Ухвала суду № 86163626, 06.12.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 1304/2314/12

Провадження № 6/461/242/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого-судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду місті Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» Подановського Т.Р. про заміну сторони у виконавчому провадженні,

встановив:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» Подановський Т.Р. звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів №1304/2314/12, виданих Галицьким районним судом м. Львова 13.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Подану заяву мотивує тим, що між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк», що є правонаступником ПАТ «Фольксбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» 29.12.2017 року було укладено договір про відступлення прав вимоги, а тому останнє на даний час являється правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (правонаступника ПАТ «Фольксбанк») за кредитним договором.

Представник заявника, згідно заяви, просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Згідно ч.3 ст.442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2011 року у справі №1304/2314/12 позов ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк») заборгованість за кредитним договором.

На виконання вказаного рішення суду Галицьким районним судом було видано виконавчі листи №1304/2314/12.

Вказані виконавчі листи було пред`явлено до виконання до Галицького ВДВС ГТУЮ у Львівській області. Постановами державного виконавця від 29.12.2017 року виконавчі листи у виконавчих провадженнях №54007285 та №54007438 повернуто стягувачу.

29.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк», що є правонаступником ПАТ «Фольксбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги.

Відповідно до умов даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: — купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК); — дарування (ч.2 ст.718 ЦК); — факторингу (гл.73 ЦК).

Відповідно до ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Українивід 20.11.2013 у справі №6-122цс13 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2018 року у справі №643/4902/14-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі №643/4902/14-ц зробив наступний висновок. Заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд — і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

Враховуючи наведене, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви, а тому така підлягає задоволенню.

Керуючись ст.442 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

постановив:

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача по виконанню виконавчих листів №1304/2314/12, виданих Галицьким районним судом м. Львова 13.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст ухвали складено 06 грудня 2019 року.