Ухвала суду № 86160165, 28.11.2019, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/482/19

Провадження № 2/698/196/19

УХВАЛА

28 листопада 2019 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря судових засідань Триліс Я.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах Катеринопільської селищної ради Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з вказаним вище позовом в обґрунтування якого зазначив, що Катеринопільським відділом Звенигородської місцевої прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію щодо повноти та своєчасності застосування органами державної влади та місцевого самоврядування в Катеринопільському районі повноважень по стягненню заборгованості із виплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

30.12.2011 року між Катеринопільською селищною радою в особі голови та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки із забудованих земель державної власності для комерційного використання під торгівельно-офісною будівлею, площею 0,0611 га, яка розташована на території Катеринопільської селищної ради Черкаської області в адміністративних межах населеного пункту, а саме АДРЕСА_1 (далі - Договір).

Згідно з п. 8 Договору його укладено сторонами на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п. 9 даного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3-ох відсотків нормативно-грошової оцінки землі, що складає 337,27 грн. за рік.

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 36 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати у зв`язку із зміною коефіцієнтів індексації у розмірі 3 160,72 грн. річних, про що укладено додаток 2 до договору оренди землі від 30.12.2011 року.

За приписами п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься щомісячно на рахунок відповідного бюджету щомісячно не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяця, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

При цьому, ОСОБА_1 , як орендар земельної ділянки площею 0,0611 га, обов`язку щодо сплати орендної плати в обумовлені строки за вищевказаним договором, не виконала.

Внаслідок чого, за діючим договором оренди землі, станом на 01.05.2019, за період січень 2018 року - квітень 2019 року виникла заборгованість із виплати орендної плати у розмірі 4214,38 грн., 3371,52 грн. несплаченої пені, 523,94 інфляційних витрат та 105,22 грн 3% річних, всього 8215,06 грн.

В добровільному порядку ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі не погасила.

У зв`язку з тим, що орендарем систематично не сплачується орендна плата за земельну ділянку, допущено порушення економічних інтересів держави та інтересів територіальної громади в особі Катеринопільської селищної ради. Не виконання ОСОБА_1 умов договору, не дає можливості наповнити бюджет та використати вказані кошти на забезпечення соціальних програм для потреб територіальної громади.

На підставі викладеного прокурор просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою площею 0,0611 га на загальну суму 8215,06 грн. та судовий збір в розмірі 1921 грн.

25.06.2019 року судом було відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому просила суд відмовити в позові прокурору згідно п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України через відсутність підстав для звернення прокурора до суду. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з усталеною практикою ЕСПЛ у справах стосовно участі прокурора одна лише участь прокурора у справі може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки участь останнього у справі призводить до порушення принципу змагальності та створює у сторони відчуття нерівності.

Відповідач вважає, що селищна рада, яка є органом місцевого самоврядування, самостійною юридичною особою, наділена процесуальною дієздатністю щодо захисту власних прав, може самостійно представляти свої інтереси, а отже, у вказаній справі відсутні виключні підстави, коли прокурор може звернутися в інтересах держави. При цьому відповідач зазначає, що наведена прокурором підстава у виді відсутності у селищної ради коштів на сплату судового збору не може бути підставою для вступу прокурора в процес. За таких обставин відповідач вважає, при зверненні до суду з вказаним позовом прокурор не виконав процесуального обов`язку щодо підтвердження правових підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави та відповідно не набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Крім того, відповідач вважає, що матеріали позовної заяви не містять належних доказів нарахованої заборгованості з орендної плати, оскільки договір оренди земельної ділянки не зареєстрований в установленому законом порядку.

Оцінюючи доводи відповідача щодо існування виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у вказаній справі суд враховує наступне.

Звертаючись з позовом в інтересах держави, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури посилався на те, що порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди землі, у вигляді систематичної несплати орендної плати, було порушено економічні інтереси держави та інтереси територіальної громади в особі Катеринопільської селищної ради, що відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

При цьому позивачем обґрунтовано наявність «інтересів держави» у необхідності неухильного дотримання законності при надходженні коштів орендної плати до державного та місцевого бюджетів.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, судом з`ясовано, що суб`єктом владних повноважень, який уповноважений на здійснення відповідних повноважень у спірних правовідносинах на час звернення прокурора з позовом є Катеринопільська селищна рада Черкаської області, яка є юридичною особою, та здатна сама захищати свої інтереси в суді.

Сама по собі обставина не звернення уповноваженим органом із позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Разом з тим, посилання позивача на неможливість Катеринопільською селищною радою Черкаської області вжиття своєчасних заходів щодо захисту в судовому порядку порушених прав у зв`язку з відсутністю в бюджеті коштів на сплату судового збору, як на підставу звернення позивачем в інтересах держави не заслуговує на увагу зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 676/1668/16-ц.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду судом також враховується усталена практика Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі викладеного, суд визнає, що незважаючи на виконання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повідомлення суб`єкта владних повноважень про намір здійснювати представництво інтересів останнього під час судового розгляду прокурор вступив у справу за відсутності виключних підстав, якими, зокрема не можуть бути, наведені прокурором обставини, що пов`язані з відсутністю коштів на сплату судового збору. Крім того, суд враховує, що в аналогічних правовідносинах, пов`язаних зі стягненням заборгованості за орендну плату Катеринопільска селищна рада здійснювала представництво власних інтересів належним чином (справи №№ 698/381/18, 698/469/18, 698/470/18). Отже, суд визнає що підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави за вказаним вище позовом відсутні, оскільки не встановлена неможливість самостійного захисту суб`єктом владних повноважень інтересів держави у спірних правовідносинах.

В той же час, суд визнає, що згідно п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви можливе лише на стадії відкриття провадження. Враховуючи, що провадження у справі вже відкрито, суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки визнає, що позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена згідно платіжного доручення від 07.06.2019 року № 897 сума судового збору підлягає поверненню позивачу у повному розмірі - 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 257 ч. 1 п. 2, 263 ч. 4, 353 ч. 1 п. 16, 354, 355 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах Катеринопільської селищної ради Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі – залишити без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Прокуратурі Черкаської області (код 02911119) через Головне управління Державної казначейської служби України м. Черкаси сплачений згідно платіжного доручення від 07.06.2019 року № 897 судовий збір у розмірі - 1921,00 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Головуючий суддя Баранов О.І.