Рішення № 86172746, 11.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.10.2019

Справа № 334/1524/19

Провадження № 2/334/2058/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

11 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач в особі представника - адвоката Бистрова Дениса Анатолійовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначив, що йому на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2014 року (справа №334/2848/14-ц) на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Окрім нього за вказаною адресою зареєстровані племінники позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Будучи зареєстрованими за вищевказаною адресою, відповідачі фактично не проживають у належному позивачу будинку, а саме ОСОБА_3 не мешкає з грудня 2010 року, а ОСОБА_4 не мешкає у будинку з жовтня 2014 року, що підтверджується Актом про не проживання осіб за місцем реєстрації від 26.02.2018 року. Фактичне місце мешкання відповідачів ОСОБА_1 не відоме.

Реєстрація відповідачів за вказаною адресою чинить ОСОБА_1 перешкоди у розпорядженні належним йому майном, у зв`язку з чим останній вимушений самостійно сплачувати вартість нарахованих комунальних платежів, оскільки відповідачі в утриманні житла участі не беруть, в будинку відсутні їх особисті речі, одяг, предмети побуту тощо.

В добровільному порядку знятись з реєстраційного обліку за адресою реєстрації відповідачі не бажають, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з вказаним позовом до суду, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 , а також стягнути з них на свою користь витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився. Його представник адвокат Бистров Д.А. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягають та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи - Департаменту реєстраційних послуг ЗМР в судове засідання не з`явилась, суду подала заяву про слухання справи без їх участі.

Відповідачі відзив на позов не подали, в судове засідання повторно не з`явились, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно, згідно вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За правилами статті 150 Житлового кодексу України, власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні приписи містить і стаття 383 ЦК України.

За положеннями частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно приписів частини 4 статті 156 ЖК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Разом з тим, частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Тобто, з урахуванням викладеного можливо дійти висновку, що відсутність члена сім`ї або особи сімейні відносини, з якою припинені, за адресою реєстрації місця проживання понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати особою права користування житлом, яке їй не належить.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 41 Конституції України та статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже власник майна, здійснює право своєю волею, а тому може вчиняти щодо майна будь-які дії. Власник вправі розпоряджатися належним йому майном в абсолютний спосіб, за своєю волею, яка обмежується тільки законом, оскільки суб`єктивне право власності є абсолютним.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, яке належить власнику на праві власності.

В судовому засіданні встановлено та доведено матеріалами справи, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2014 року у справі №334/2848/14-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на житлові будинки, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу №23774862 від 03.07.2014 року з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем зареєстровано право власності на житлові будинки, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

За адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з пояснень позивача є племінниками позивача.

Факт реєстрації відповідачів за вищевказаною адресою підтверджується Довідками Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.02.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за адресою реєстрації не проживає з грудня 2010 року, а ОСОБА_4 не проживає за вказаною адресою з жовтня 2014 року, що підтверджується Актом про не проживання осіб за місцем реєстрації від 26.02.2018 року, копію якого долучено до позову.

Перебуваючи на реєстраційному обліку в зазначеному будинку, відповідачі, хоча фактично в ньому не мешкають, житлові та інші послуги не сплачують, будинком не користуються, його станом не цікавляться, намірів щодо користування житлом на протязі тривалого часу не виявляють.

Таким чином, відповідачі фактично більше року не проживають у належному позивачу будинку, житловим приміщенням не користуються, особистих речей за вказаною адресою не мають, не сплачують комунальні послуги, а в добровільному порядку знятись з реєстрації не бажають, оскільки на підтримують з позивачем жодних родинних стосунків, тому в силу статті 405 ЦК України втратили право користування цим приміщенням, а зняття їх з реєстрації місця проживання за приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на теперішній час, можливо здійснити лише на підставі судового рішення, про позбавлення їх права користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 280, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бистрова Дениса Анатолійовича - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) в рівних частках по 384,20 грн. з кожного.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.