Рішення № 86163374, 25.11.2019, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/1621/16-ц

2/330/414/2019

"25" листопада 2019 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

судді Ковальчук О. А.

за участю секретаря Базаджи Т.О.,

прокурора Лисенко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Якимівка Запорізької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 року, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у сумі 96223 гривні 23 копійки,

встановив:

Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 року, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у сумі 96223 гривні 23 копійки. Мотивує тим, що слідчим відділом Мелітопольського відділу поліції ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України внесені прокуратурою Запорізької області до ЄРДР 08.05.2013 за № 42013080000000053 за фактом вчинення посадовими особами Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області кримінального правопорушення при прийнятті незаконних рішень щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також при здійсненні ними контролю за діяльністю суб`єктів господарювання щодо використання земельних ділянок в смт. Кирилівка Якимівського району.

У ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що п. 1.13 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до п. 2 вказаного рішення сесії селищної ради - передано вказану земельну ділянку у власність.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 258322, виданого 08.04.2009 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010926400142 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:04:002:0139 площею 0,0800 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, з`ясовано, що п. 2.12 рішення Мелітопольської міської ради № 1/3 від 22.06.2007 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:021:0094, площею 0,0976 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом серія ЯД №998253, який 25.07.2007 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726200477.

Відтак, з дня реєстрації за ОСОБА_1 (з моменту видачі державного акту серії ЯД №998253) права власності на земельну ділянку у м. Мелітополі, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), ОСОБА_1 вважається таким, що використав своє право на безоплатну передачу земельної ділянки вказаного цільового призначення.

Тобто, ОСОБА_1 двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та отримав вказані земельні ділянки у власність безоплатно.

Таким чином, передача Кирилівською селищною радою безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суперечить ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, якою регламентується, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до протоколу огляду від 21.06.2016, проведеного за участю представника Кирилівської селищної ради, земельна ділянка яка розташована по АДРЕСА_1 вільна. На земельній ділянці об`єкти нерухомості, огорожа, будівлі, споруди, фундаменти відсутні.

Правовою підставою для виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку яка розташована по АДРЕСА_1 є п. 1.13, п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради № 84 від 16.12.2008.

Місцевій прокуратурі про наявність порушень вимог земельного законодавства при прийнятті п. 1.13, п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та надання їх у власність» та незаконність надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки стало відомо лише у 2016 році при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42013080000000053.

Таким чином, для встановлення факту використання права на безоплатну приватизацію громадянином більше ніж один раз необхідна наявність двох і більше рішень органів місцевого самоврядування про передачу одному й тому ж громадянину різних земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням.

При цьому, зазначені рішення органів місцевого самоврядування окремо один від одного не вказують на факт незаконності приватизації громадянином земельної ділянки.

Висновок про незаконність отримання громадянином безоплатно земельної ділянки вдруге можна зробити лише при сукупності рішень органів місцевого самоврядування про передачу безоплатно у власність одному й тому ж громадянину різних земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням, що і було встановлено місцевою прокуратурою у 2016 році у ході проведення досудового розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні на підставі вказаних документів.

На підставі викладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати п. 1.13 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008; визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради № 84 від 16.12.2008 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 0800 га по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 258322, виданий 08.04.2009 ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради, земельну ділянку яка розташована по АДРЕСА_1 .

Позивач просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом (т. 2 а.с.57-67). Обґрунтовуючи наступним: Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду для захисту своїх прав у цивільно-правових відносинах або ж реалізації владних повноважень. При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з моментом порушення прав особи, так і з моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися "про порушення своїх прав. Положення ст.ст. 257, 261 ЦК України підлягають застосуванню також у разі звернення прокурора із позовами, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правила позовної давності поширюються і на державу, початок перебігу позовної давності якої пов`язується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу держави.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку п. 2 ст. 121 Конституції України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, так і п. З ст. 131-1 чинної Конституції України, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Прокурорські перевірки повинні проводитись за заявами та повідомленнями про порушення законів, у тому числі поширених у засобах масової інформації, за матеріалами контролюючих та правоохоронних органів, а також з власної ініціативи, зокрема за результатами вивчення статистичних даних, аналітичних досліджень, матеріалів судових справ. Захист прав і свобод громадян та інтересів держави згідно із законом є виключною компетенцією відповідних органів державного контролю, тому перевірки проводились тільки щодо законності їх діяльності. Тобто на органи прокуратури не покладався тотальний нагляд за законністю всіх правових актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Оскільки, з тексту оскаржуваного рішення не вбачалось, що земельна ділянка, яка передана у власність, розташована у межах нормативне визначеної прибережної захисної смуги, та за жодних обставин не може перебувати у приватній власності, а заяви та інші повідомлення про незаконність оскаржуваного рішення сесії до прокуратури не надходили, то підстав для його перевірки, з огляду на законодавчу заборону підміни органів контролю, у прокуратури не було.

Місцевій прокуратурі про наявність порушень вимог земельного законодавства при прийнятті спірного рішення сесії Кирилівської селищної радою стало відомо у 2016 році у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013080000000053 за ч.1 ст. 364 КК України, розслідування якого доручено СВ Мелітопольського ВП ГУНП в області 03.02.2016. Так, інформацію про отримання ОСОБА_1 земельної ділянки на території м. Мелітополя у власність отримано процесуальним прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 13.05.2016, інформацію про перебування вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у м. Мелітополі у власності ОСОБА_1 отримано прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 14.06.2016, огляд спірної земельної ділянки у смт. Кирилівка проведено 21.06.2016, спірне рішення сесії Кирилівської селищної ради отримано процесуальним прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 15.06.2016, рішення сесії Мелітопольської міської ради про передачу земельної ділянки на території м. Мелітополя у власність ОСОБА_1 та документи які слугували підставою для його прийняття отримано прокурором 24.06.2016. При опрацюванні даних Публічної кадастрової карти України, отриманні вказаних вище документів з органів державної влади з`ясовано факт порушення вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки у власність, а саме - встановлено, що ОСОБА_1 двічі скористався правом приватизації земельних ділянок одного виду використання. При цьому, з суті лише спірного рішення сесії встановити наявність порушень вимог земельного законодавства було неможливо. Встановити незаконність передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та незаконність рішення сесії Кирилівської селищної ради : можливо було лише системним аналізом вказаних документів.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, визнати причини пропуску строку позовнї давності поважними та поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом на підставах, викладених в письмових поясненнях (т. 2 а.с.57-67), обґрунтувавши представництво прокурором інтересів держави наступним чином: предметом судового розгляду є визнання незаконним та скасування рішення сесії, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з підстав подвійного використання права безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При наданні землі селищною радою не лише порушено вимоги діючого законодавства, а й позбавлено територіальну громаду права власності, та, як наслідок, і права розпоряджатись землею у встановленому законом порядку. Крім того, спірне рішення сесії позбавляє кожного члена територіальної громади захищеного Конституцією права на отримання земельної ділянки у власність безоплатно. Наявні очевидні порушення державних інтересів і свідчать про виключність випадку для звернення прокурора з позовом до суду та слугували підставою для вжиття місцевою прокуратурою відповідних заходів цивільно-правового характеру з метою виконання конституційної функції представництва інтересів держави у суді. Крім того просить стягнути з відповідачів на користь прокуратури Запорізької області судовий збір при здійснення представництва інтересів держави в сумі 7226 гривень 85 копійок.

В судове засідання представник відповідача Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову не надав. Кирилівська селищна рада надала письмові заперечення, в яких зазначила, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Кирилівська селищна рада не мала можливості перевірити факт використання безоплатної приватизації, у зв`язку з відсутністю будь-яких електронної бази щодо громадян, які використали право безоплатної приватизації, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині покладення судових витрат на Кирилівську селищну раду (т. 1 а.с.148).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову не надав. ОСОБА_1 надав письмові пояснення (т. 2 а.с.55, 83-86), в яких заперечує проти задоволення позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності, обґрунтовуючи тим, що матеріали справи не містять жодних доказів, що прокурор з 2008 року, тобто впродовж 8 років, не міг дізнатися про порушення вимог законодавства при передачі ОСОБА_1 спірною земельної ділянки. Представник відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 заявила клопотання про залишення позовної заяви без руху на тій підставі, що прокурором не надано обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді (т. 1 а.с.139-140). Ухвалою Якимівського районного суду від 13.12.2016 року було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без руху (т. 1 а.с. 158-159).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, суд вважає, що позовна заява законна, обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Мелітопольського відділу поліції ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України внесені прокуратурою Запорізької області до ЄРДР 08.05.2013 за № 42013080000000053 за фактом вчинення посадовими особами Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області кримінального правопорушення при прийнятті незаконних рішень щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також при здійсненні ними контролю за діяльністю суб`єктів господарювання щодо використання земельних ділянок в смт. Кирилівка Якимівського району.

У ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що п. 1.13 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 (т. 1 а.с. 27-28) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до п. 2 вказаного рішення сесії селищної ради - передано вказану земельну ділянку у власність.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 258322, виданого 08.04.2009 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010926400142 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:04:002:0139 площею 0,0800 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.24).

Разом з цим, з`ясовано, що п. 2.12 рішення Мелітопольської міської ради № 1/3 від 22.06.2007 (т. 1 а.с. 30-31) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:021:0094, площею 0,0976 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) (т. 1 а.с.14-19).

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом серія ЯД №998253, який 25.07.2007 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726200477 (т. 1 а.с.25).

Відтак, з дня реєстрації за ОСОБА_1 (з моменту видачі державного акту серії ЯД №998253) права власності на земельну ділянку у м. Мелітополі, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), ОСОБА_1 вважається таким, що використав своє право на безоплатну передачу земельної ділянки вказаного цільового призначення.

Тобто, ОСОБА_1 двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та отримав вказані земельні ділянки у власність безоплатно.

Так, відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Таким чином, передача Кирилівською селищною радою безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суперечить ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, якою регламентується, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до протоколу огляду від 21.06.2016, проведеного за участю представника Кирилівської селищної ради, земельна ділянка яка розташована по АДРЕСА_1 вільна. На земельній ділянці об`єкти нерухомості, огорожа, будівлі, споруди, фундаменти відсутні (т. 1 а.с.32-33).

Правовою підставою для виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку яка розташована по АДРЕСА_1 є п. 1.13, п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради № 84 від 16.12.2008.

Місцевій прокуратурі про наявність порушень вимог земельного законодавства при прийнятті п. 1.13, п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та надання їх у власність» та незаконність надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки стало відомо лише у 2016 році при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42013080000000053.

Таким чином, для встановлення факту використання права на безоплатну приватизацію громадянином більше ніж один раз необхідна наявність двох і більше рішень органів місцевого самоврядування про передачу одному й тому ж громадянину різних земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням.

При цьому, зазначені рішення органів місцевого самоврядування окремо один від одного не вказують на факт незаконності приватизації громадянином земельної ділянки.

Висновок про незаконність отримання громадянином безоплатно земельної ділянки вдруге можна зробити лише при сукупності рішень органів місцевого самоврядування про передачу безоплатно у власність одному й тому ж громадянину різних земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням, що і було встановлено місцевою прокуратурою у 2016 році у ході проведення досудового розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні на підставі вказаних документів.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування п. 1.13 та п.2 рішення сесії Кирилівської селищної ради №84 від 16.12.2008 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_1 було отримано право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану по АДРЕСА_1 , є цілком обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки знайшов у судовому засіданні підтвердження факт незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, також підлягає визнанню недійсним вказаний державний акт.

Щодо вимог позивача про зобов`язання повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді, суд виходить з наступного.

Так, в ході огляду спірної земельної ділянки, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:04:002:0139, площею 0,0800 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . На земельній ділянці обєкти нерухомості, огорожа, будівлі, споруди, фундаменти відсутні. Ці факти підтверджено наданою копією протоколу огляду від 21.06.2016 року, проведеного за участю представника Кирилівської селищної ради.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобовязана його повернути. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

У правовій позиції, висловленій у постанові від 19.06.2013 у справі № 6-57цс13 Верховний суд України зазначив, що ст. 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку. Разом з тим, якщо право власності на земельну ділянку набуто на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування то документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку, підлягає визнанню недійсним без врахування вимог ст. 140 ЗК України.

У звязку з наведеним, земельна ділянка, яка передана у власність з порушенням вимог законодавства, підлягає поверненню територіальній громаді смт. Кирилівка.

Щодо підстав здійснення представництва прокурором встановлено, що Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч.2 ст. 45 ЦПК України, у редакції, чинній на час подачі позову, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. У позовній заяві прокурором обгрунтовано у чому саме полягають порушення інтересів держави.

Так, згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» була, на момент подачі позову до суду, Держсільгоспінспекція України. Разом з тим, п. 8 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено. Не було передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №337 «Про ліквідацію територіальних органів державної інспекції сільського господарства» прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області як юридичну особу публічного права. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.07.2015 було внесено запис про те, що Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області перебуває в процесі припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 482 від 22.07.2016 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», постановлено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Разом з тим, на час пред`явлення позову та до цього часу Державну інспекцію сільського господарства України не припинено. Фактично, на час подачі позову вказані функції державного нагляду (контролю) до Держгеокадастру не перейшли, що підтверджується листом Держгеокадастру від 29.09.2016 № 0-28-0.17-15361/2-16 в якому зазначено, що Держгеокадастр розпочне виконання функцій державного контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів після видання відповідного акту Кабінету Міністрів України.

Крім того, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно з п.п. 31 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. З вказаного можна зробити висновок, що Держгеокадастр може бути позивачем у суді лише у справах, які стосуються лише питань здійснення повноважень цього органу щодо розпорядження земельними ділянками державної власності. Держсільгоспінспекція, Держгеокадастр можуть бути позивачем у суді лише у справах, які стосуються лише питань здійснення повноважень цього органу. Спір у даній справі стосується факту розпорядження земельною ділянкою комунальної власності. У такому випадку статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, могла набути Кирилівська селищна рада, однак у зв`язку із оскарженням саме рішення ради, її обґрунтовано визначено відповідачем, а у одній справі одна й та ж особа не може бути одночасно позивачем та відповідачем. Таким чином, на час звернення до суду був відсутній орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій саме у формі звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення, органу місцевого самоврядування та зобов`язання повернення законному власнику земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності з порушенням вимог законодавства, що надало органам прокуратури, в силу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», право здійснювати в суді представництво законних інтересів держави, шляхом самостійного звернення до суду з відповідним позовом.

Предметом судового розгляду є визнання незаконним та скасування рішення сесії, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з підстав подвійного використання права безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При наданні землі селищною радою не лише порушено вимоги діючого законодавства, а й позбавлено територіальну громаду права власності, та, як наслідок, і права розпоряджатись землею у встановленому законом порядку. Крім того, спірне рішення сесії позбавляє кожного члена територіальної громади захищеного Конституцією права на отримання земельної ділянки у власність безоплатно. Наявні очевидні порушення державних інтересів і свідчать про виключність випадку для звернення прокурора з позовом до суду та слугували підставою для вжиття місцевою прокуратурою відповідних заходів цивільно-правового характеру з метою виконання конституційної функції представництва інтересів держави у суді.

Обґрунтування щодо строків позовної давності.

Вирішуючи питання про поновлення строку позовної давності, суд вважає наступне:

Статтею 257 ЦК передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цей строк починає перебіг від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Таким чином, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний суд в своїй постанові від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14 зазначив, що «норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача».

Верховний суд України в своїй постанові від 13 травня 2015 р. у справі № 3-126гс15 зазначає: «оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо передачі земель лісового фонду у постійне користування, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави. дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор».

Відповідно п. 2.12 рішення Мелітопольської міської ради №1/3 від 22.06.2007 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:021:0094 площею 0,0976 га, яка розташована по АДРЕСА_2 ,цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) .

Разом з тим п. 1.13 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №84 від 16.12.2008 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0, 0800 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідно до п. 2 вказаного рішення сесії селищної ради - передано вказану земельну ділянку у власність.

Тобто ОСОБА_1 двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та отримав вказані земельні ділянки у власність безоплатно.

Місцевій прокуратурі про наявність порушень вимог земельного законодавства при прийнятті спірного рішення сесії Кирилівської селищної радою стало відомо у 2016 році у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013080000000053 за ч.1 ст. 364 КК України, розслідування якого доручено СВ Мелітопольського ВП ГУНП в області 03.02.2016.

Так, інформацію про отримання ОСОБА_1 земельної ділянки на території м. Мелітополя у власність отримано процесуальним прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 13.05.2016, інформацію про перебування вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у м. Мелітополі у власності ОСОБА_1 отримано прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 14.06.2016, огляд спірної земельної ділянки у смт. Кирилівка проведено 21.06.2016, спірне рішення сесії Кирилівської селищної ради отримано процесуальним прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури 15.06.2016, рішення сесії Мелітопольської міської ради про передачу земельної ділянки на території м. Мелітополя у власність ОСОБА_1 та документи які слугували підставою для його прийняття отримано прокурором 24.06.2016.

При опрацюванні даних Публічної кадастрової карти України, отриманні вказаних вище документів з органів державної влади з`ясовано факт порушення вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки у власність, а саме - встановлено, що ОСОБА_1 двічі скористався правом приватизації земельних ділянок одного виду використання.

При цьому, з суті лише спірного рішення сесії встановити наявність порушень вимог земельного законодавства було неможливо.

Встановити незаконність передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та незаконність рішення сесії Кирилівської селищної ради : можливо було лише системним аналізом вказаних документів.

У силу ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропуіцення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

До таких об`єктивних обставин слід віднести наступне.

З моменту створення органів прокуратури України (1991 рік) та по теперішній час жодною нормою закону органи прокуратури не наділялися дискреційними повноваженнями щодо перевірки вимог земельного законодавства. Для цього законодавцем створювалися відповідні контролюючі органи (Держземінспекція, Держінспекція сільського господарства, Держекоінспекція, Держгеокадастр), які в період законодавчих змін, в т.ч. щодо їх повноважень, упродовж 2009-2016 років не змогли встановити порушень ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60 Земельного кодексу України.

Разом з цим, лише органи прокуратури змогли встановити порушення земельного та водного законодавства в діях Кирилівської селищної ради, чому передувало отримання та аналіз прокуратурою значної кількості документів та картографічних матеріалів, залучення спеціалістів у сфері геодезії, а також опрацювання законодавчої бази (починаючи з 2009 року) та судової практики.

Окрім того, відбулися зміни у законодавстві, котре визначає строки позовної давності за позовами про визнання недійсними актів органів державної влади (на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень в 2009 році згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Відповідно до п. 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011, що набрав чинності 15.01.2012, п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено. В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. ст. 81, 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд на підставі належних та допустимих доказів має обов`язково встановити; зокрема, фактичні дані щодо додержання строків позовної давності або їх пропущення з поважних причин.

Вказане свідчить, про наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від прокурора підстав унеможливлювали або істотно утруднювали виявлення раніше порушень законодавства, та як наслідок, своєчасне подання відповідного позову, що підтверджується матеріалами справи, а тому причини пропущення строку позовної давності прокурором є поважними.

На цих підставах, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора необхідно задовольнити.

Крім того, згідно до ст. 79 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору відносяться до судових витрати.

У відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, на думку суду, судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору у розмірі 7226 гривень 85 копійок, підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст.76,78,79,80,81, ч.1 ст.127,141,263,264,265 ЦПК України, ч.5 ст.267 ЦК України, на підставі ст.ст. 121 Конституції України, ст. ст. 116, 121,140 Земельного Кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

Поновити керівнику Мелітопольської місцевої прокуратури строк позовної давності для звернення з позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 року, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у сумі 96223 гривні 23 копійки.

Позов керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 року, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у сумі 96223 гривні 23 копійки, задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати п. 1.13 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та надання їх у власність».

Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 84 від 16.12.2008 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та надання їх у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 0800 га по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 258322, виданий 08.04.2009 ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010926400142.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:04:002:0139, площею 0, 08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3613 гривень 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3613 гривень 43 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення. Повний текст рішення складено 05.12.2019 року.

Суддя :