Рішення № 86163582, 05.12.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7153/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1), за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР-Транс» (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72), Приватного підприємства «ТРАНС КОМ» (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

встановив:

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Македона П.М. №3108/20900/19 від 10.09.2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 1 005 634, 14 гривень.

Обґрунтовуючи заявлений позов покликається на те, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 1 005 634, 14 гривень. Постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, митним органом невірно визначено код товару, який підлягав декларуванню, невірно визначено підстави та мету переміщення товарів за митними деклараціями, що на думку позивача, призвело до невірного висновку митного органу про наявність в її діях складу правопорушення. Крім цього, вказує, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення її до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, не взято до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду її справи та розглянуто справу за відсутності її захисника, що порушило право на захист.

Позивач подала заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Македона П.М. №3108/20900/19 від 10.09.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 005 634, 14 гривень.

Згідно даної постанови, ОСОБА_1 , вчинила протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у повному розмірі. Протиправні дії ОСОБА_1 полягали у неврахуванні при здійсненні декларування товарів за № UА209190/2019/044561, № UА209190/2019/044604 та № UА209190/2019/044634, вимог пункту V другої частини Правила 2 а) основних правил інтерпретації класифікації товарів, примітки 3 до групи 87 та пояснення до товарної позиції 8704 (Закон України від 19 вересня 2013 року N 584-VІІ "Про Митний тариф України"). Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту даної статті випливає, що, у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Згідно ст.498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати письмові та усні пояснення по суті правопорушення, брати участь у дослідженні обставин справи, заявляти клопотання про складання протоколу та розгляд справи, в разі відмови від пояснень або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол.

Крім цього, зі змісту статті 485 МК України випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

У той же час закон відносить до предмета доказування визначення розміру митних платежів, від сплати яких має намір ухилитись винна особа.

Таким чином, визначення розміру митних платежів відноситься до об`єкта доказування в справі за ст.485 МК України і, прямо впливає на розмір штрафу за порушення митних правил.

Як вказує позивач у її діях склад вищевказаного правопорушення відсутній, а за обставинами викладеними у постанові визначити вартість митних платежів від яких вона, як митний брокер ніби то мала намір ухились неможливо.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Як передбачено п. «а» ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред`явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.

Водночас, як встановлено судом, органом уповноваженим на розгляд справи було проігноровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що в свою чергу позбавило ОСОБА_1 права на захист під час розгляду її справи, та права надати під час розгляду справи пояснення з приводу складеного протоколу про порушення митних правил та надати з цього приводу відповідні докази. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 прибула на розгляд справи та клопотала перед митним органом відкласти розгляд справи через відсутність її захисника, що підтверджено відповідними записом у постанові від 10.09.2019 року, згідно якого остання не згідна з прийнятим рішенням та була позбавлена можливості розглядати справу за участі свого захисника.

Наведені обставини ставлять під сумнів справедливість провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки під час розгляду справи митним органом фактично не отримано пояснень від особи, яка притягається до відповідальності та не з`ясовано ступеня її вини, наявність чи відсутність складу даного правопорушення, не враховано клопотання останньої щодо перенесення слухання справи, адже як зазначає позивач, у її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Таким чином, під час розгляду справи митний орган допустив грубе порушення права на захист.

Як видно з пояснень позивача, будучи митним брокером вона діяла у відповідності до положень Митного кодексу України та Наказу Міністра фінансів № 651 від 30.05.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14.08.2012 року № 1372/21684 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Позивач має укладені договори на надання послуг з митного оформлення з ПП Транском та з ТОВ ТР-ТРАНС. Товари, були ввезені на митну територію України за одним контрактом між ПП Транском та TRUCK CENTER HERMANN DENISSOW (Австрія) (№1 від 07.05.2019 року, додаток №1 від 07.05.2019 року). Предметом даного контракту є купівля трьох товарів - шасі з двигуном вживаного вантажного авто марки МАN 8.150, WVML046032G084729, 1993 року випуску, кабіни 1993 року випуску та вживаного крюкового навантажувача марки Atlas з контейнером, зав. номер 42500705700, 1993 року. Даний контракт в частині купівлі товару у вигляді шасі з двигуном 1993 року був укладений на виконання договору комісії (№1 від 01.05.2019 року) між двома резидентами України - ТОВ ТР-ТРАНС (Комітент) та ПП Транском (Комісіонер), по якому Комісіонер, за комісійну винагороду, за рахунок Комітента зобов`язався придбати та розмитнити шасі з двигуном вантажного автомобіля МАN 8.150.

Стаття 1018 Цивільного кодексу України говорить про те, що «майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента». Тобто, один з товарів, які є предметом Контракту, а саме шасі з двигуном, було власністю Комітента.

До митного оформлення товар у вигляді шасі з двигуном позивачем було подано окремою декларацією, у відповідності до наказу Мінфіну № 651 від 30.05.2012 року (п. 7.1. Товари, що входять до однієї партії, обов`язково декларуються за окремими МД за наявності в партії товарів, що переміщуються на виконання посередницького договору, укладеного між резидентами). При декларуванні товару у вигляді шасі з двигуном, на підставі ст. 69 п.1 МК України, визначено його код як 8706001100. Кузов і кабіну задекларувано як власність фірми, яка їх придбала для себе по контракту без посередницького договору, з визначенням на них коду 8707909000.

Позивач зазначає, що відповідачем з незрозумілих причин всі три товари було об`єднано в один, незважаючи на те, що вони належать та призначені різним особам.

Дані товари були оформлені Львівською митницею в режимі імпорту (випуску для вільного обігу), як частини вантажного автомобіля: 1. Шасі з двигуном до вантажного а/м МАN 8.150 1993 року випуску номер НОМЕР_1 - за кодом 8706001100, отримувач - ТОВ Тр-Транс, митна декларація № UА209190/2019/063780 від 07.10.2019 року. 2. Кабіна до вантажного а/м МАN 8.150 1993 року випуску - за кодом 8707909000, отримувач - ПП Транском, митна декларація № UА209190/2019/063424 від 03.10.2019 року. 3. Крюковий навантажувач з контейнером для вантажного а/м МАN 8.150 1993 року випуску - за кодами 8426911000 та 8609009000, отримувач - ПП Транском, МД №№ UА209180/2019/062962 від 25.09.2019 року та UА209190/2019/048337 від 24.07.2019 року.

Таким чином, такі товари можуть бути розмитнені окремо. При цьому, наведені відповідачем у поданому відзиві доводи вказаних тверджень позивача не спростовують. Оцінюючи доводи сторін, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки аргументи митниці про те, що товари мають декларуватися разом тільки тому, що вони придбані за одним контрактом та перевозяться одним транспортним засобом, не доведені у встановленому законом порядку, адже один транспортний засіб може перевозити товари, які призначені різним отримувачам, а один контракт може супроводжуватись різними посередницькими договорами, укладеними між резидентами України.

Однак, вказаних обставин митним органом враховано не було, оскільки розгляд справи проведено упереджено, з порушенням законної процедури притягнення особи до відповідальності та розгляду справ про порушення митних правил, без надання можливості особі,яка притягається до відповідальності реалізувати право на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За таких обставин, суд вважає, що мотиви наведені у відзиві представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не спростовує доводів позивача, оскільки зміст наданих митним органом документів свідчить про неповноту при дослідженні обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Македона П.М. №3108/20900/19 від 10.09.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2019 року.