Рішення № 86155980, 07.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2019 року № 640/20295/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» (далі - ПрАТ «Київспецтранс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) та просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо встановлення тарифів на послуги ПрАТ «Київспецтранс» з захоронення побутових відходів в період з 27 серпня 2014 року по 21 червня 2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що ПрАТ «Київспецтранс» надає послуги з захоронения побутових відходів. За визначенням, наведеним у статтях 1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон №1875-ІУ), статтях 1,5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УІІІ від 09 листопада 2017 року (далі - Закон №2189-VIII) та пункті 1 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року №1010, захоронення побутових відходів відноситься до комунальних послуг.

Відповідач є тим органом, який має право застосовувати до суб`єктів природної монополії - надавачів послуг у сфері захоронення побутових відходів такі заходи регуляторного впливу як встановлення тарифів на послуги, що надаються суб`єктами природних монополій.

За результатами неодноразових звернень позивача з питань встановлення тарифів на послуги із захоронення побутових відходів відповідач проявляв бездіяльність, упродовж тривалого часу, а саме: з 27 серпня 2014 року по 21 червня 2018 року, не приймаючи жодних рішень із зазначеного питання.

Вбачаючи у такій бездіяльності протиправність, що впливає на здійснення ПрАТ «Київспецтранс» господарської діяльності та спричиняє збитки у розмірі різниці фактичних витрат , понесених у зв`язку з наданням послуг із захоронення побутових відходів, та витратами, закладеними у розрахунок тарифу на захоронення відходів, встановленого Київською міською державною адміністрацією ще у 2010 році, позивач звертається з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження своєї позиції.

У визначений судом строк відзиву від відповідача не надійшло. При цьому копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено судом відповідачу 24 грудня 2018 року. Окрім того, відповідача належним чином повідомлено про розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва даної адміністративної справи шляхом розміщення на офіційному веб-сайті суду відповідного повідомлення.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши пояснення представників сторін, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно підпункту 4 пункту 1 статті 2 Закону №1875-ІУ одним з базових принципів державної політики у сфері житлово-комунальних послуг є регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Згідно частини першої статті 30 Закону №1875-ІУ державне регулювання цін/тарифів базується серед іншого на основних принципах нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку, та відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до частини другої статті 31 Закону №1875-ІУ виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Тобто, ціни/тарифи на захоронення побутових відходів є регульованими та мають відповідати розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво та затверджуються у встановленому законом порядку на підставі поданих виконавцями/виробниками таких послуг розрахунків таких витрат.

До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання у сфері комунальних послуг» від 02 жовтня 2012 року №5400-VI тариф на захоронення побутових відходів встановлювався органами місцевого самоврядування відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Зокрема, ПрАТ «Київспецтранс» тариф на послуги з захоронення побутових відходів було затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації №397 від 02 червня 2010 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання у сфері комунальних послуг» від 02 жовтня 2012 року №5400-VI, який набув чинності 04 листопада 2012 року (далі Закон №5400-VI), захоронення побутових відходів було віднесено до сфери діяльності суб`єктів природної монополії (частина перша статті 5 Закону України «Про природні монополії») та встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює регулювання діяльності у сфері перероблення та захоронення побутових відходів для об`єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об`єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік (частина четверта статті 5 Закону №1875-1V) Також встановлено (стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»), що до відання виконавчих органів місцевих рад відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання сфері комунальних послуг) послуги.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, утворена Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1073/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг", та на сьогодні перебуває у процесі припинення відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №692/2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг".

Указом Президента України №694/2014 від 27 серпня 2014 року утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики га комунальних послуг, одними з основних завдань якої, відповідно до пункту З Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014 (надалі Положення про НКРЕКП), є:

- державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах перероблення та захоронения побутових відходів,

- забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

- забезпечення самоокупності діяльності суб`єктів природних монополій.

Відповідно до пункту 4 Положення про НКРЕКП, відповідач відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари послуги), що виробляються (надаються) суб`єктами природних монополій у сферах перероблення та захоронения побутових відходів;

- установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється відповідачем;

- визначає умови, за яких суб`єктам господарської діяльності дозволяється провадити діяльність без ліцензій.

Таким чином, з 27 серпня 2014 року відповідача як орган державного регулювання у сфері захоронення побутових відходів наділено повноваженнями щодо застосування до суб`єктів природної монополії - надавачів послуг у сфері захоронення побутових виходів таких заходів регуляторного впливу, як встановлення тарифів на послуги, що надаються суб`єктами природних монополій.

Як убачається з матеріалів справи, 14 листопада 2014 року позивач звернувся з листом №1103/06 до відповідача з проханням розглянути матеріали розрахунку витрат на надання послуг з захоронения побутових відходів. У відповідь отримано лист №2184/62/61-14 від 26 листопада 2014 року про неможливість розгляду матеріалів, оскільки згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП встановлює тарифи суб`єктам природних монополій, ліцензування яких він здійснює. Оскільки, у вичерпному переліку видів, господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановленому статтею 9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», відсутня діяльність з захоронення побутових відходів, НКРЕКП не надані повноваження щодо ліцензування діяльності з захоронення побутових відходів, що робить неможливим розгляд матеріалів щодо встановлення тарифів на послуги із захоронення побутових відходів.

Надалі відповідач 09 серпня 2016 року направив лист №8021/22/7-16 щодо надання інформації для аналізу діючих тарифів на захоронення побутових відходів для розгляду можливості перегляду діючих тарифів на захоронення побутових відходів шляхом коригування.

Позивач у відповідь на запит позивач листом від 07 вересня 2016 року надав повну запитувану інформацію для розгляду можливості перегляду діючих тарифів на захоронення побутових відходів шляхом коригування окремих складових витрат діючих тарифів, проте лист залишився без відповіді.

У подальшому 22 листопада 2016 року набув чинності Закон України «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі Закон «Про НКРЕКП»), яким захоронення побутових відходів було додано до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (стаття 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»), та визначено, що НКРЕКП здійснює ліцензування господарської діяльності з захоронення побутових відходів в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням.

Таким чином, з 22 листопада 2016 року Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлено прямий обов`язок відповідача здійснювати ліцензування господарської діяльності з захоронения побутових відходів в зазначених обсягах.

Оскільки судом встановлено, що саме з 22 листопада 2016 року НКРЕКП здійснює ліцензування господарської діяльності з захоронення побутових відходів у зазначених обсягах, то твердження позивача, що відповідач виявляє протиправну бездіяльність у питанні встановлення тарифу на послуги з захоронення побутових відходів для ПрАТ «Київспецтранс» саме з 27 серпня 2014 року є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними обставинами відсутності у відповідача таких повноважень до 22 листопада 2016 року.

Стосовно іншого періоду, щодо якого йдеться у позові, а саме: з 22 листопада 2016 року по 21 червня 2018 року, судом встановлено, що 07 березня 2017 року позивач у чергове звернувся до відповідача з листом №236/01 з проханням відкоригувати діючі тарифи на надання послуг з захоронення побутових відходів, проте лист залишено відповідачем без відповіді.

Водночас, 04 квітня 2017 року НКРЕКП постановою №467 затвердила Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів, яка набула чинності 23 серпня 2017 року.

Ліцензія на провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів отримана ПрАТ «Київспецтранс» 07 вересня 2017 року згідно постанови НКРЕКП №194 "Про видачу ліцензії з захоронення побутових відходів ПрАТ "Київспецтранс".

У свою чергу позивач 22 грудня 2017 року направив пояснювальну записку до з матеріалами розрахунку планових витрат на надання послуг з захоронения твердих побутових відходів та 28 грудня 2017 року подав заяву про встановлення тарифів на захоронення побутових відходів на полігоні в с. Підгірці Обухівського району Київської області.

За результатами розгляду 21 червня 2018 року НКРЕКП прийнято постанову №553 «Про встановлення тарифу на послуги з захоронення побутових відходів ПрАТ "Київспецтранс», згідно з якою встановлено економічно-обґрунтований тариф на послуги з захоронення побутових відходів на рівні 170,83 грн. за 1 тонну (без ПДВ). Зазначена постанова №553 набула чинності з 01 вересня 2018 року.

Позиваючись до відповідача, відповідач посилається на положення пункту 3.2 Процедури встановлення тарифу на послугу з захоронения дебетових відходів, затверджених постановою НКРЕКП від 27 квітня 2017 року №602, виходячи з якого у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у главі 2 цієї Процедури, НКРЕКП розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження. Також позивач наводить пункт 3.8. вказаної Процедури, відповідно до якого рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Рішення про встановлення тарифу на послугу з захоронения побутових відходів набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Аналізуючи наведені положення Процедури, суд зазначає, що 30-денний термін встановлено для розгляду відповідної заяви та доданих до неї документів, при цьому Процедура не визначає терміну протягом якого виноситься постанова про встановлення певного тарифу на послуги із захоронення побутових відходів, про який просить суб`єкт звернення.

При цьому, в адміністративному позову позивач не ставить питання щодо відповідальності відповідача за ненадання відповіді про результати розгляду заяви про встановлення тарифів на захоронення побутових відходів на полігоні в с. Підгірці Обухівського району Київської області від 28 грудня 2017 року, тому суд зазначене питання в рамках розгляду даної справи не розглядає.

З аналізу встановленого у справі та із змісту викладених законодавчих норм, суд не вбачає обставин протиправної бездіяльності відповідача, оскільки з набуттям повноважень на встановлення тарифів на захоронення побутових відходів, НКРЕКП вчинялися дії щодо розгляду заяви позивача з цього питання та прийнято постанову від 21 червня 2018 року №553 «Про встановлення тарифу на послуги з захоронення побутових відходів ПрАТ "Київспецтранс».

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає, оскільки позивачем не доведено та у повній та достатній мірі не підтверджено обставин проявленої протиправної бездіяльності з боку НКРЕКП, на які він посилався у позові.

Також, суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову, через що підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс», адреса: 04208, м. Київ, проспект Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037, тел. +380444499262.

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, будинок 19, код ЄДРПОУ 39369133, тел.+380442773001.

Суддя В.І. Келеберда