. Така заява була підписана в одному екземплярі і зберігається у банку, відсутня у відповідача. Інших договорів (зокрема, кредитних) ПП «ЕКГ-Сервіс» із ПАТ КБ «Приватбанк» 24.02.2014 не укладало. Отже ніякого кредитного договору немає, а тому і відсутній факт поруки за неіснуючим кредитним договором. Зазначив, що на підтвердження заборгованості, як видно із переліку додатків, позивачем надано разом із позовною заявою лише розрахунок заборгованості, копії виписок по рахунку, акт-звірки. При цьому, додатки надруковані настільки дрібним шрифтом, що неможливо розібрати їх зміст та відповідність заявленому переліку. Акт-звірки хоч і є зрозумілим, проте підписаний лише позивачем та відсутні докази направлення його відповідачу-1. Однак, на підтвердження викладених розрахунків не було надано будь-яких первинних бухгалтерських документів, відтак наявність та розмір заборгованості не є підтвердженими. Також, позивач не надав оригіналу чи завіреної копії кредитного договору, з якого б стало зрозуміло, який кредит та на яких умовах надавався відповідачу-1, за яким відповідач-2 виступає поручителем. У позові позивач не вказав, внаслідок яких операцій з грошовими коштами у відповідача-1 утворилася заборгованість за тілом кредиту. Також вказує, що заборгованість існує станом на 14.03.2019, хоча позовна заява підписана 24.05.2019, а подана до суду 19.06.2019. Отже, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів заборгованості відповідача-1 та підстав її формування. У зв`язку із викладеним відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити.

15.08.2019 відповідачі-1,2 подали до суду заяви про застосування строку позовної давності, в яких зазначили, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в договорі про відкриття рахунку, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). Викладена вища правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2019 у справі № 342/180/17. З анкети-заяви також не вбачається, що сторони збільшили строк позовної давності за домовленістю. Таким чином, між сторонами не погоджувалась умова про збільшення строку позовної давності до вимог, що випливають з договору про відкриття банківського рахунку та кредитного договору у вигляді встановлення кредитного ліміту. Це означає, що до вимог позивача застосовується загальний строк позовної давності у три роки. З позовної заяви позивача вбачається, що кредитний договір укладено 24.02.2014, відповідно до якого було надано кредит, основну суму якого позивач просить стягнути з відповідача. За приписами ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, строк позовної давності до вимог про стягнення суми 169 818, 09 грн. - сплив. На підставі викладеного відповідачі-1,2 просять суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у зв`язку з цим у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

19.08.2019 відповідачі-1,2 подали до суду доповнення до відзивів, в яких зазначили, що згідно заяви про відкриття рахунку від 24.02.2014, яку позивач надав до суду, відповідачу-1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1. 06.08.2018 Господарський суд м. Києва розглянув справу № 904/571/183 за позовом ПП "ЕКГ-Сервіс" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В своєму рішенні Господарський суд м. Києва встановив такі обставини: "Згідно з заявою Приватне підприємство "ЕКГ-Сервіс" приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг", які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 24.02.2014 та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору. Згідно договору приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms -повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Позивач долучив до матеріалів справи банківські виписки за період з 29.07.2016 по 08.11.2017 по рахунку НОМЕР_2 в підтвердження погашення заборгованості за кредитом та проміжну виписку за період з 09.11.2017 по 26.01.2018 з нульовим вхідним та вихідним залишком по рахунку НОМЕР_2. Тобто позивач вказує, що останній рух коштів по вказаному рахунку мав місце 29.09.2017 і дебетове сальдо дорівнює 0. Проте як вбачається з заяви позивача йому було відкрито згідно договору від 24.02.2014 поточний рахунок № НОМЕР_1 , однак виписка по даному рахунку позивачем не подана. Також позивач надає платіжні доручення та меморіальні ордери з яких вбачається, що за період з 17.02.2017 по 29.09.2017 позивачем на рахунок відповідача № НОМЕР_6 було перераховано грошові кошти у розмірі 150000,00 грн. Рух коштів відбувався не по рахунку позивача, відкритому на підставі договору від 24.02.2014, однак сторонами не заперечуються, шо вказані кошти були зараховані на рахунок відповідача, і як зазначає позивач в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, судовим рішенням встановлена обставина про те, що відповідач ПП "ЕКГ-Сервіс" на виконання свого зобов`язання з повернення кредитного ліміту перерахувало позивачу АТ КБ "Приватбанк" грошові кошти в сумі 150 000 грн. Відповідачі зазначили, що між АТ КБ "Приватбанк" та ПП "ЕКГ-Сервіс" не було укладено кредитного договору у формі кредитного ліміту на поточний рахунок, адже, не дотримано обов`язкової письмової форми у зв`язку з ненаданням банком клієнту ПП "ЕКГ-Сервіс" Умови та правила, тарифи банку на підписання. З огляду на це, будь-які умови щодо сплати процентів, штрафів, пені, комісії та ін., які не визначені у заяві про відкриття рахунків, є такими, стосовно яких не досягнуто домовленості сторін. Звернули увагу, що заява про відкриття рахунку від 24.02.2014 не містить вказаних вище умов. Таким чином, у відповідача-1 існує лише один обов`язок - повернути суму коштів, використаних в якості кредитного ліміту, з урахуванням коштів, сплачених власником рахунку (ПП "ЕКГ-Сервіс") банку, тобто, суми 150 000 грн. Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 169 818,09 грн. є неправомірною.

Ухвалою суду від 20.08.2019 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2556/19 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання, яке відбудеться 11.09.2019.

23.08.2019 позивач подав до суду відповіді на відзиви відповідачів-1,2.

Ухвалою суду від 11.09.2019 відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.

Ухвалою суду від 02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.

09.10.2019 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

16.10.2019 відповідач-1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкладено підготовче засідання на 11.11.2019.

04.11.2019 позивач подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалю суду від 06.11.2019 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 11.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 09.12.2019.

25.11.2019 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути солідарно з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 31.07.2013 в розмірі 169 818,09 грн.

04.12.2019 позивач подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалю суду від 06.12.2019 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засідання 09.12.2019 представник позивача не з`явився.

У судове засідання 09.12.2019 з`явився представник відповідачів-1,2, подав заяву в порядку ч.8ст.129 ГПУ України, повідомивши, що протягом 5-ти днів після ухвалення рішення подасть належні докази витрат на професійну правничу допомогу.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством "ЕКГ-Сервіс" підписано заяву про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , у валюті - RUB (російський рубль) (т. 1 а.с.20).

Згідно із заявою Приватне підприємство "ЕКГ-Сервіс" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови), які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 24.02.2014, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Позивач стверджує, що відповідно до договору Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms -повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України),

Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, у межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку баку і клієнта (3.18.1.1 Умов).

Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором від 24.02.2014 виконав, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн., на підтвердження чого надав довідку про розміри кредитних лімітів клієнту Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" № НОМЕР_2 , валюта UAH (Українська гривня) (т.1 а.с.31).

Періодом непереривного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на змінення дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду непереривного користування вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо (п. 3.18.1.11 Умов).

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом в банк заяву на приєднання до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і карток із зразками підписів і відтисків печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) і/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання засобів в рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в об`ємі перерахованих коштів до повного виконання обов`язків сторонами (п. 3.18.6.1 Умов).

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку проценти і пеню за використання кредиту від суми залишку не погашеної заборгованості в розмірі, передбаченому даним розділом "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.1.13 Умов).

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (п.3.18.4.1 Умов).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов).

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.18.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата здійснюється з дня, наступного з датою порушення зобов`язань( п.3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов).

Позивач стверджує, що відповідач-1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав та не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін. У зв`язку із чим станом на 14.03.2019 у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 169 818,09 грн.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

29.07.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № PorukaLimitНОМЕР_7 (далі - договір поруки, Угода 2), предметом якого є надання поруки поручителем за виконання зобов`язань Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" за угодами-приєднаннями до:

1.1.1 розділу 3.11. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 30 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 60 % річних для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10 000 грн.

Якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дав свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, що належить йому на праві власності (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки порука припиняється через 15 років після укладення цього договору.

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів-1,2 заборгованість за кредитом у розмірі 169 818,09 грн.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вказано вище, позивач стверджує, що відповідно до договору банківського обслуговування № б/н від 24.02.2014 Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" було встановлено кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, на підтвердження чого надав довідку про розміри кредитних лімітів клієнту Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" № НОМЕР_2 , валюта UAH (Українська гривня) (т.1 а.с.31).

Однак, відповідно до заяви про відкриття рахунку від 24.02.2014, підписаної між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством "ЕКГ-Сервіс", відповідачу-1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , у валюті - RUB (російський рубль) (т. 1 а.с.20).

Господарський суд наголошує, що відповідно до заяви про відкриття рахунку від 24.02.2014, Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" було відкрито лише рахунок № НОМЕР_1 , у валюті - RUB (російський рубль), відкриття будь-яких інших рахунків, зокрема рахунку № НОМЕР_2 у валюті UAH (Українська гривня), заявою про відкриття рахунку від 24.02.2014 не передбачено.

На підтвердження встановлення кредитного ліміту у розмірі 200 000,00 грн. позивач надав довідку про розміри кредитних лімітів клієнту Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" № НОМЕР_2 , валюта UAH (Українська гривня), з якої вбачається, що вказаний кредитний ліміт було встановлено на рахунок № НОМЕР_2 . Також на підтвердження руху спірних коштів, позивач надав до суду виписки по рахункам № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (т.1 а.с.34-37).

Господарський суд зазначає, що жодних виписок по спірному рахунку № НОМЕР_1 , з яких би вбачалось, зокрема, встановлення кредитного ліміту, рух коштів, тощо позивачем до суду не надано.

Належні, достатні та достовірні докази встановлення кредитного ліміту саме на спірний рахунок № НОМЕР_1 , його використання та не повернення відповідачем-1, в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надано.

Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, у тому числі її розміру, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які надав до суду, і які (за його доводами) були розміщеними на сайті://privatbank.ua/ на час підписання відповідачем заяви про відкриття рахунку та є невід`ємною частину спірного договору.

Суд вважає, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять. При цьому, роздруківка із сайту позивача не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови.

Господарський суд зазначає, що в підписаній Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством "ЕКГ-Сервіс" заяві від 24.02.2014 про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , у валюті - RUB (російський рубль) взагалі не передбачено встановлення відповідачу-1 будь-якого кредитного ліміту. Не йдеться також про намір оформити кредитний ліміт по поточному рахунку № НОМЕР_1 .

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі встановлення відповідачу-1 кредитного ліміту по рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 200 000,00 грн.

Господарський зазначає, що в матеріалах справи міститься заява про відкриття рахунку від 31.07.2013, підписана між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним підприємством "ЕКГ-Сервіс" (т. 1 а.с. 217), відповідно до якої Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 та картковий рахунок № НОМЕР_5 у валюті UAH (Українська гривня). Згідно із заявою (т. 1 а.с. 218) Приватне підприємство "ЕКГ-Сервіс" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 31.07.2013, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

З вищевикладеного вбачається, що зазначений кредитний ліміт було надано відповідачу-1 в рамках договору банківського обслуговування № б/н від 31.07.2013, в той час коли предметом даного спору є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача-1: Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", до відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення 169 818,09 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського обслуговування № б/н від 24.02.2014 та договором поруки № PorukaLimitНОМЕР_7 від 29.07.2016.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, всупереч наведеному, позивач не довів яким чином внаслідок підписання заяви про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , у валюті - RUB (російський рубль) від 24.02.2014 було порушено зі сторони відповідачів-1,2 права позивача. Тобто, відсутнє належне обґрунтування порушення прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 заборгованості за кредитом у розмірі 169 818,09 грн. (мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору № б/н від 24.02.2014 та відповідачем-2 умов договору поруки № PorukaLimitНОМЕР_7 від 29.07.2016 в частині повернення кредиту) є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачі-1,2 подали до суду заяви про застосування строку позовної давності, в яких просять суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у зв`язку з цим у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давн6ості у вирішення господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено вище, права чи охоронювані законом інтереси позивача порушено не було, у зв`язку із чим клопотання відповідачів-1,2 про застосування до правовідносин позовної давності задоволенню не підлягають.

Господарський суд зазначає, що предметом спору в справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача-1: Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", до відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення 169 818,09 грн. заборгованості за кредитом за договором банківського обслуговування № б/н від 24.02.2014 та договором поруки № PorukaLimitНОМЕР_7 від 29.07.2016.

25.11.2019 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути солідарно з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 31.07.2013 в розмірі 169 818,09 грн.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Подавши до суду вказану уточнену позовну заяву, позивач фактично змінює підстави позову, виклавши обґрунтовуючу частину позову в іншій редакції, з викладенням інших та додаткових обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Враховуючи, що ухвалою суду від 11.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті, уточнена позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2547,27грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 09.12.2019

Суддя І.В. Мілєва