Рішення № 86172575, 22.11.2019, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1767/17

Провадження № 2/392/36/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Красній Г.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів адвоката Беспалової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати недійсним з дати видання розпорядження органу приватизації Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області № 888 від 10.03.1994 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також визнати недійсним з дати видання свідоцтва про право власності квартири АДРЕСА_1 , виданого Смолінською селищною радою 10.03.1994 року, реєстраційний № 778/3, на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 21.09.1972 року по 17.06.1993 року ОСОБА_6 працював водієм дільниці АТГ Рудоуправління № 3 Східного гірничо-збагачувального комбінату.

Позивач зазначила, що вони проживали сім`єю у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 . Квартира була отримана ОСОБА_6 у 1976 році як працівником Східного гірничо-збагачувального комбінату для себе та членів сім`ї, а саме батька ОСОБА_6 , матері ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_5

У 1981 році народилася друга донька ОСОБА_8 і батько звернувся на підприємство із заявою про розширення житлової площі.

У 1987 році ОСОБА_6 отримав ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в якому були зазначені вище перелічені особи.

Позивач вказала, що перед отриманням ордеру пішов з сім`ї і в новій квартирі оселилися його нова дружина ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_6 позивач звернулася до приватного нотаріуса Залєсної М.В. із заявою про прийняття спадщини, але позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_6 не був власником зазначеної квартири, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Смолінською селищною радою 10.03.1994 року.

Позивач вказала, що був зареєстрований в спірній квартирі з 25 лютого 1987 року до дня своєї смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідці для здійснення приватизації квартири про склад сім`ї наймача зазначено лише три особи: ОСОБА_3 (глава сім`ї) та її діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; батько позивача ОСОБА_6 ніколи не відмовлявся від участі в приватизації, заява про це ним не складалася, не підписувалася і в орган приватизації не надавалася, він ніколи з квартири не виписувався і мав бути включений до складу власників квартири АДРЕСА_1 .

Позивач зазначила, що діями органу приватизації Смолінської селищної ради, який на той час очолювала секретар ОСОБА_9 , порушено право батька позивача на участь в приватизації отриманої ним на підприємстві для себе та членів своєї колишньої сім`ї трикімнатної квартири, тому, на думку позивача, розпорядження органу приватизації прийнято з грубими порушеннями закону і підлягає скасуванню разом зі свідоцтвом про право власності.

22 листопада 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі (а.с. 22).

1 лютого 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача і залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 28).

14 травня 2018 року представник адвокат Беспалова Н.О., яка діє в інтересах відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в повному обсязі у задоволенні позову (а.с. 62-63).

Відзив мотивовано тим, що на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_2 була повнолітньою особою, яка не проживала з померлим, а тому повинна була для прийняття спадщини подати до нотаріальної контори відповідну заяву у строки, встановлені статтею 1270 ЦК України.

Після звернення позивача ОСОБА_2 до нотаріальної контори, позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_6 23.08.2007 року склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_5 ; на даний час заповіт не змінено та не скасовано.

Представник вважає, що у зв`язку з тим, що позивач не вчинила дій по набуттю прав та обов`язків спадкодавця, то у позивача відсутня юридична заінтересованість у встановлені недійсності рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, тому, що право, за захистом якого звернулася до суду позивач, їй не належить.

Представник не згодна з доводами позивача про те, що її батько ОСОБА_6 з 25 лютого 1987 року по день смерті був зареєстрований та проживав в квартирі АДРЕСА_1 ; на момент винесення розпорядження та видачі свідоцтва про право власності на житло (1994 рік) померлий був громадянином Російської Федерації.

Представник відповідачів вказала на те, що позивач пропустила строк позовної давності, встановлений законом для звернення до суду за вирішенням спору.

До відзиву на позовну заяву представник додала заяву про застосування позовної давності (а.с. 78).

Представник Делюрман В.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просив залишити без уваги обставини, які викладені у відповіді на позовну заяву, а саме представник вважає, що порушення прав батька позивача вплинуло на права позивача як спадкоємця, на отримання спадщини не зважаючи на заповіт. Представик вважає, що спадкодавець став жертвою обману внаслідок зловживання його довірою зі сторони відповідачів. Представник вважає, що спадкодавець ОСОБА_6 був впевнений в тому, що він є співвласником спірної квартири, про заповіт не згадував взагалі та запевняв позивача, що після його смерті вона матиме право на спадкування його частки.

Представник позивача не погоджується на те, що позивач пропустила термін позовної давності.

Представник вважає неналежним доказом довідку про громадянство спадкодавця, як громадянина Російської Федерації.

Позов не підлягає задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с. 10).

На ім`я ОСОБА_6 26 серпня 1980 року видано паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 (а.с. 114, 144, 169).

Позивач ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_6 (а.с. 5-8).

23 серпня 1985 року рішенням суду розірвано шлюб між громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 12).

25 листопада 1985 року укладено шлюб між громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (а.с. 75).

22 грудня 1998 року ОСОБА_6 видано паспорт громадянина України (а.с. 76, 114, 144, 169).

4 вересня 2017 року постановою приватного нотаріуса Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Залєсної М.В. позивачеві ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на те, що в матеріалах спадкової справи є заповіт, посвідчений Смолінською селищною радою Маловисківського району Кіровоградської області 20 серпня 2007 року, в якому ОСОБА_6 призначив спадкоємцем всього майна, де б воно не було і з чого б воно не складалося і всього того, що йому належало на день смерті - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Відповідно даних, які викладені в довідці Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області від 15.02.2017 року, ОСОБА_6 , 1949 року народження, був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 з 25 лютого 1987 року до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за вищевказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_3 , 1956 р.н., ОСОБА_4 , 1982 р.н. (з 22.01.2003 року) та ОСОБА_5 , 1986 р.н. (з 10.06.2003 року) (а.с. 9).

З 21 вересня 1972 року по 17 червня 1993 року ОСОБА_6 працював водієм дільниці АТГ Рудоуправління № 3 Східного гірничо-збагачувального комбінату (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.03.1994 року зареєстровано право власності на квартиру в АДРЕСА_1 за громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а.с. 17).

Свідоцтво про право власності на житло від 10.03.1994 року видано на підставі довідки про склад сім`ї, в якій не зазначено ОСОБА_6 , та розпорядження органу приватизації від 10.03.1994 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14, 15-16, 117-142).

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 з 1993 року по 1997 рік був громадянином Російської Федерації. Він приїхав і повідомив, що в нього є нова сім`я. Приватизацією квартири він не хотів займатися. У 1998 році ОСОБА_6 отримав паспорт громадянина України. Після приїзду в Україну вони продовжували жити однією сім`єю. ОСОБА_6 знав про те, що свідок здійснила приватизацію спірної квартири.

Позивач ОСОБА_2 , яка допитана у судовому засіданні за правилами допиту свідка, показала, що в жовтні 1993 року її батько ОСОБА_6 виїжджав на роботу в Тюменську область. За пів року до смерті батька їй не давали з ним спілкуватися. Свідок стверджувала про те, що ОСОБА_6 вважав себе власником квартири по АДРЕСА_1 У Новорічну ніч їй зателефонував ОСОБА_5 і попросив, щоб вона приїхала, тому що батько у важкому стані. Приватизація спірної квартири відбулася в 1994 році. У липні 1994 року батько працював з колгоспі ім. Ватутіна. Про заповіт вона дізналася в 2017 році. Батько з сином ОСОБА_5 довго не проживав, тому що він перебував на заробітках в м. Києві.

Встановлені судом факти вказують на такі права і обов`язки сторін.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Належними і допустимими доказами підтверджується, що за життя спадкодавець ОСОБА_6 не заявляв своє право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , не оспорював набуття права власності на зазначену квартиру відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому після смерті спадкодавця ОСОБА_6 зазначена квартира не входить до складу спадщини.

Позивачеві ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на те, що в матеріалах спадкової справи є заповіт, посвідчений Смолінською селищною радою Маловисківського району Кіровоградської області 20 серпня 2007 року, в якому ОСОБА_6 призначив спадкоємцем всього майна, де б воно не було і з чого б воно не складалося і всього того, що йому належало на день смерті, свого сина ОСОБА_5 .

Тому, для задоволення позову суд не вбачає законних підстав.

Суд вважає помилковим твердження представника відповідачів про те, що ОСОБА_6 був громадянином Російської Федерації, оскільки громадянство особи підтверджується паспортом відповідної держави.

Довідка від 25.04.1995 року видана до паспорту серії НОМЕР_1 , тобто до паспорта громадянина СРСР на ім`я ОСОБА_6 .

Тому, відомості, які викладені у зазначеній довідці, суд вважає недостовірними (а.с. 74).

Судові витрати слід віднести за рахунок позивача ОСОБА_2 , відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, стягнувши з позивача на користь держави 640 гривень недоплаченого судового збору.

Для застосування позовної давності відсутні підстави, оскільки вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з положень статей 1216, 1218, 1222, 1223, 1233 ЦК України.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 640 гривень недоплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач Смолінська селищна рада Маловисківського району Кіровоградської області, вул. Казакова 39 в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 05378818;

відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

відповідач ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , номер паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер - невідомі;

відповідач ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , номер паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер - невідомі.

Головуючий

суддя