Ухвала суду № 86166062, 11.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження №1-кп/760/187/19-к

Справа № 757/21108/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі колегії суддів:

головуючого судді Агафонова С.А.

суддів Курової О.Ї., Зелінської М.Б.

за участю секретаря Алаєвої Д.В.

прокурора Банника О.С.

представників потерпілого Дятлова Є.К., Шалденко С.М.,

захисників Тірзікян С.Г., Сабаріна О.В., Гамази І.О., Лисенко В.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу в кримінальному провадженні №42018000000002555 від 19.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до 15 жовтня 2019 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор висловив свою думку з приводу необхідності продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Висловлюючи свою думку з приводу можливості продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор вкотре наголосив на тому, що ризики, що були присутні при обранні даних запобіжних заходів обвинуваченим, не зменшилися та продовжують діяти, а тому строк дії запобіжних заходів необхідно продовжити.

Представники потерпілих позицію прокурора підтримали, представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат Дятлов Є.Ю. вказав, що не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки потерпілий звернувся до обвинувачених за захистом, а отримав знущання. Представники потерпілих вказали, що ризики не зменшилися, а отже підстав для зміни запобіжних заходів обвинуваченим немає.

Захисники та обвинувачені заперечували проти продовження терміну тримання під вартою обвинувачених, вказавши на недоцільність продовження дії запобіжних заходів з огляду на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені. Захисники зазначили про необхідність зміни даних запобіжних заходів на інші, що не пов`язані із триманням під вартою, зокрема, на цілодобовий домашній арешт.

Захисник Сабарін О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 подали суду письмові клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, що не пов`язаний із позбавленням волі.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 в своєму клопотанні вказав, що має місце проживання в м. Києві, про що надав суду копію заяви гр. ОСОБА_5 , в якій зазначено, що вона не заперечує, щоб її зять проживав в неї за адресою: АДРЕСА_1 ., як доказ того, що він має місце проживання в Київській області. Оригінала заяви та будь-яких оригіналів документів суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Таким чином, суд не може покласти дані з цього документу в основу рішення.

Суду надана також нотаріально посвідчена заява гр. ОСОБА_6 , виходячи із змісту якої він не заперечує (надає згоду) своєму племіннику ОСОБА_3 проживати разом із своєю сім`єю в належній йому на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, будь-які договори найму, безоплатного користування даним житлом відсутні, а тому в силу закону у ОСОБА_6 не виникає обов`язку надати ОСОБА_3 дане житло у користування, крім того, він в будь-який момент може змінити свою думку та виселити ОСОБА_3 із даного житла. Таким чином, суд не вважає даний документ таким, що підтверджує постійне місце проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Крім того, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з минулого судового засідання не зменшилися, а обставини кримінального провадження не змінилися. Так, обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Так, потерпілий ОСОБА_8 раніше в суді заявляв, що він після погроз обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на адресу його дружини, яка досі відчуває шок, боїться за себе та дружину, оскільки реально сприйняв ці погрози. Вказав, що його дружина взагалі не може відвідувати судові засіданні, оскільки в неї дестабілізується моральний стан, коли вона бачить обвинувачених, оскільки вона досі відчуває шок та боїться насильницьких дій з їх боку.

Як зазначалось вище, представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат Дятлов Є.Ю. вказав, що не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки потерпілий звернувся до обвинувачених за захистом, а отримав знущання. Крім того, вказав, що сторона захисту з невідомою йому метою збирає інформацію про місцезнаходження потерпілого ОСОБА_4 , що також може свідчити про ризик впливу.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 Постанови від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому»

Таким чином, це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можуть незаконно впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні.

В рамках даного кримінального провадження допитано значну кількість свідків, які у подальшому мають надати свої показання у ході судового розгляду. На даний час судовий розгляд тільки розпочато, жоден із свідків не допитаний, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть намагатися схилити свідків до зміни своїх показань.

Це також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

Так, як зазначив в своєму рішенні ЄСПЛ, «Суд визнає, що в справах с багатьма обвинувачених небезпека того, що ув`язнений у випадку звільнення може здійснювати тиск на свідків або може іншим чином перешкоджати розгляду справи, часто досить висока. Всі ці фактори можуть виправдати порівняно довгий період тримання під вартою. (пункт 53 постанови від 15 березня 2011 р. Сизов проти Російської Федерації).

Крім того, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 постійно не проживають за місцем своєї реєстрації. Будь-яких документів, щоб підтверджували право власності чи користування житлом в м. Києві суду не надали.

Обвинувачений ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду.

Крім того, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, репутацію обвинувачених. Так, серед злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є особливо тяжкий, за вчинення якого визначене покарання у виді до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи вид та міру кримінальної відповідальності, що загрожує обвинуваченим, суд вважає і досі наявним ризик переховування від суду з метою уникнення від можливого покарання.

Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З цих же підстав суд не вбачає можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , про яку просив суд його захисник Сабарін О.В. та обвинуваченому ОСОБА_9 , які подали суду відповідні клопотання.

Продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Виходячи із зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань захисника Сабаріна О.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Продовжити строк тримання обвинувачених: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під вартою до 60 діб.

Строк дії ухвали - до 8 грудня 2019 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий С.А.Агафонов

Судді О.І. Курова

М.Б. Зелінська