Вирок № 86172812, 04.12.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 04.12.2019

Справа № 501/2545/19

1-кп/501/236/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Вергопуло К.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Стахурської Т.Ю.,

прокурорів - Останіної І.В., Попадюка І.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №12019160160160000442 від 10 червня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ламбрівка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2019 року, приблизно о 21:10 годин, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п.п.2.1 «а», 2.9 «а», 19.1 «а», 31.6 «б» Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п.2.1 - Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п.2.9 - Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, п.19.1 - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:

а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;

п.31.6 - Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

п.12.4 - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

п.12.9 - Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (згідно довідки КНП «Чорноморська лікарня» № 01/15-1021 від 21.06.2019 наявність етилового спирту в крові 1.72 %о, у сечі 3.05 %о), керував автомобілем «ВАЗ-21061», номерний знак НОМЕР_1 , в якому було несправне світло фар та задні габаритні вогні, та здійснював рух по проїзній частині вул.Перемоги смт.Олександрівка м.Чорноморська Одеської області з боку м.Чорноморська в напрямку м.Одеси зі швидкістю, приблизно, 70-80 км/год., що перевищувало дозволену в населеному пункті. На шляху прямування на ділянці вулиці поблизу продовольчого магазину (будинок № 91-м ) водій ОСОБА_2 , маючи об`єктивну та реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, при відсутності будь-яких перешкод для його руху, діючи з необережності, грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п.1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п.2.3 - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі; п.12.1 - При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проявляючи злочинну самовпевненість, не відмовився від подальшого руху в темний час доби і в умовах недостатньої видимості, не врахував стан несправного транспортного засобу, чим лишив себе можливості слідкувати за зміною дорожньої обстановки, а саме наявності закруглення проїзної частини вулиці вліво відносно напрямку руху, внаслідок чого керований ним транспортний засіб змістився праворуч, виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд передньою правою частиною кузову автомобіля «ВАЗ-21061» на задню ліву частину кузову службового автомобіля поліції «Тоуоtа Рrius» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв припаркований на даному узбіччі з включеними проблисковими маячками. Після зіткнення автомобіль «Тоуоtа Рrius» зрушився з місця вперед та здійснив наїзд передньою частиною кузова на пішохода ОСОБА_1 , який перебігав наперед автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 спричинені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи III-VII лівих ребер по середньо-пахвовій лінії без змішення кісткових уламків, забій обох легень, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, садна та синець голови, садна в ділянці обох ліктьових суглобів та живота, що спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення та показав суду, що 09 червня 2019 року він керував автомобілем «ВАЗ-21061» в стані алкогольного сп`яніння, не зміг справитись з керуванням, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем поліції та працівник поліції, який був біля автомобіля, був травмований.

Дослідивши докази, суд доходить таких висновків.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім його показів, підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що він є працівником Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області та що 09 червня 2019 року, під час виконання ним своїх службових обов`язків, в результаті ДТП, з вини обвинуваченого, він отримав тілесні ушкодження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінального провадження:

витягом з ЄРДР та витягом з «армор» щодо реєстрації кримінального правопорушення (а.с.93-96);

протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.97-106), згідно якого було оглянуто місце ДТП та автомобілі «ВАЗ-21061», номерний знак НОМЕР_4 , та «Тоуоtа Рrius», реєстраційний номер НОМЕР_5 , які постановами слідчого були визнані речовими доказами (а.с.108, 109) та на автомобіль «ВАЗ-21061», номерний знак НОМЕР_4 , ухвалою слідчого судді було накладено арешт (а.с.112);

медичною довідкою про отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми грудної клітини, переламу 3, 4, 5, 6 ребер зліва та закритої ЧМТ (а.с.107);

копією медичної карти ОСОБА_1 , яка містить дані щодо отриманих потерпілим тілесних ушкоджень в результаті ДТП (а.с.115-155);

висновком експерта № 1507 від 12.07.2019 (а.с.156-158, 113 - клопотання, 114 - ухвала), згідно якого у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи 3-7 лівих ребер по середньо-паховій лінії без зміщення кісткових уламків, забій обох легень, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, садна та синець голови (точна кількість та локалізація ушкоджень в наданій медичній документації не вказана), садна в ділянці обох ліктьових суглобів та живота (точна кількість та локалізація ушкоджень в наданій медичній документації не вказана). Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (наїзд автомобіля на пішохода) Враховуючи дані медичної документації слід вважати що ушкодження могли бути спричинені 06 червня 2019 року. Дані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс ушкоджень і оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, та за цим критерієм згідно п.п.2.2.2 і 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

висновком експерта № 19-3241/3242/3243 від 25 червня 2019 (а.с.161-163, 164 - акт вартості, 159 - клопотання, 160 - ухвала), згідно якого Проведені діагностичні дослідження свідчать про те, що органи управління автомобіля «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 (гальмівна система, рульове керування), на момент події перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції по керуванню автомобілем, а отже будь які технічних несправності гальмівної системи та рульового керування на досліджуваному автомобілі які могли б привести до втрати курсової стійкості і керованості даного транспортного засобу відсутні. На момент даної події освітлювальні прилади зазначеного автомобіля перебували у не працездатному стані, та не могли виконувати задані функції під час керування даним транспортним засобом. Оскільки на досліджуваному автомобілі «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 були відсутні технічні несправності гальмівної системи та рульового керування, які могли б привести до втрати курсової стійкості й керованості даного транспортного засобу, то вирішення питання, «Якщо гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ- 21061», р/н НОМЕР_1 , знаходились в несправному стані, чи мав водій ОСОБА_2 можливість своєчасно виявити таку несправність?», позбавлена технічного сенсу. Зі слів водія автомобілю «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 під час керування даним транспортним засобом він до моменту зіткнення виявив, що на автомобілі освітлення фар знаходилось у несправному стані, тобто фари автомобіля не працювали як у режими ближнього гак ї у режимі дальнього світла. Оскільки на досліджуваному автомобілі «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 були відсутні технічні несправності гальмівної системи та рульового керування, які могли б привести до втрати курсової стійкості й керованості даного транспортного засобу, то вирішення питання, «Чи могло послужити причиною ДТП несправність гальмівної системи чи рульового керування автомобіля «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 ?», позбавлена технічного сенсу;

висновком експерта №19-3239 від 25 червня 2019 року (а.с.167- 168, 169 - акт вартості, 165 - клопотанням, 166 - ухвала), відповідно до якого на підставі проведеної перевірки технічного стану освітлювальних приладів та проблискових маячків автомобіля «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , експерт приходить до висновку, що на момент даної події освітлювальні прилади зазначеного автомобіля перебували у працездатному стані, та могли виконувати задані функції. Оскільки на досліджувальному автомобілі марки «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_3 були відсутні технічні несправності освітлювальних приладів, то вирішення питання «Якщо освітлювальні прилади автомобіля «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходились в несправному стані, чи мав водій можливість своєчасно виявити таку несправність?» позбавлена технічного сенсу;

висновком експерта №19-3240 від 24 липня 2019 року (а.с.172-174, 175 - акт вартості, 170 - клопотання, 171 - ухвала) відповідно до якої в даній дорожньо-транспортній ситуації, та при заданих вихідних даних, нормативні дії водія автомобіля «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який рухався у темну пору доби, регламентувалися вимогами п.п.19.1 «а», 31.6 «б» Правил дорожнього руху України. У контексті вимог зазначених пунктів водій ОСОБА_2 під час руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості повинен був увімкнути фари ближнього (дальнього) світла та відмовитися від руху без ввімкненого світла фар. В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, водій автомобіля «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти подію шляхом належного виконання з його боку вимог п.п.19.1 «а», 31.6 «б» Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля «ВАЗ-21061», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.19.1 «а», 31.6 «б» Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання події, та знаходились в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події;

свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ 21061» (а.с.177 - зворотній бік), відповідно до якого власником даного транспортного засобу є ОСОБА_5 ;

довідкою Територіального сервісного центру 5150 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 09 липня 2019 року №484 (а.с.178), відповідно до якої ОСОБА_2 посвідчення водія не видавалось;

висновком КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №165 від 09 червня 2019 року (а.с.179), відповідно до якого під час огляду ОСОБА_2 09 червня 2019 року, о 22:10 годин, було встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння;

довідкою КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської від 21 червня 2019 року №01/15-102 (а.с180), відповідно до якої у результаті дослідження в крові та сечі ОСОБА_6 виявлено наявність етилового спирту: в крові - 1,72 %о, у сечі - 3,05%о;

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий (а.с.176), не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с.89, 90), не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.181).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно досудової доповіді служби з питань пробації, виправлення обвинуваченого можливе без призначення покарання, пов`язаного із реальним обмеженням чи позбавленням волі (а.с.46-48).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання, обставину, що обтяжує його покарання, майновий стан та вважає, що йому має бути призначене покарання у виді обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як вбачається зі змісту п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, у кожному випадку призначення покарання за ч.1 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не отримував посвідчення водія, тобто не має права керувати транспортними засобами.

За таких обставин судом призначається покарання без позбавлення обвинуваченого такого права.

Характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особа обвинуваченого, його перша судимість, висновок органу з питань пробації про можливість його виправлення без реального позбавлення або обмеження волі (а.с.46-48), дають суду підстави вважати, що його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим відповідно до ст.75 КК України він підлягає звільненню від відбування основного покарання з випробуванням, а також на нього слід покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які є необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступня тяжкості вчиненого злочину.

В даному кримінальному провадженні заявлені два цивільні позови.

Так, Іллічівська місцева прокуратури Одеської області звернулася до суду в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області з цивільним позовом до обвинуваченого про стягнення з нього витрат, пов`язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 8322,09 грн. (а.с.10-14).

В підтвердження розміру цивільного позову прокурор надав суду наступні докази (а.с.15-17, 183-185): кошторис витрат, перелік обстежень, перелік медикаментів.

Комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області підтримало позов.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав заявлений до нього прокурором цивільний позов.

Суд вважає, що цивільний позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його власником, якщо він не доведе, що шкода заподіяна в результаті непереборної сили або наміру потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За таких обставин позов прокурора є обґрунтованим.

Крім того, потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна», стверджуючи, що вчиненим кримінальним правопорушенням йому завдана майнова шкода, пов`язана з витратами на лікування, і моральна шкода, пов`язана із заподіянням йому моральних і фізичних страждань внаслідок отриманих тілесних ушкоджень (а.с.18-20).

Потерпілий ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16300 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.

В підтвердження розміру цивільного позову потерпілий надав суду наступні докази (а.с.21-29): квитанції оплати медикаментів, результати дослідження, договір про оплату дослідження.

Обвинувачений ОСОБА_2 частково визнав заявлений потерпілим цивільний позов, ПрАТ «СК «Провідна» заявлений потерпілим цивільний позов не визнало, посилаючись на відсутність належних доказів щодо завданих потерпілому збитків.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його власником, якщо він не доведе, що шкода заподіяна в результаті непереборної сили або наміру потерпілого.

Згідно із ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до прийнятих на себе зобов`язань, що підтверджується страховим полісом №АК/8483181 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», як страховик, зобов`язалося, у разі настання страхового випадку - події, в наслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, відшкодувати шкоду, завдану життю чи здоров`ю потерпілого, в межах страхової суми (ліміт відповідальності) в розмірі 200000 грн. (а.с.177).

Таким чином, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», як страховик, та обвинувачений, як винна особа, мають відшкодувати завдану здоров`ю потерпілого майнову та моральну шкоду.

Суд вважає, що викладеними вище доказам підтверджується розмір цивільного позову потерпілого в частині відшкодування майнової шкоди на суму 8964,37 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За тих саме обставин, зазначених вище, моральна шкода підлягає стягненню з обвинуваченого та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».

Суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, потерпілому також була заподіяна моральна шкода, яка виразилася в його моральних стражданнях, погіршенні його психічного і фізичного здоров`я та в істотній зміні його нормальних життєвих зв`язків.

Суд вважає, що з урахуванням глибини і тривалості моральних страждань потерпілого на його користь слід стягнути 20000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

За таких обставин, з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто 5 відсотків від 8964,37 грн., а саме - 448,22 грн.

З обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути - 19551,78 грн.

Керуючись ст.ст.368-374 КПК України,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.75, п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області до обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ 01982212) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8322,09 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» (01032, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» в солідарному порядку в рахунок відшкодування майнової шкоди 8964,37 грн.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 19551,78 грн.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_1 з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 448,22 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського міського суду одеської області від 11 червня 2019 року на автомобіль «ВАЗ-21061», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_2 , скасувати та повернути автомобіль володільцю.

Речовий доказ (а.с.108): автомобіль «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , -залишити (повернути) ГУНП в Одеській області.

Процесуальні витрати у розмірі 7850 грн., пов`язані із залученням експертів, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя