Рішення № 86167084, 11.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 234/11321/19

Провадження № 2/761/6805/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання припиненим права застави транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява за підсудністю з Краматорського міського суду Донецької області.

В позовних вимогах позивач просить: визнати припиненим право застави транспортного засобу - автомобіля CНEVROLET EPIСA LA69L, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , ідентифікатор транспортного засобу НОМЕР_3 , що зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.03.2013 року за №13597932.

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником зазначеного автомобіля, який придбаний 17.04.2018 року у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу.

Під час процедури оформлення продажу автомобіля позивачу стало відомо про наявність обтяження вказаного автомобіля. Обтяження було зареєстровано 30.01.2019 року. Як зазначає позивач, на час набуття ним права власності на автомобіль будь-яких обтяжень зареєстровано не було, а тому у відповідності до положень діючого законодавства вважається, що він як добросовісний набувач набув майно без обтяження.

Позивач в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність та зазначає, що просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив до суду не надійшов.

Третя особа в судове засідання представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив до суду не надійшов.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція про захист прав людини) , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 17.04.2018 року є власником автомобіля CНEVROLET EPIСA LA69L, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_4 , сірого кольору, ідентифікатор автомобіля НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .

З Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 27.03.2013 року було зареєстроване приватне обтяження за №13597392, автомобіля легкового CНEVROLET EPIСA, 2007 року випуску номерний знак НОМЕР_1 , номер об`єкта - НОМЕР_2 , тип обтяження - «застава рухомого майна», реєстратором: Державне підприємство «Національні інформаційні системи»; підстава обтяження: договір кредиту і забезпечення, №183/АК-2007, 14.11.2007, Подільська філія АТ «КБ «Експобанк», обтяжувач - ПАТ КБ «Експобанк», боржник - ОСОБА_2 , строк виконання зобов`язання - 13.11.2014 року, термін дії - 27.03.2018 року.

В той же час, як вбачається, запис про обтяження вилучено за завершенням п`ятирічного терміну зберігання.

Потім, 30.01.2019 року було зареєстроване обтяження №17279911 зазначеного автомобіля на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер: 50, виданий 06.03.2018, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», договір кредиту і забезпечення №183/АК-2007 від 14.11.2007 року.

Відповідач та третя особа не надали суду доказів, що станом на 17.04.2018 року було зареєстровано обтяження автомобіля.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

У статті 4 цього ж Закону визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.

Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Як було зазначено вище, згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тип обтяження Автомобіля - застава рухомого майна.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 27 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Тобто реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, оскільки на момент придбання автомобіля позивачем не існувало обтяження, тому суд приходить до висновку, що позивач є добросовісним набувачем та обтяження автомобіля є перешкодою позивачу у вчиненні права розпорядження власністю.

В той же час діючим законодавством надано позивачу право звертатись до суду із вимогами про визнання припиненим обтяження, а не права застави, тобто позивач обрав неналежний спосіб захисту, враховуючи що обтяження за №13597932 від 27.03.2013 року вилучено у зв`язку із завершенням п`ятирічного терміну зберігання, а діюче обтяження за №17279911 від 30.01.2019 року позивач не просить визнати припиненим, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, позивач в порушення діючого законодавства не залучив як відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» безпосередні права якої будуть порушені у випадку задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання припиненим права застави транспортного засобу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула