Рішення № 86155945, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 640/12984/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» (далі - ТОВ «ВУГЛЕКОН», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість стягнення з нього грошових коштів на підставі спірної вимоги, оскільки він протягом 2014 - 2015 років був зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 83/40 , що є територією проведення антитерористичної операції. Відтак, ним не сплачувався єдиний соціальний внесок за період з 01 серпня 2014 року по 01 березня 2015 року. Також, позивач наголосив на тому, що зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 березня 2015 року ним виконані у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

23 серпня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що за даними інформаційної підсистеми «Реєстраційні та облікові дані платників» системи «Реєстрація ПН» програмного забезпечення АІС «Податковий блок» ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» перебуває на основному місці обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 29 квітня 2016 року. За реєстраційними даними ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» 29 квітня 2016 року перереєстровані з ГУ ДФС у Донецькій області та станом на 01 січня 2016 року наявні заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 306 173, 92 грн.

Також, відповідач зазначає, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-15686-17, якою, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зобов`язано позивача сплатити суму недоїмки у розмірі 246 141, 73 грн., яка утворилась станом на 31 березня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску.

Незгода позивача із вказаною податковою вимогою зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

За приписами частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У силу приписів частини 11 статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно частиною 10 статті 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску орган доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа з 16 лютого 1999 року, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15 грудня 2005 року.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими проміжними продуктами (КВЕД: 46.76).

До 29 квітня 2015 року позивач був зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Щорса, 83, кв. 40 , та перебував на обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.

З 29 квітня 2015 року позивач був зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Краснознаменська, 92 та перебував на обліку у Красноармійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

З 29 квітня 2016 року ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/11 та перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві.

Нормативно - правовим актом, що визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення є Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII).

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з пунктом 2 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», пункт 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Також, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Таким чином, з урахуванням положень абзацу 3 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, є підставою для незастосування до такого платника заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Вказана правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у зразковій справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18).

Крім того, у відповідності до абзацу 4 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI сума недоїмки, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

У свою чергу відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок №577), під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується зокрема Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17 прийнята стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що з 14 квітня 2014 року по 29 квітня 2016 року перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території, де здійснювалася антитерористична операція.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що, оскільки він був зареєстрований та перебував на обліку в органах доходів і зборів, що розташовані на території, де проводилась антитерористична операція, ним не сплачувався єдиний соціальний внесок за період з 01 серпня 2014 року по 01 березня 2015 року, у зв`язку з чим і виникла спірна заборгованість. Крім того, зазначив, що на виконання абзацу 2 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, 03 серпня 2015 року ним подавалась до Красноармійської об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області заява про звільнення ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI, починаючи з 14 квітня 2014 року та до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас, відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України №1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

У матеріалах справи міститься сертифікат про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5387, виданий Донецькою торгово - промисловою палатою, у якому зазначено про дію обставин непереборної сили щодо ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» у період з 30 липня 2014 року по 29 квітня 2015 року.

Також позивач зазначив, що починаючи з 01 березня 2015 року по теперішній час зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску ним виконані у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказаних обставин не спростував та зазначив, що станом на 01 січня 2016 року у ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 306 173, 92 грн., що також підтверджується витягом з інтегрованої картки платника за 2016 - 2019 роки.

Аналізуючи зазначене, та враховуючи те, що ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві з 29 квітня 2016 року, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 306 173, 92 грн. утворилась станом на 01 січня 2016 року, судом встановлено, що зазначена сума заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску утворилась за час перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, що розташовані на території, де здійснювалась антитерористична операція.

Також, суд зазначає, що за змістом статті 1, частин 1, 2 статті 8 Конституції України, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов`язків застосовують приписи Закону №2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними.

Звільнення від відповідальності, визнання безнадійною та списання недоїмки передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI та ця норма адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним нарахування контролюючим органом позивачу суми недоїмки у розмірі 246 141, 73 грн., яка утворилась за час його перебування на обліку в органах, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, а відтак вимога про сплату боргу від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що сформована відповідачем податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 246 141, 73 грн., не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» (код ЄДРПОУ 30206597, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саксаганського, 121, офіс 199) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2019 року №Ю-15686-17, сформовану Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» (код ЄДРПОУ 30206597, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саксаганського, 121, офіс 199) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 692, 14 грн. (три тисячі шістсот дев`яносто дві гривні чотирнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко