Рішення № 86174651, 05.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4663/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1)

про стягнення 5 631,96 грн. страхового відшкодування, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації)

Представники:

Від позивача: Чепенко Д.В., довіреність, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом № 204474, 1148756 від 07.10.2019 про стягнення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" 5 631,96 грн. страхового відшкодування, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП водія, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2018, ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2150968.

Також позивач просить суд прийняти позовну заяву до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4663/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2019 о 10:00 год.

У судовому засіданні 12.11.2019 розгляд справи відкладено до 05.12.2019 о 11:00 год.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву та витребування судом документи не надав, про час слухання справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду надсилалися за місцезнаходженням відповідача згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.10.2019. Однак, кореспонденція надіслана господарським судом була повернута відділення поштового зв`язку "Укрпошта" з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.10.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Так, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з неотриманнями відповідачем ухвал суду, нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування, зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №АМ.121373 від 25.10.2017. За цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу марки Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

В м. Харкові по вул. Героїв Праці, 9 сталася 17.10.2018 дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2018, яка набрала законної сили 26.11.2018, ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 п.10.4. ПДР України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень, його власнику заподіяно матеріальний збиток.

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 , склала 9 309,96 грн.

На підставі страхового акту позивача №UA2018101700021/L03/01 від 26.10.2018 страхове відшкодування в розмірі 5 631,96 грн. виплачено на користь страхувальника, ОСОБА_2 , шляхом перерахування коштів, що підтверджується звітом про виконані роботи про рух коштів ротаційного фонду до договору №14-120 від 18.12.2018.

Цивільно-правова відповідальність винної в скоєнні ДТП водія, ОСОБА_1 , на момент ДТП застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2150968, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі-застрахований автомобіль).

Позивач направив на адресу відповідача заяву №1148756 від 06.05.2019 на виплату страхового відшкодування, яка повернута на адресу позивача у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 82-84 том 1).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами нього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Не погашення відповідачем страхового відшкодування стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної сплати страхового відшкодування.

Як встановлено приписами ч.1. ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Умовами абзаців а, ґ підпункту 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33,1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (протягом трьох робочих днів).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідачем суму боргу в порядку регресу не сплачено, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовано.

На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі5 631,96 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 5 631,96 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 5 631,96 грн. страхового відшкодування, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 631,96 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 09.12.2019.

Суддя Е.М. Бондарєв