Рішення № 86166128, 02.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/33784/18

2-860/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання правочину удаваним, визнання угоди укладеною,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Платинум Банк» про визнання правочину удаваним, визнання угоди укладеною.

Свої вимоги мотивує тим, що 29 листопада 2005 року між нею та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») було укладено договір про іпотечний кредит № 1.05110139, відповідно до якого їй надано кредит в сумі 239500 доларів США на придбання квартири зі строком користування 180 місяців.

У зв`язку з погіршенням її фінансового становища, 20 листопада 2015 року вона звернулась до відповідача з заявою щодо дострокового погашення кредитної заборгованості.

Відповідачем було прийнято рішення щодо анулювання 45 % залишку заборгованості на дату проведення угоди за умови погашення 55 % заборгованості за кредитом. Строк дії рішення 5 місяців.

Нею була прийнята зазначена пропозиція відповідача та 12 січня 2016 року вона здійснила оплату за договором у сумі 83565 доларів США.

28 січня 2016 року відповідач листом повідомив її про те, що заборгованість за кредитом погашена достроково 12 січня 2016 року.

Разом з тим, відповідач оформив припинення зобов`язання не як таке, що припинене внаслідок передання нею відступного, а як припинення зобов`язання внаслідок анулювання боргу (прощення боргу) кредитором.

Відповідачем було направлено до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві лист від 05 липня 2017 року щодо нарахованого їй доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, у зв`язку з чим їй було донараховано податок на дохід фізичних осіб, військовий збір та застосовані штрафні санкції на суму 391864 гривні 05 копійок.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати удаваним правочином правочин, вчинений 12 січня 2016 року ПАТ «Платинум Банк» щодо анулювання боргу за договором про іпотечний кредит № 1.05110139 від 29 листопада 2005 року;

- визнати укладеним 12 січня 2016 року між нею та ПАТ «Платинум Банк» договір про припинення кредитного зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 1.05110139 від 29 листопада 2005 року шляхом передання позичальником відступного в сумі 83565 доларів США.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням сторін.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що 20 листопада 2015 року позивач звернулась до банку з заявою про врегулювання кредиту, а саме запропонувала дострокове погашення заборгованості в розмірі 40 % від суми кредиту. 04 грудня 2015 року засіданням підкомітету кредитного врегулювання кредитного комітету ПАТ «Платинум Банк» прийнято рішення про анулювання 45 % залишку заборгованості на дату проведення угоди за умови погашення 55 % заборгованості за кредитом. Сплату податку на доходи фізичних осіб покладено на позичальника. За нараховану та несплачену пеню встановлено штраф у розмірі 05 гривень. На підтвердження прийнятого рішення на адресу позивача був направлений лист від 12 січня 2016 року з підтвердження анулювання боргу в розмірі 68368 доларів 15 центів США за договором про іпотечний кредит та роз`ясненням того, що анульовану суму буде включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача.

Відступне має бути оформлено відповідним договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання. За таких обставин, направлений позивачу лист від 12 січня 2016 року не є договором щодо надання відступного.

Крім того, позивачем не доведено, що лист від 12 січня 2016 року має ознаки удаваного правочину, зокрема, не підтверджено факт укладення удаваного правочину, не доведена спрямованість воли сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені правочином, а також факт настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені вдаваним правочином (а.с. 99-100).

З відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що відповідач в своїй пропозиції, оформленій витягом з протоколу № 219 від 04 грудня 2015 року, визначив всі необхідні істотні умови припинення зобов`язання за договором шляхом передання відступного. Відповідно, сплативши у визначеному розмірі та у межах строку дії рішення частину грошового зобов`язання в рахунок відступного, вона фактично прийняла пропозицію відповідача та належним чином виконала умови договору. Таким чином, лист банку від 12 січня 2016 року хоч сам по собі не є договором припинення кредитного зобов`язання передачею позичальником відступного, однак це один з документів, що засвідчує кладення відповідного правочину у письмовій формі. Крім того, між сторонами під час часткової сплати заборгованості виникли інші правовідносини у вигляді податкових зобов`язань в сумі 289250 гривень 99 копійок. Відповідно має місце укладення саме удаваного правочину відповідачем, який незаконно приховав реально укладений з нею правочин (а.с. 114-119).

Третя особа позовну заяву з додатками отримала (а.с. 95), пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 29 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») було укладено договір про іпотечний кредит № 1.05110139, відповідно до якого їй надано кредит в сумі 239500 доларів США на придбання квартири зі строком користування 180 місяців (а.с. 15-17).

20 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Платинум Банк» з заявою на врегулювання кредиту, в якій запропонувала дострокове погашення кредитної заборгованості в розмірі 40 % від суми боргу (а.с. 18-20).

04 грудня 2015 року засіданням підкомітету кредитного врегулювання кредитного комітету ПАТ «Платинум Банк» прийнято рішення, оформлене протоколом № 219, про анулювання 45 % залишку заборгованості на дату проведення угоди за умови погашення 55 % заборгованості за кредитом (а.с. 21).

У зазначеному протоколі вказано про те, що сплату ПДФО покладено на позичальника, рекомендовано Тарифному комітету за нараховану та несплачену пеню встановити штраф у розмірі 05 гривень. Встановлено термін дії рішення 5 місяців.

12 січня 2016 року ПАТ «Платинум Банк» направлено лист ОСОБА_1 , в якому останню повідомлено про анулювання боргу в сумі 68368 доларів 15 центів США та зазначено про те, що на підставі ст. 164.2.17 Податкового кодексу України анульовану основну суму богу буде включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на її користь. Крім того, зазначено про те, що ОСОБА_1 повинна самостійно сплатити податок з таких доходів (а.с. 23).

Позивач, прийнявши пропозицію банку, 12 січня 2016 року здійснила оплату за договором у сумі 83565 доларів США, що підтверджується квитанцією № 488041863 від 12 січня 2016 року (а.с. 22).

28 січня 2016 року відповідач листом повідомив позивача про те, що заборгованість за кредитом погашена достроково 12 січня 2016 року (а.с. 24).

Позивач посилається на те, що відповідач оформив припинення зобов`язання не як таке, що припинене внаслідок передання нею відступного, а як припинення зобов`язання внаслідок анулювання боргу (прощення боргу) кредитором, у зв`язку з чим їй було донараховано податок на дохід фізичних осіб, військовий збір та застосовані штрафні санкції на суму 391864 гривні 05 копійок.

Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Обов`язковість досягнення згоди щодо припинення зобов`язання відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди. Тому, до форми такої згоди слід застосовувати загальні правила про оформлення змін до цивільно-правових договорів, які передбачені ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, відступне має бути оформлено договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07 вересня 2010 року у справі № 35/62.

Вбачається, що між сторонами договір про припинення зобов`язання внаслідок передання боржником кредиторові відступного не укладався.

З листа ПАТ «Платинум Банк» від 12 січня 2016 року вбачається, що банком було роз`яснено позивачу про те, що на підставі ст. 164.2.17 Податкового кодексу України анульовану основну суму богу буде включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на її користь, та вона повинна самостійно сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п. «д» ст. 164.2.17 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вбачається, що позивач, отримавши лист ПАТ «Платинум Банк» від 12 січня 2016 року, погодилась з умовами, запропонованими банком, сплативши в той же день 83565 доларів США, що складає 55 % заборгованості за договором про іпотечний кредит № 1.05110139 від 29 листопада 2005 року.

Позивач зазначає, що правочин, вчинений 12 січня 2016 року ПАТ «Платинум Банк» щодо анулювання боргу за договором про іпотечний кредит № 1.05110139 від 29 листопада 2005 року, є удаваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний нею правочин має ознаки удаваного.

Із запропонованими банком умовами позивач ознайомилась та погодилась з ними, на підтвердження чого остання сплатила 55 % заборгованості за кредитом.

Таким чином, підстав для визнання правочину удаваним та визнання укладеним договору про припинення кредитного зобов`язання шляхом передання відступного не вбачається.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 235, 600, 654 ЦК України, п. «д» ст. 164.2.17 Податкового кодексу України, п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (м. Київ, вул. Амосова, 12, код ЄДРПОУ 33308489), третя особа Головне управління Державної фіксальної служби у м. Києві (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання правочину удаваним, визнання угоди укладеною.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: