Рішення № 86158631, 29.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.11.2019

Справа №320/5746/19

Провадження 2/320/2908/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участю секретаря - Арифової Л.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання таким, що прийняв спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного володіння і управління спадковим майном; визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 945,40 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:036:0132, та на Ѕ частину земельної ділянки площею 920,86 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:036:0133 у порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В позові позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина – ОСОБА_4 . За життя їй на праві спільної часткової власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки за вказаною адресою, площею 945,40 кв.м. (присадибна ділянка) та 920,86 кв.м. (для ведення садівництва). Іншим співвласником будинку і земельних ділянок є відповідач ОСОБА_2 , який є сином позивача. На час смерті ОСОБА_4 спадкоємцями були відповідачі (діти). Позивач разом з ними продовжує мешкати у будинку і користуватись земельними ділянками. Після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але при оформленні земельних ділянок отримав постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки частка у праві спільної власності, яка належала дружині, не була визначена. Через це позивач звернувся до суду.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав і просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув. Згідно з рішенням суду від 19.07.2016 року він визнаний недієздатним і ОСОБА_1 призначений опікуном.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються такими нормами права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

На підставі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

На підставі ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 19.04.2016 року серії НОМЕР_1 .

Позивач є чоловіком померлої, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу від 01.06.1974 року серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2007 року, а також на дві земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, а саме: земельна ділянка площею 945,40 кв.м. кадастровий номер 2310700000:02:036:0132 з цільовим призначенням – присадибна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності без визначення часток на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 220638 від 20.05.2009 року; та земельна ділянка площею 920,86 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:036:0133, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності без визначення часток на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 220640 від 20.05.2009 року. Співвласником земельних ділянок є ОСОБА_2 .

Згідно з Витягами з державного земельного кадастру від 21.04.2017 року підтверджено реєстрацію права власності на земельні ділянки за спадкодавцем на праві спільної власності.

Як свідчать матеріали спадкової справи, наданої на запит суду, позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Відповідачі проживали разом зі спадкодавцем на момент смерті, що підтверджено їх реєстрацією за місцем проживання ОСОБА_4 і доводами позивача.

Згідно з постановою державного нотаріуса від 02.07.2019 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, оскільки частка у праві спільної власності спадкодавця не визначена.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , а також належність померлій спадкового майна. Виходячи з принципу рівності часток власників у праві спільної сумісної власності, її частка становила Ѕ у праві власності на обидві земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На переконання суду, визнання відповідачем позву не суперечить закону і не порушує прав інших осіб, позов ґрунтується на законних підставах і тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 18, 141, 247, 258, 264-265, 352-356 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання таким, що прийняв спадщину та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного володіння і управління спадковим майном;

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 945,40 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:036:0132, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням присадибна ділянка, та на Ѕ частину земельної ділянки площею 920,86 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:036:0133, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення садівництва, у порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.В. Колодіна