Вирок № 86166736, 20.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33459/16-к

Провадження №1-кп/761/333/2019

В И Р О К

іменем України

20 листопада 2019 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Слободянюка П.Л., за участю секретарів судового засідання: Демешко М.В., Зеленого М.О., Ярусевич А.С., прокурора Дєєва О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 (із застосуванням відеоконференцзв`язку), потерпілого ОСОБА_2 , у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, розглянувши матеріали кримінального провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016100100010602 від 25.08.2016) по обвинуваченню

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 21 травня 2015 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - на шість місяців арешту; 19 липня 2016 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 121 КК України - на п`ять років позбавлення волі (із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком три роки), 9 серпня 2017 року вироком Апеляційного суду м. Києва призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі; 31 жовтня 2018 року вироком Солом`янського районного суду м. Києві за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України - до покарання у виді п`яти років позбавлення волі; 23 січня 2019 року вироком Київського апеляційного суду вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року скасовано, та призначено покарання, із застосуванням ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КК України, у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В:

25 серпня 2016 року, приблизно о 18 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою, раніше судимою за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, отже діючи повторно, перебуваючи а стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в підземному пішохідному переході, що розташований за адресою: м. Київ, пл . Майдан Незалежності, 2 , звернувши свою увагу на торгівельний кіоск, що належить потерпілому ОСОБА_2 , де на відчинених дверях, окрім іншого, висіли вишиванки, до яких необмежений доступ потенційним покупцям, переслідуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до вказаних дверей та викрав одну вишивану вартістю 250 гривень, яку поклав до пакету. Далі, будучі поміченим продавцем, та не реагуючи на його слова щодо припинення протиправних дій, обвинувачений ОСОБА_1 почав тікати до виходу з пішохідного переходу, однак не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище, та при цьому пояснив, що 25 серпня 2016 року, приблизно о 18 годині, він, перебуваючи напідпитку в підземному пішохідному переході на Майдані Незалежності в м. Києві, вирішив відкрито заволодіти певним майном, яке продавалося у торгівельному кіоску, а саме вишиванкою, після чого підійшов до вказаного кіоску, та відкрито викрав одну вишиванку, поклавши її до пакету, після чого почав тікати з вказаного переходу, однак в подальшому був затриманий.

Незважаючи на визнання ОСОБА_1 під час судового розгляду своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, вона знайшла своє підтвердження на основі дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.

Так, як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , 25 серпня 2016 року йому стало відомо, що, приблизно о 18 годині, обвинувачений ОСОБА_1 намагався викрасти з його торгівельного кіоску, що розташований за адресою: м. Київ, пл. Майдан Незалежності, 2 , вишиванку, однак його дії були помічені продавцем, після чого він намагався втекти, проте був затриманий.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні згаданого злочину, підтверджується й іншими дослідженими в суді доказами, а саме відомостями, які містяться у:

-протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25 серпня 2016 року, згідно якого ОСОБА_4 звернулась до правоохоронних органах із заявою, в якій повідомила, що 25 серпня 2016 року, близько 18 години, за адресою: м . Київ, пл. Майдан Незалежності, підземний перехід, кіоск НОМЕР_1, невідомий громадянин відкрито заволодів вишиванкою;

-протоколі огляду місця події з фототаблицею від 25 серпня 2016 року, згідно якого було оглянуто приміщення кіоску НОМЕР_1, що за адресою: м. Київ, пл. Майдан Незалежності ;

-протоколі огляду предметів з фототаблицею від 26 серпня 2016 року, згідно якого оглянуто футболку - вишиванку та поліетиленовий пакет.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 вчинив повторне відкрите викрадення чужого майна, при цьому виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, то такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом`якшують покарання - його щире каяття.

Разом з тим, суд визнає також обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує те, що він на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку, при цьому запевнив суд, що у подальшому вирішив для себе почати інше життя, яке не пов`язане з будь-якими антисоціальними вчинками, суд вважає можливим в даному конкретному випадку обмежитись ОСОБА_1 мінімальним за розміром покаранням, передбаченим у санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

В той же час, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, до постановлення вироку Київським апеляційним судом від 23 січня 2019 року, яким його засуджено на п`ять років один місяць позбавлення волі, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, суд вважає необхідним при визначенні остаточного покарання ОСОБА_1 частково приєднати покарання за вказаним вироком.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднати ОСОБА_1 покарання за вироком Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 рокуі остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді п`яти років і двох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 5 березня 2018 року, при цьому із урахуванням правил, передбачених ст. 5 і ст. 72 КК України, в тому числі у редакції щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (з 25 серпня 2016 року по 11 липня 2017 року).

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, які передані на зберігання ОСОБА_2 - вважати повернутими законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя П.Л. Слободянюк