Рішення № 86155951, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року м. Київ № 640/20984/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа:Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Управління патрульної поліції у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; т. НОМЕР_3) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДР: 34967593), в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Бєлінської Ілони Віталіївни про повернення виконавчого документу стягувачеві від 15.06.2017 № 53660607.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірної постанови з огляду на наступне.

Так, позивач зазначив, що 22.10.2019 перебуваючи в Територіальному сервісному центрі МВС № 1845 (м. Радомишль, Житомирської обл.) з метою продати свій транспортний засіб, йому стало відомо, що даний транспортний засіб відчужити він не може, оскільки числиться у Єдиному реєстрі боржників у зв`язку з виконавчим провадженням № 53660607, що відкрито у Шевченківський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.

Пояснює, що 22.10.2019 він звернувся до відповідача з метою отримання інформації про виконавче провадження № 53660607. Посадові особи відповідача надали інформацію про те, що на підставі постанови УПП у м. Києві від 04.02.2017 № 313204 10.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53660607 про стягнення з позивача 510 грн. штрафу у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Також додає, що йому повідомили, що постановою від 15.06.2017, про повернення виконавчого документу стягувану виконавче провадження № 53660607 було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме «у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними», а виконавчий документ був повернутий стягувачу.

Між тим, позивач повідомляє, що даний штраф був ним сплачений ще в лютому 2017 році, одразу після того як було складено відповідну постанову УПП у м. Києві. Проте, у зв`язку з тим, що пройшло більш ніж два роки з моменту накладення штрафу та його сплати, відповідні платіжні документи які підтверджували сплату ним штрафу не збереглися, а тому він в змозі надати суду доказ сплати штрафу.

Зазначає, що 24.10.2019 він звернувся до відповідача з наміром сплатити заборгованість та закінчити виконавче провадження № 53660607 на підставі фактичного виконання в повному обсязі згідно з виконавчим документом, тим самим виключити відомості про його з Єдиного реєстру боржників.

Листом від 25.10.2019 відповідач надав йому інформацію про виконавче провадження № 53660607, та повідомив його про неможливість задовольнити заяву позивача про закінчення виконавчого провадження та порадив звернутись до суду мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновлення виконавчого провадження державним виконавцем відбувається у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

В той же час, позивач зазначає, шо оскаржувана постанова є передчасною, протиправною, з огляду на те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач наголошує, що перебування його у Єдиному реєстрі боржників порушує його право на вільне володіння та розпорядження його транспортним засобом.

Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. Просив розглядати справу за його відсутності.

У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що згідно даних, які містяться в автоматизованій системі виконавчих проваджень, на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження № 53660607 з виконання постанови № 313204 від 04.02.2017 Управління патрульної поліції у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави коштів.

Натомість, 15.06.2017, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Зазначає, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження до Єдиного реєстру боржників вноситься інформація відносно боржника.

Натомість відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.п. 1, 3 та 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» або повернення виконавчого документу до суду на підставі ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву звертає увагу суду, що чинним законодавством не встановлено обставин, за якими державний виконавець наділений повноваженнями на повторне завершення виконавчого провадження, яке завершене (закінчене) у період, що минув.

Додає, що законодавством не допускається внесення змін у прийнятті постанови та зміни прийнятої постанови із «повернення виконавчого документу стягувачу» на «закінчення виконавчого провадження», а також внесення інших обставин, які не існували або не були відомі на момент прийняття рішення

Крім іншого представник відповідача зазначає, що арешт на майно боржника не накладався, а також у відділі відсутні відомості про сплату боржником штрафу за постановою Управління патрульної поліції у м. Києві № 313204 від 04.02.2017.

Позиція третьої особи.

Управління патрульної поліції у м. Києві повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи. Пояснень з приводу заявлених позовних вимог третя особа суду не надала.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.

В межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 05.12.2019. Вказану справу вирішено розглядати за спеціальними правилами ст. 287 КАС України.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, у т.ч. з урахуванням положень ст. 268 КАС України. Зокрема, копія ухвали про відкриття провадження у справі та витребування доказів по справі отримана відповідачем 18.11.2019. Крім того, в порядку ч. 1 ст. 268, ст. 129 КАС України на адресу відповідача та третьої особи надіслано відповідне повідомлення та копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви електронною поштою. У зв`язку з відсутністю повідомлення про отримання вказаних матеріалів електронною поштою, в порядку ч. 3 ст. 129 КАС України складено довідку про відсутність повідомлення з боку відповідача та третьої особи у зв`язку з чим відповідач та третя особа вважається належним чином повідомленими про розгляд справи (ч. 2 ст. 268 КАС України). Між тим, відповідач та третя особа в судове засідання 05.12.2019 не з`явилися, доказів поважності причин неприбуття не надали, у зв`язку з чим та на підстав ч. 3 ст. 268 КАС України справу розглянуто за відсутності відповідача та ртетьохї особи.

У судовому засіданні 05.12.2019 суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Сторонами не заперечується та не спростовується, що 04.02.2017 третьою особою - Управлінням патрульної поліції у м. Києві прийнято постанову № 313204 про стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 510,00 грн.

На підставі вказаної постанови, 04.05.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у м. Києві Белінською Ілоною Віталіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53660607 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за постановою УПП у м. Києві від 04.02.2017 № 313204.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника - ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також даною постановою передбачено стягнути з боржника заборгованість за виконавчим документом у розмірі 510,00 грн.; виконавчий збір у розмірі 51,00 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Разом з тим, 15.06.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у м. Києві Белінською Ілоною Віталіївною прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, у якій державним виконавцем зафіксовано, що вимоги виконавчого документа боржником не виконано, а заходи щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними, так як, виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі боржника та належного йому майна не розшукано, з огляду на що, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постанову УПП у м. Києві від 04.02.2017 № 313204 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 510,00 грн. (виконавчий документ) повернуто стягувачеві. Крім того, у мотивувальній частині постанови зазначено, що ст. 68 вищезгаданого Закону визначено, що за стягненням, що не перевищує 5 мінімальних розмірів заробітних плат слід проводити утримання з доходу боржника, проте сформувати запит до ДФСУ та ПФУ не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю ідентифікаційного номеру боржника, що унеможливлює звернення на доходи. Зазначено, що на виклики боржник не реагує.

Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 17.02.2017) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження передбачено, шо копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу надсилаються учасникам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, у даному випадку, відповідачем не надано: (1) доказів знищення виконавчого провадження; (2) доказів надсилання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови від 15.06.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно, відсутні належні відомості про повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження № 53660607, а відтак не надано доказів повідомлення боржника про необхідність виконання певних обов`язків в рамках виконавчого провадження..

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку (ч. 3 ст. 36 вказаного Закону).

Відтак, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо розшуку майна боржника, у т.ч. шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах.

Однак, у даному випадку, в порядку виконання обов`язку, визначеному ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано доказів того, що: державний виконавець здійснював вихід за місцем проживання (перебування) боржника, в контексті наведеного відсутні будь-які документальні підтвердження щодо неможливості стягнення. Не надано і доказів вжиття передбачених ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо розшуку майна боржника. Не надано і доказів здійснення викликів на адресу боржника.

При цьому, як вбачається з постанови Дніпровського районного суду м. Києві від 04.10.2017 у справі № 755/11568/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/69700483; номер рішення в ЄДРСР 69700483) про накладення штрафу на позивача, що станом на 17.07.2017 року він володів ТЗ «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2, тобто майном, та у матеріалах справи відсутні пояснення щодо неможливості вжиття заходів примусового характеру в рамках виконавчого провадження.

Відтак, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірності прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, повертаючись до доводів відповідача про знищення матеріалів виконавчого провадження № 53660607, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 1 розділу Х «Передача до архіву виконавчих проваджень» Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 та зареєстрованих у вказаному Міністерстві 08.06.2017 за № 699/30567 (далі - Правила № 1829/5) завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

Передача виконавчих проваджень до архіву здійснюється на підставі здавального опису (додаток 11), який формується Системою (п. 2 розділу Х «Передача до архіву виконавчих проваджень» Правил № 1829/5).

При цьому, згідно з п. 3 розділу Х «Передача до архіву виконавчих проваджень» Правил № 1829/5 в органі державної виконавчої служби, приватним виконавцем ведеться реєстр виконавчих проваджень, переданих до архіву (додаток 12).

Пунктом 8 розділу Х «Передача до архіву виконавчих проваджень» Правил № 1829/5 встановлено, що інформація про передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця матеріали виконавчих проваджень міститься в електронному архіві Системи.

Отже, завершені виконавчі провадження підлягають передачі до архіву на підставі здавального опису, які вносяться до реєстр виконавчих проваджень, переданих до архіву. В той же час, інформація про передані до архіву органу державної виконавчої служби міститься в електронному архіві Системи.

Разом з тим, слід повторитись у зв`язку з наведеною нормативною деталізацією, що відповідачем не надано суду жодних доказів передачі державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження № 53660607 до архіву, зокрема, не надано ні здавального опису, ні реєстру виконавчих проваджень, переданих до архіву. Не надано також відповідачем і інформації з електронного архіву системи про передані до архіву органу державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження.

Слід додати, що у відповідності до п. 1 розділу ХІ «Знищення справ та виконавчих проваджень» Правил № 1829/5 передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акта про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фондую. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 13), який формується Системою (п. 4 розділу ХІ «Знищення справ та виконавчих проваджень» Правил № 1829/5).

В той же час, як вже зазначалося, матеріали справи не містять також і доказів знищення матеріалів виконавчого провадження № 53660607, оскільки відповідачем не надано суду, на підтвердження власних доводів щодо знищення таких матеріалів виконавчого провадження, акту про вилучення для знищення матеріалів виконавчого провадження № 53660607.

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у сукупності, в контексті викладених норма права, а також беручи до уваги те, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказів вчинення державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 53660607 реальних дій щодо виконання виконавчого документу, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 15.06.2017 № 53660607 про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження, у відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», відновленню.

Наведений висновок ґрунтується також на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати штрафу за постановою, яка виконувалась в рамках вищезгаданого виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, § 2 («Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ») Глави 11 («Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ»), ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Національні інформаційні системи» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.06.2017 № 53660607 про повернення виконавчого документу стягувачеві, прийняту державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Бєлінською Ілоною Віталіївною.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районну відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДР: 34967593) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня їх проголошення (складання повного тексті рішення) з урахуванням положень ст. ст. 293, 296, 297 КАС України та п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін