Рішення № 86172245, 02.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року справа № 320/5588/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації, в якому просить суд зобов`язати відповідача, управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації прийняти рішення та надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни, при цьому відповідачем було відмовлено, у зв`язку з тим, що позивач не має права на статус передбачений ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення. Позивач вважає вказану відмову відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є правомірною та такою, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зазначив, що статус сім`ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів; захворювання, пов`язаного з перебуванням на території інших держав воєнних дій та конфліктів.

Оскільки ОСОБА_2 (чоловік позивача) не належав до жодної з перерахованих підстав і статус інваліда війни отримав відповідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р. (справа №2-а-39/09), тому на думку відповідача, для надання позивачу статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правові підстави відсутні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 (чоловік позивача) був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням (серія НОМЕР_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . відповідно до експертного висновку № 2432 від 18.03.2019 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 пов`язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС.

27 червня 2019 року позивач звернулась до управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації із заявою «Надати статус, та видати посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

До зазначеної заяви долучено наступні копії документів: паспорт, ідентифікаційний номер, копія свідоцтва про укладення шлюбу, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копія свідоцтва про смерть, копія посвідчення інваліда війни, довідка МСЕК, експертний висновок.

Листом від 05.07.2019 № 03.03/1951 управлінням соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для видачі посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3551-XII), основним завданням цього Закону є захист ветеранів війни та осіб, на яких розповсюджується дія цього Закону, зокрема, надання пільг, переваг та інших соціальних гарантій.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 10 Закону № 3551-XII положення цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, та прирівняних до них осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби, а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

З аналізу абзацу 1 пункту 1 статті 10 вказаного Закону можна зробити висновок, що суб`єктом даного абзацу пункту 1 статті 10 є сім`ї: військовослужбовців; партизанів; підпільників; учасників бойових дій на території інших держав; прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, тобто за життя вони мали статус учасника бойових дій чи інваліда війни.

До членів сімей загиблих (тих які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Судом встановлено, що 05.07.2019 року Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації у своєму листі вихідний № 03.03/1951 прийняло рішення про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення « Члена сім`ї загиблого ( померлого) ветерана війни» незважаючи що вона є членом сім`ї померлого, ліквідатора аварії на ЧАЕС, що входили до складу формувань Цивільної обороги, а також незважаючи на:

1. Перебування у шлюбі з померлим чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав статус інваліда ЧАЕС (посвідчення № НОМЕР_7) та посвідчення інваліда війни (серія НОМЕР_5 ) 1 групи , копії яких додаю.

2. Наявність свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 видане 18.12.1979 р. Яготинським райвідділом ЗАГС Київської області.

3. Наявність свідоцтва про смерть чоловіка серії НОМЕР_4 , виданого 21.02.2019 р. Яготинським РВ ДРАЦС ГТУ юстиції у Київській області.

4. Наявність рішення Яготинського районного суду Київської області від 11.05.2019 про встановлення факту перебування фізичної особи (позивача) на утриманні чоловіка - ОСОБА_2 .

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2015 №740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №740).

Пунктом 7 Порядку №740 визначено, що посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302).

Відповідно до пункту 4 Положення №302 про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 Положення №302 передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З наведеного вбачається, що видача «Посвідчення члена сім`ї загиблого» та статус особи, на яку поширюється чинність цього Закону, безпосередньо пов`язується з фактом, зокрема, загибелі або смерті члена сім`ї такої особи внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, з урахуванням вищенаведених правових норм та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що на позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідачів на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193608) прийняти рішення та надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Копію ухвали направити (надати) особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.