Рішення № 86155873, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 826/16999/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачеві провести нарахування та виплату призначеної їй пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 01.12.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату призначеної позивачеві пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 01.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з у зв`язку з припиненням нарахування і виплати пенсії в період з 01.04.2015 по 01.12.2016 остання звернулася за роз`ясненнями до Лівобережного об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідач повідомив, що підставою припинення виплати пенсії позивачу стало те, що у відповідності до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті не виплачується. Позивач вважає, що припинення нарахування пенсії є неправомірним, оскільки дії відповідача не відповідають чинному законодавству та порушують гарантоване Конституцією України право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16999/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

11.04.2019 представником відповідача Колодій К.Г. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що виплату пенсії позивача було тимчасово зупинено на період праці на посаді, на яку розповсюджується дія спеціального закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 2006 року позивачеві призначено пенсію за віком за списком № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У період з 01.06.2015 по 01.12.2016 виплата пенсії позивачу була припинена, що стало наслідком звернення останньої до відповідача з відповідними листами.

У листах від 26.04.208 № 3522/13, від 16.05.2018 № 2579/02, від 26.09.2018 № 83046/02/К-6985 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомили, що у період з 01.06.2015 по 01.12.2016 виплата пенсії позивачеві призупинена на підставі Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", відповідно до якого особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті не виплачується.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Аналогічні за змістом зміни внесені вказаним Законом і до статті 34 Закону України "Про державну службу".

Таким чином, з 01.04.2015 призначені за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Разом з тим, пунктом п`ятим Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.06.2015 по 01.12.2016 позивач працювала на посаді державної служби у Державному управлінні справами управління адміністративними будинками; з 01.12.2016 останню переведено на посаду завідувача сектору технічного нагляду координаційно-технічного відділу, яка не відноситься до посад державної служби, і з 01.12.2016 ОСОБА_1 було відновлено виплату пенсії.

Суд зазначає, що оскільки Закон України від 02.03.2015 N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 01.06.2015 особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про державну службу", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачеві провести нарахування та виплату призначеної пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату призначеної позивачеві пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії за віком, починаючи з 01.01.2016 по 01.12.2016 суд зазначає, що Законом України від 24.12.2015 N 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни у частині першій статті 47 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: абзаци другий і третій викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються"; в абзаці четвертому слова "призначена особі відповідно до цієї статті" виключено; в абзаці шостому: цифри "2016" замінено цифрами "2017"; доповнено словами "крім випадків, передбачених законом".

Таким чином, з 01.01.2016 призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи, що у період з 01.01.2016 по 01.12.2016 позивач обіймала посаду державної служби, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для виплати останній пенсії.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо відмови провести нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) провести нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком за списком № 1 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 352,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко