Рішення № 86165713, 08.11.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8864/17

пр. № 2/759/477/19

08 листопада 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Бандури Н.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 4503336 грн 77 коп., яка складається із суми основного боргу у розмірі 547805 грн 72 коп., пені у розмірі 3889420 грн 61 коп. та інфляційного збільшення у розмірі 66110 грн 44 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17.05.2016 між сторонами був укладений договір позики, згідно до умов якого ОСОБА_3 , передав у власність, а ОСОБА_4 , отримав грошові кошти у розмірі 21652 доларів США 40 центів, що за курсом продажу, встановленому ПАТ КБ «Євробанк» на дату укладання названого договору позики, шо становить 547805 грн 72 коп. згідно умов якого відповідач зобов`язався повернути отриману ним суму позики в повному обсязі до 17.06.2016 року включно, також за цим договором в розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення., також у відповідності до п. 10 і підпункту 19.1 п. 19 нього договору позики 17.05.2016 між сторонами був укладений договір закладу транспортного засобу згідно якого позичальник ОСОБА_4 в забезпечення повернення суми позики передав позикодавцю у заставу транспортний засіб марки BMW, модель 520І, 2012 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак відповідач свої зобов`язання стосовно повернення позики не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 547805 грн 72 коп., суми боргу з врахуванням ндексу інфляції в розмірі 66110 грн 44 коп. та пені в розмірі 3889420 грн 61 коп.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2017 відкрито провадження по справі (а.с. 16).

Провадження у даній справі було відкрито в порядку Цивільного процесуального кодексу України, що діяв до 15.12.2017.

У зв`язку з набранням чинності з 15.12.2017 Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України», згідно Перехідних положень цього Кодексу, справи провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, які діють з 15.12.2017.

Згідно Перехідних положень ЦПК України, розгляд даної цивільної справи здійснюється у загальному позовному провадженні.

21.08.2017 ухвалою суду від відмовлено у забезпеченні позову (а.с. 23).

Ухвалою суду від 25.09.2018 задоволено клопотання представника відповідача про витребування нотаріальної справи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича про вчинення договору застави від 17.05.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №1202 (а.с. 51).

25.05.2018 представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, яку прийнято судом 25.09.2018, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав повного виконання зобов`язань, що підтверджується заявою відповідача поданої ПН КМНО Шаповаленку А.І. про зняття арешту із заставлено по договорі автомобіля у зв`язку із виконанням зобов`язань (а.с. 37-39).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.05.2016 між сторонами укладено договір позики №1 згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику грошову суму у розмірі еквівалентному 21652 доларам США 40 центів за курсом продажу долара США, встановленому у ПАТ КБ «Євробанк» на дату укладення цього договору становить 547805 грн 72 коп., а позичальник зобов`язується повернути позику в повному обсязі до 17.06.2016 включно, також за прострочення виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню у розмірі 2% річних від суми позики за кожен день прострочення (п. 9 Договору) (а.с. 4, 5).

Факт отримання грошових коштів у розмірі 21652 доларів США 40 центів підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4 від 17.05.2016 (а.с. 6).

Для забезпечення виконання зобов`язань, які виникли з договору позики №1 від 17.05.2016 сторони уклали договір закладу транспортного засобу марки «BMW», модель 520І, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та за взаємною згодою сторони оцінили предмет закладу у розмірі 632500 грн 00 коп. (а.с. 7-10).

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

13.12.2017 відповідач звернувся з заявою до приватного нотаріуса КМНО Шаповаленко А.І., в якої просив повідомити підставу зняття арешту з належного йому автомобіля (а.с. 40).

У відповідь ПН КМНО Шаповаленко А.І. повідомив листом від 20.12.2017 про те, що 17.05.2017 ОСОБА_3 , як заставодержатель подав заяву про зняття заборони із заставленого по договору застави автомобіля у зв`язку з повним виконанням зобов`язань (а.с. 41).

Таким чином, оскільки позика була повернута в строк передбачений договором, договір позики, як і договір застави автомобіля є припиненими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХИ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов`язків.

За змістом ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України, роз`яснення наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту стягнення суми заборгованості за договором позики з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести, що такий правочин було укладено і не виконується відповідачем.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 593, 625, 1047 ЦК України-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 13.11.2019.