Рішення № 86161804, 26.11.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р.,

м. Київ

Справа № 911/1931/19

Суддя Черногуз А.Ф. за участю секретаря Браги Л.К., розглянувв порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941)

до Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації (08001, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, пров. Гетьманський, буд. 2, код ЄДРПОУ 03193850)

про стягнення втрат від інфляції та 3% річних,

за участю представників:

позивача: Кислощук Я.С.

відповідача: Щербина М.Д.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №417-Ch-11141-0719 від 29.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" до Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації про стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

19.08.2019 через канцелярію позивачем подано заяву №41710-Сл-12488-0819 від 16.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 16.09.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором 29.01.2018 № 20/35DKV-600-18 про співпрацю з відшкодування витрат за надані послуги громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету.

16.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на положення п. 4.2. договору, та зазначав, що передбачений законом алгоритм перерахування коштів не передбачає строків виконання відповідачем обов`язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги останньому.

В судовому засіданні 16.09.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.10.2019.

25.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла відповідь позивача на відзив.

07.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано власний розрахунок штрафних санкцій.

15.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 21.10.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, зобов`язав позивача надати пояснення щодо відмінностей в поданих до суду розрахунках позивача та відповідача, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 04.11.2019.

25.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли пояснення позивача.

01.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 04.11.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.11.2019.

В судовому засіданні 07.11.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, оголосив перерву в судовому засіданні до 26.11.2019.

В судове засідання 26.11.2019 з`явились представники сторін, позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз Збут” (виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації укладено Договір № 20/35DKV-600-18 про співпрацю з відшкодування витрат за надані послуги громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 1.1. договорупредметом останнього є взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за надання послуг постачання природного газу (послуги) отримувачам субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються виконавцем, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (зі змінами та доповненнями), 04.03.2002 № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету”(зі змінами).

Згідно з п. 2.2.1. договору виконавець зобов`язується здійснювати надання послуг громадянам, яким призначено субсидію, згідно чинного законодавства відповідно до встановлених графіків (додаток 1).

Позивач надав послуги з постачання природного газу населенню Макарівського району Київської області, які отримують субсидії за період з 01.01.2018 по31.12.2018, що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються субсидії.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги та надані субсидії окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Зокрема, п. 2 вказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Таким чином, зобов`язання відповідача про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання пільг та компенсацій виникають безпосередньо із законодавства України і не залежать від їх вільного волевиявлення.

Порядком № 256 встановлено процедуру та строки відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян, за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема, визначено, що Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу(в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) (абз. 13 п. 6 Порядку № 256).

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій в межах сум, отриманих від Казначейства за відповідним видом послуг, протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, об`єднаних територіальних громад відповідно до фактичних зобов`язань з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. (абз. 1 п. 7 Порядку № 256).

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби (абз. 4 п. 7 Порядку № 256).

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (абз. 1 п. 8 Порядку № 256).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (абз. 2 п. 8 Порядку № 256).

Позивач зазначає, що в порушення зазначених положень Порядку № 256, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі перераховував кошти для компенсації витрат за надані житлово-комунальні послуги громадянам за рахунок субвенцій з державного бюджету, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 256969,56 грн втрат від інфляції та 402461,40 грн 3% річних

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач як розпорядник коштів місцевого бюджету, відповідно до зазначених положень закону та умов договору від 29.01.2018№ 20/35DKV-600-18, уповноважений на відшкодування в межах отриманих коштів вартості наданих послуг постачальникам. При цьому, на думку постачальника, у випадку порушень зазначених зобов`язань, постачальник має право на стягнення з розпорядника коштів місцевого бюджету втрат від інфляції та 3% річних.

Позивач надав послуги з постачання природного газу населенню Макарівського району Київської області, які отримують субсидії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги та реєстрами обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг (копії містяться в матеріалах справи), що були повністю відшкодовані відповідачем. Вказаний факт підтверджується поданими суду доказами та не заперечується сторонами. Проте, позивач зазначає, що вказане відшкодування здійснювалось відповідачем з порушенням, встановлених строків.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема,посилався на положення п. 4.2. договору, та зазначав, що передбачений законом алгоритм перерахування коштів не передбачає строків виконання відповідачем обов`язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги останньому.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що платник звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату компенсації витрат з надання послуг громадянам, яким призначено субсидію у випадку, якщо це сталось внаслідок затримки бюджетного фінансування.

Щодо затримки відповідних бюджетних видатків, суд зазначає, що вказані заперечення не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України».

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань».

За змістом Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Отже, відповідач, як орган уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов`язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконувати свій обов`язок з виплати позивачу компенсації вартості послуг, наданих позивачем відповідним категоріям споживачів, а зазначені ним обставини щодо затримки відповідних бюджетних асигнувань не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання по перерахуванню сум субвенцій підприємству, що надає послуги у строки визначені абз. 2 п. 8 Порядку № 256, за винятком обставин,коли така затримка сталася з вини постачальника.

Щодо того, що передбачений законом алгоритм перерахування коштів не передбачає строків виконання відповідачем обов`язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги останньому, то вказане спростовується положеннями Порядку № 256 та договору.

Водночас, дослідивши подані матеріли та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Порядком № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (абз. 2 п. 8).

Відповідно до п.п. 2.4.1., 2.4.3 договору платник зобов`язується перерахувати виконавцю, залежно від реального фінансування видатків (згідно із кошторисним призначенням), кошти для компенсації витрат по наданню послуг громадянам, які отримують субсидію; у п`ятиденний термін, після надходження коштів на рахунок платника (на зазначені цілі), подавати платіжні документи до управління державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області на проведення перерахування коштів для розрахунку з виконавцем.

Отже, сторони в договорі погодили п`ятиденний термін на подання платіжних документів до управління державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області для проведення перерахування коштів для розрахунку з виконавцем. Водночас, із зазначених положень договору вбачається, що початок перебігу вказаного терміну ставиться в залежність від моменту надходження коштів на рахунок платника (на зазначені цілі).

Тобто, для визначення кінцевої дати, в яку зобов`язання відповідача мало бути виконано та, відповідно, дати з якої у позивача виникає право на нарахування втрат від інфляції та 3% річних, необхідно встановити дату надходження коштів (на зазначені цілі) на рахунок платника.

Водночас, в матеріалах справи наявні докази (виписки з казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області), з яких суд встановив дату надходження кожної суми субвенцій на рахунок головного розпорядника коштів місцевого бюджету (управління фінансів Макарівської РДА) у спірний період та дату перерахування вказаних сум субвенцій кінцевому отримувачу – ТОВ «Київоблгаз збут».

З огляду на положення договору, що укладений між сторонами, та положення Порядку № 256, суд приходить до висновку, що факт наявності порушення зобов`язання відповідачем ставиться в залежність лише від факту дотримання положень щодо строків перерахунку коштів субвенцій на рахунок позивача, обрахунок яких, в силу положень ст. 253 ЦК України, розпочинається з наступного дня за днем надходження кожної з сум субвенції на рахунок головного розпорядника коштів місцевого бюджету, позаяк так сторони домовились у двосторонньому договорі, незважаючи на те, що укладення останнього не було обов`язковим в силу того, що правовідносини сторін врегульовуються Порядком № 256.

Так, за наслідками дослідження наданих відповідачем до відзиву виписок з казначейського рахунку вбачається, що всі перерахування субвенцій відповідачем було здійснено не лише з дотриманням положень п.п. 2.4.1, 2.4.3 договору, але й з додержанням положень абз. 2 п. 8 Порядку № 256, тобто відповідач здійснив розрахунки з постачальником газу протягом двох операційних днів з моменту надходження кожної з сум субвенції на рахунок головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд встановив, що строк перерахування сум субвенцій відповідач не порушив, оскільки здійснив розрахунки з постачальником газу протягом двох операційних днів з моменту надходження кожної з сум субвенції на рахунок головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5 Порядку №256 підприємства, установи та організації, що надають послуги з постачання електроенергії, транспортування, розподілу та постачання природного газу, послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Обсяг спожитих енергоносіїв, зазначений у реєстрах, що підлягають перерахуванню, може бути більшим від обсягів нарахованих сум субсидій за наявності у споживача невикористаних сум субсидії у минулих місяцях, що можуть бути використані для оплати послуг відповідно до пункту 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 1997 р., число 39, с. 17). Форма та порядок заповнення реєстру встановлюються Мінфіном.

Наведене положення п. 5 Порядку №256 дає підстави стверджувати, що факт своєчасного надходження сум субвенцій на рахунок головного розпорядника коштів місцевого бюджету знаходиться в прямій безпосередній залежності від своєчасності подачі (надіслання) підприємством, що надає послуги з постачання природного газу (позивачем) - реєстрів обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг.

Водночас, позивач не надав жодного доказу того, що ним у визначені в п. 5 Порядку №256 строки було надано фінансовому органу Макарівської районної державної адміністрації реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг.

Наведене вказує на те, що має місце факт прострочення кредитора, який безпосередньо вплинув і на строки надходжень сум субвенцій, а відтак суд не може стверджувати, що будь-яке прострочення сталося саме з вини відповідача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Серед іншого, суд зазначає, що за відсутності у позивача відповідних доказів, останній не був позбавлений права на подання клопотання про витребування останніх відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, позивач зазначеним правом не скористався.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 256969,56 грн втрат від інфляції та 402461,40 грн 3% річних необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз