Рішення № 86168868, 26.11.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/656/19

Провадження №2/603/366/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г. ,

секретар судового засідання Смолінчук М.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Монастириської міськоїради Тернопільської області (далі – Монастириська міська рада) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Все своє майно спадкодавець заповіла позивачу ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем. Однак позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно, що підлягає спадкуванню.

Просить визнати за нею право власності на вказане вище спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач Монастириська міська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, з обставинами, викладеними у позові, погодилися, позов визнали.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.03.1989 року батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до даних повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00023339111, сформованого 09.07.2019 року, батьками ОСОБА_4 (батька позивача) були: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Зі змісту довідки №393, виданої 21.08.2019 року виконкомом Монастириської міської ради, вбачається, що ОСОБА_2 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний житловий будинок 01.08.2019 року комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи), згідно даних якого за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено одноповерховий житловий будинок загальною площею 51,8 кв.м, житловою – 41,3 кв.м. під літерою «А», стодола «Б», стайня «В», криниця «К». Роком зведення будинковолодіння є 1956 рік.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.01.2019 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №18.

Зі змісту довідки №147, виданої 15.07.2019 року виконавчим комітетом Бучацької міської ради Бучацького району Тернопільської області, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини перебувала на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею були зареєстровані: внучка ОСОБА_1 (позивач), внук ОСОБА_7 , внучка ОСОБА_8 , правнук ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 10.05.2018 року секретарем Зубрецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованого в реєстрі за №45, ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 все своє майно.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Одіжинською Л.Б. заведено спадкову справу №42/2019 за заявою ОСОБА_1 від 09.07.2019 року (копія спадкової справи додана до матеріалів справи), проте у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на домоволодіння, яке підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема положеннями, передбаченими ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української РСР від 25.12.1974 року №3377-VІІІ «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом – аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Так, зі змісту довідки №393, виданої 21.08.2019 року виконкомом Монастириської міської ради, вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_2 , розташований на відведеній земельній ділянці площею 0,09 га.

Згідно дослідженого у судовому засіданні технічного паспорта, виготовленого КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» 01.08.2019 року, вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 побудоване у 1956 році.

Згідно правової позиції ВСУ від 18.12.2013 року у справі №6-137цс13 у 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення. Установлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину.

Отже, слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 1217, 1218, 1223, 1268, 1296 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 51,8 кв.м, житловою – 41,3 кв.м під літерою «А», стодола «Б», стайня «В», криниця «К».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Монастириська міська рада Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повне судове рішення складено 05.12.2019 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова