Ухвала суду № 86155755, 06.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 грудня 2019 року м. Київ № 826/8400/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, прийнятого на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

Чернігівського обласного військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою, в якій просить суд визнати протиправними рішення від 12 квітня 2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних громадян, що оформлене протоколом Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42; зобов`язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі; зобов`язати Міністерство оборони України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвали суду звіт про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, зазначено, що йому належить до виплати одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Натомість рішенням оформлене протоколом Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №42 від 12 квітня 2019 року йому призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2019 року заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

У відзиві на позов представник Міністерства оборони України зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 15 лютого 2018 року разом з доданими до неї документами у порядок та спосіб, визначені законодавством України. На виконання згадуваного судового рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №42 від 12 квітня 2019 року, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату заперечував проти задоволення заяви з підстав, викладених у відзиві на позов та вказав, що ОСОБА_1 проходив строкову службу, у зв`язку з чим йому призначено одноразову грошову допомогу саме у розмірі 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У відповіді на відзив позивач вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги саме у 250-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, отже призначення йому одноразової грошової допомоги у 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року не відповідає названому судовому рішенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, а саме: визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині неналежного розгляду питання про призначення та виплату або відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності у порядок та спосіб, визначені законодавством України; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 15 лютого 2018 року разом з доданими до неї документами у порядок та спосіб, визначені законодавством України, з урахуванням висновку суду у даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №42 від 12 квітня 2019 року, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що становить 112 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14 та Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року №276/322/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 8, 9 статті 16-3 Закону України 20.12.1991 № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (Порядок № 975 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наведені норми, позивач отримав з 27 червня 2017 року, а з відповідною заявою звернувся 17 березня 2018 року, тобто у встановлені законодавством строки.

Як зазначено вище, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №42 від 12 квітня 2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 70-кратному прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, тобто у розмірі, визначеному абзацом 3 підпункту 2 пункту 6 Порядку № 975.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 15 лютого 2018 року разом з доданими до неї документами у порядок та спосіб, визначені законодавством України, з урахуванням висновку суду у даній справі.

При цьому, під час розгляду даної справи судом встановлено, що заява ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами та висновком Чернігівського обласного військового комісаріату повинна була бути розглянута Міністерством оборони України у відповідності до вимог Порядку №975 на засіданні Комісії відповідно до Положення №564.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами та висновком Чернігівського обласного військового комісаріату Міністерство оборони України, згідно вимог пункту 13 Порядку №975, мало прийняти одне з таких рішень: або призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, або відмовити у її призначенні та виплаті.

Суд звертає увагу, що питання розміру належної до виплати суми одноразової грошової допомоги не було предметом розгляду справи, згадуваним судовим рішення встановлено право позивача на отримання такої одноразової грошової допомоги у розмірах та порядку, визначених Порядком №975.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення " Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, іцо діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко