Ухвала суду № 86160463, 06.12.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9337/18

Провадження № 2п/712/43/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:

головуючого/судді – Мельник І.О.

з участю секретаря – Хоменко А.В.

представника позивача АТ КБ «Приватбанк» – Балінського Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по справі № 712/9337/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник АТ КБ «Приватбаанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Соснівський районний суд м. Черкаси заочним рішенням від 11.10.2018 позовні вимоги задоволив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитом по кредитному договору № CS03R2100420330 від 20.04.2013 в сумі 12562,82 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн., а всього 14324,82 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 11.10.2018 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В якості підстави для перегляду заочного рішення зазначив, що відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин, а саме жодної повістки про виклик до суду йому не надходило, оскільки він не проживає за адресою реєстрації, що позбавило відповідача можливості надати пояснення по суті спору. Вказав, що протягом кількох останніх років мешкає з родиною в місті Києві. Вважає, що заочне рішення винесено з істотним порушенням, оскільки відповідачу навіть не було відомо про факт подання позовної заяви до суду, про наявність заочного рішення, а відповідно і про саму справу, він дізнався лише 18.09.2019 з офіційного веб-сайту Судової влад України. Крім того, він не згоден із сумою нарахованої заборгованості банком, яким безпідставно нараховані пеня та штрафи. При цьому, не заперечував щодо отримання кредиту, але виникли сумніви у терміні його укладення, який , на його думку, укладався на строк з 20.04.2013 до 20.04.2015. Тому вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності. Просив поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Соснівського районного суду від 11.10.2018.

Представником АТ КБ «Приватбанк» 23.10.2019 скерований до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у якому просив відмовити ОСОБА_1 в перегляді заочного рішення суду. Зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду справи. Вказав, що заочне рішення підлягає скасуванню тільки якщо докази, на які посилається сторона, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Однак ОСОБА_1 посилається на докази, які були у справі та досліджувалися при ухваленні рішення суду. Також зазначив, що договір укладався в письмовій формі, підписавши договір, відповідач зобов`язався виконувати умови, що містяться в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку та Договору банківського обслуговування в цілому. Відмітив, що нарахування неустойки за прострочене зобов`язання передбачене кредитним договором, період нарахування відсотків відповідає строку кредиту. Наголосив, що ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Також вказав, що пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, та мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Наполягання заявника на пропуску строку позовної давності вважав безпідставним, оскільки строк кредиту становив 36 місяців з 20.04.2013 до 19.04.2016. Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Таким чином, строк виконання зобов`язань спливає 19.04.2016, а з позовною заявою банк звернувся до суду 09.08.2018, тобто до спливу строку позовної давності.

В судове засідання заявник не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд заяви без його участі, вимоги підтримав та просив скасувати заочне рішення суду від 11.10.2018.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» – Балінський Ю.М. в судовому засіданні заперечував проти скасування заочного рішення та зазначив про відсутність підстав для задоволення заяви.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для перегляду заочного рішення необхідна сукупність правових підстав, встановлених в ст. 288 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки адресного бюро від 30.08.2018 місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане АДРЕСА_1 , щодо його реєстрації відсутня інформація, а тому його було повідомлено про розгляд справи через оголошення в пресі, згідно вимог чинного законодавства.

До посилання заявника про те, що йому було не відомо про розгляд справи, оскільки за місцем реєстрації він не проживає, а тому не міг знати про ухвалене рішення, суд відноситься критично, оскільки згідно паспортних даних ОСОБА_1 з 03.07.2007 зареєстрований по АДРЕСА_1 , відмітка про зняття його з реєстрації за вказаною адресою відсутня. Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення та інших заявах та клопотаннях, поданих під час розгляду справи, ОСОБА_1 зазначає місце своєї реєстрації - АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 достеменно було відомо про невиконані кредитні зобов`язання, а тому він був зобов`язаний повідомити банк про зміну місця свого проживання.

Посилання заявника на пропущений банком строк позовної давності на звернення до суду не підтверджене належними та допустимими доказами. Так, з копії Заяви Позичальника № CS03R2100420330 від 20.04.2013 вбачається, що строк кредиту становить 36 місяців з 20.04.2013 по 19.04.2016 включно. Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) по розділах 2.1., 2.2., 2.3., 2.4, 2.5., 2.5.1., 2.5.2., 2.16., 3.1., 3.17. Умов і правил становить 50 років. З позовною заявою банк звернувся до суду 09.08.2018, тобто до спливу строку позовної давності. Крім того, заявником ОСОБА_1 надані суду докази, яким була надана оцінка судом при ухваленні рішення про стягнення заборгованості. У той же час, заявником не наведено та не подано доказів, які потребують дослідження судом та мають істотне значення для розгляду справи по суті.

Таким чином, судом не встановлена сукупність правових підстав, передбачених ст.288 ЦПК України, для скасування заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по справі № 712/9337/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Головуючий І.О.Мельник