Ухвала суду № 86164716, 20.11.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41996/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва

Карабань В.М., при секретарі Самійлик В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Моргуна С.О. про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 рокув рамках кримінального провадження № 12015170150000112, -

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання захисника Моргуна С.О. в інтересах засновника Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина» (Код ЄДРПОУ 32393484) ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 рокув рамках кримінального провадження № 12015170150000112 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 206-2, ч. 3 ст. 206-2 та ч. 1 ст. 358 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду Тарасюк К.Е. № 757/1940/17-к від 13.01.2017 накладено арешт на корпоративні права ПСП «ЯРИНА» (Код ЄДРПОУ 32393484) у вигляді позбавлення права державним реєстраторам вносити зміни в державний реєстр пов`язані зі зміною засновників, керівника та адреси підприємства. Окрім того вказує, що ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем, власником (засновником) ПСП «ЯРИНА», вважає, що арешт на означені корпоративні права накладено необгрунтовано та безпідставно, оскільки судом при накладенні арешту не було надано належної оцінки всім обставинам справи.

Крім цього, при накладенні арешту судом не враховано, що корпоративні права взагалі не можуть бути засобом та знаряддям вчинення злочину, оскільки це сукупність прав особи на ведення та керування господарською діяльністю, не є та не можуть бути речовим доказом, оскільки не відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу корпоративних прав приватного підприємства від 02.12.2016, ОСОБА_1 набув у попереднього власника ОСОБА_2 корпоративні права на ПСП «ЯРИНА» та став єдиним засновником з часткою 100 % статутного капіталу ПСП «ЯРИНА». Станом на сьогоднішній день вказаний договір купівлі-продажу є законним, чинним та будь-якими особами в судовому порядку не оскаржувався, тому ОСОБА_1 є добросовісним набувачем своєї частки, а отже відповідно до положень абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України корпоративні права взагалі не підлягають арешту.

При цьому, арешт корпоративних прав зупиняє законну господарську діяльність добросовісного набувача ПСП «Ярина» - ОСОБА_1 та унеможливлює залучення нових інвесторів.

За вказаних обставин заявник вважає, що арешт накладено без наявних на те правових підстав та просить його скасувати.

В судове засідання представник заявника не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі заявника, просить клопотання задовольнити.

Прокурор, слідчий в судове засідання не з`явились.

Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015170150000112, зареєстрованому 12.03.2015 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактами протиправного заволодінням підприємством з використанням підроблених документів підприємства, складених від імені засновників ПСП «Ярина» та заволодіння майном цього підприємства за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України.

Так, в рамках вказаного провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2017 року було накладено арешт на корпоративні права ПСП «Ярина» ЄДРПОУ 32393484.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано

Вказане клопотання подане належною особою, виходячи з матеріалів, долучених до нього та у спосіб, визначений КПК України.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Так, згідно вказаної норми закону арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним Кодексом України, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним Кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Стороною обвинувачення доказів на спростування означених доводів клопотання та наданих матеріалів, не надано. Також не надано стороною обвинувачення доказів, що на даний час існує подальша необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ПСП «ЯРИНА».

Дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, враховуючи тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність його скасування.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Тарасюк К.Е. від 13.01.2017 по справі № 757/1940/17-к в рамках кримінального провадження №12015170150000112, на корпоративні права ПСП «ЯРИНА» (Код ЄДРПОУ 32393484) у вигляді заборони державним реєстраторам вносити зміни в державний реєстр пов`язані з зміною засновників, керівника та адреси підприємства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Карабань