Рішення № 86172669, 03.12.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2138/19

провадження №2/619/1000/19

Заочне рішення

іменем України

3 грудня 2019 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/2138/19,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,

представник позивача: ОСОБА_3

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 25.10.2018 спортивно-оздоровчого комплексу літ. «А-3» загальною площею 593,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на даний об`єкт нерухомості посилаючись на те, що 25.10.2018 між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу зазначеного вище спортивно-оздоровчого комплексу. На виконання умов п. 11 договору відповідач передала за актом приймання-передачі, а він прийняв у власність дане нерухоме майно. Відповідно до п.8 Договору продаж нежитлової будівлі вчинено за 1500000,00 грн, які відповідач ОСОБА_2 одержала у повному обсязі до моменту підписання даного договору, про що мається розписка. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою нотаріального посвідчення договору у нотаріуса, але відповідач не реагує, до нотаріуса не з`являється, на телефонні дзвінки не відповідає, таким чином ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.06.2019 позовну заяву залишено без руху.

20.06.2019, на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою від 09.07.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.08.2019, яке відкладено на 17.09.2019 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 17.09.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 15.10.2019, яке відкладено на 12.11.2019 у зв`язку з неявкою відповідача та на 03.12.2019 за клопотанням позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, хоча про день, час та місце розгляду повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ухвали від 03.12.2019 постановлено ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що 25 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-3 загальною площею 593,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня, між сторонами складено акт приймання-передачі зазначеного вище об`єкту нерухомого майна.

Як вбачається з розписки ОСОБА_2 25.10.2018 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1500000,00грн. у якості оплати за договором купівлі-продажу від 25.10.2018.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Пунктами 10, 17 Договору встановлено, що право власності на вищезазначену нежитлову будівлю у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення даного договору, яке сторони погодилися провести у дводенний термін з моменту укладення даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Частиною 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

Як роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді спорів щодо визнання правочинів дійсними, на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України суду слід з`ясовувати дійсні причини, які перешкоджають нотаріальному посвідченню правочину та якими доказами це підтверджується, окрім того слід перевіряти чи не містить спірний правочин умов, які суперечать закону і які перешкоджають його нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір, як і відсутні докази звернення до відповідача з листом, в якому б чітко було вказано дату, місце (той чи інший нотаріус) та час укладення договору купівлі-продажу. Позивачем не доведено факту звернення до нотаріуса у дводенний термін, з 25.10.2018 для укладення договору купівлі-продажу, і відповідно, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору (відсутність у домовлений час та в погодженому місці).

При цьому, судом не приймається до уваги свідоцтво, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. від 21.08.2019, оскільки заява щодо запрошення ОСОБА_2 до нотаріуса для посвідчення угоди купівлі-продажу, укладеної в простій письмовій формі 25.10.2018, отримана нею не була і повернута нотаріусу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання договору від 25 жовтня 2018 року дійсним, оскільки позивачем не доведено безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовляється, сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач:

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:

АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 09.12.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко