Рішення № 86172748, 30.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.10.2019

Справа № 334/9302/18

Провадження № 2/334/1536/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., за участю адвоката Артеменка Є.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію, в якому просила визнати неправомірною відмову у приватизації квартири АДРЕСА_1 , визнати за собою право на приватизацію та зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району провести приватизацію та передати у власність квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , на її ім`я відкриті особові рахунки, вона сплачує всі комунальні послуги. У вказаній квартирі вона мешкає з 1979 року, вселення відбувалось на підставі ордеру, який втрачено.

У листопаді 2018 року позивачка звернулась до районної адміністрації з заявою про приватизацію квартири, проте Листом № Т-1255 від 26.11.2018 року у вказаному було відмовлено, оскільки у ОСОБА_1 відсутній ордер на квартиру.

З метою пошуку та відновлення ордеру позивачка зверталась до районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району, Запорізької міської ради, Державного архіву Запорізької області, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», проте вказаний документ у вказаних організаціях відсутній.

З 1979 року до теперішнього часу до позивачки зі сторони жодного власника будинку або балансоутримувача претензій щодо незаконності її мешкання у зазначеній квартирі не пред`являлося, а такі дії відповідача порушують її конституційне право на приватизацію житла, у зв`язку з чим позивачка була вимушена звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначає, що приватизація житлових приміщень здійснюється у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, яким передбачений вичерпаний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Наведені приписи чинного законодавства, а саме надання до органу приватизації копії ордера про надання житлової площі, у цій справі дотриманий не був, що призвело до ситуації, коли орган приватизації правомірно змушений був відмовити в оформлені права власності на кватиру АДРЕСА_1 .

З аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що як орган приватизації, районна адміністрація змушена була відмовити позивачці у приватизації житлового приміщення та такі дії не є протиправними.

Стосовно вимоги позивачки, щодо зобов`язання провести приватизацію, то враховуючи, що держава забезпечує стабільність правовідносин власності та у відповідності з чинним законодавством України позивачка має право на безоплатну передачу житлового приміщення у власність, єдиний спосіб вирішення даного спору - є винесення судового рішення про зобов`язання органу приватизації оформити приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім`я усіх зареєстрованих в спірному житловому приміщенні без копії ордеру.

Крім того, районна адміністрація, як орган приватизації відмовляючи позивачці Листом Т-1255 від 26.11.2018 року у приватизації спірної квартири, діяла в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, і відповідальності за втрату позивачкою ордеру на житло не несе, а тому заперечують проти стягнення судових витрат.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Артеменко Є.А. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила відмовити у позові.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Приватизація житлових приміщень здійснюється у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, яким передбачений вичерпаний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , яка до одруження мала прізвище « ОСОБА_1 » з 31.08.1979 року зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (серії НОМЕР_1 ), виданим 10.10.1980 року Ленінським відділом ЗАГС м. Запоріжжі, паспортом громадянина України позивачки, Довідкою про реєстрацію місця проживання особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 05.12.2018 року.

Вказану квартиру було виділено для проживання на підставі рішення міської ради та ордера на вселення. Проте оригінал ордеру позивачкою було втрачено.

Згідно наданих суду позивачкою рахунків про сплату житлово-комунальних послуг, остання є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , на її ім`я в організаціях, які надають вказані послуги, відкриті особові рахунки.

З метою приватизації вищевказаної квартири, ОСОБА_1 в листопаді 2018 року звернулась до районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району з відповідною заявою, проте Листом №Т-1255 від 26.11.2018 року їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю у неї Ордеру на квартиру.

З метою пошуку та відновлення втраченого Ордеру, позивачка звернулась до районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району, яка Листом №03/01-27/1421 від 26.06.2018 року повідомила, що районна адміністрації не є архівною установою, а тому пропонувала звернутись до Державного архіву Запорізької області.

Згідно Листа Запорізької міської ради № 098890/03-19/09 від 03.07.2018 року вбачається, що документи ЗМР та її виконавчого комітету по 2001 рік включно передані на зберігання до Державного архіву Запорізької області.

Згідно Листа Державного архіву Запорізької області № 01-32/Б-1750 від 23.07.2018 року вбачається, що в протоколах засідань Запорізького міськвиконкому №№1-16 (11 січня -23 серпня 1979 року) рішення про виділення та надання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 не було виявлено.

Згідно Листа ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» № 10/546 від 29.09.2018 року встановлено, що надати копію рішення, прийнятого у період з 01.01.1979 року по 31.08.1979 року про виділення та надання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 не має можливості, у зв`язку з тим, що об`єкти житлового фонду були передані на баланс ПАТ «Запоріжжяобленерго» разом з документами щодо надання житла фізичним особам.

Згідно Листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 008-32/14097 від 13.09.2018 року вбачається, що рішення про виділення та надання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_4 , прийнятого у період з 01.01.1979 року по 31.08.1979 року та Ордер на отримання про виділення та надання ОСОБА_4 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 відсутні в архіві підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Пунктом 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.3 ст.8 вищевказаного Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п.2 ст.2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 15 ЖК України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом ст. 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до п. п. 69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»(розділ IV), ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5статті 2 цього Закону.

Судом встановлено, що на момент вселення позивачки у квартиру АДРЕСА_1 діяли нормативно-правові акти, відповідно до яких ордер на приміщення був дійсний протягом 30 днів, а при вселенні в надане жиле приміщення громадяни здавали ордер у житлово-експлуатаційну організацію.

З 1979 року до теперішнього часу жодним власником будинку або балансоутримувачами не пред`являлося до позивачів претензій щодо незаконності їх мешкання у квартирі.

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст.345 ЦК України, фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

З огляду на вказані обставини відповідно до приписів Законів №500-VI та №2842-12 позивачка має право на приватизацію жилого приміщення квартири, у якій вона мешкає, що підтверджується вищезазначеною Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 05.12.2018 року.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що позивачка вселена у квартиру на законних підставах, незаконність її проживання ніким не спростована, а відсутність ордеру позбавляє ОСОБА_1 реалізувати своє право на приватизацію квартири та враховуючи, що у неї є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від неї обставинам.

Відповідно до ч.1 ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Враховуючи те, що відповідно до ст.59 ЖК України, ордер на квартиру в будинку не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню, оскільки останній не має права відмовляти позивачці у приватизації займаного нею житла саме з підстав відсутності ордеру, оскільки такі дії відповідача порушують конституційне право позивачки на приватизацію житла.

Обов`язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України проголошений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Тому, суд приходить до висновку, що позивака має право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована та мешкає, а відмова відповідача в реалізації її права на приватизацію порушує права позивачки.

Таким чином, враховуючи, що позивачка вселилася до квартири на законних підставах, незаконність проживання ніхто не оспорює, неможливо знайти копію ордеру, відсутність його копії позбавляє позивачку реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зобов`язанню районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 та передати її у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , без копії ордеру про надання житлової площі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 15, 58 ЖК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 та передати її у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , без копії ордеру про надання житлової площі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.