Ухвала суду № 86155691, 02.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 грудня 2019 року м. Київ№ 640/17010/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Лук`янова Г.О., відповідачів - Кураєва К.А., третьої особи - Кондратенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Партнер ТВ» доЧлена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1; Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_2; Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_3провизнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер ТВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1, Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_2, Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1 із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань радіомовлення Визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1 із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

- встановити відсутність у ОСОБА_1 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019 року;

- визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_2 із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

- встановити відсутність у ОСОБА_2 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019 року;

- визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_3 із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

- встановити відсутність у ОСОБА_3 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019 року.

На обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» не містить винятків, коли повноваження члена Національної ради тривають понад п`ять років. Передбаченим вказаним законом винятком з цього правила є виключно дострокове припинення повноважень члена, передбачене у статті 8, таким чином, відповідачі як члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення всупереч приписам ч. З ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» продовжують виконувати повноваження члена Національної ради після спливу передбаченого законом п`ятирічного строку їх повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №826/17010/19.

Здійснюючи розгляд справи в судовому засіданні 02.12.2019, судом поставлене на обговорення питання щодо закриття провадження у справі №640/17010/19.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач фактично вказує на відсутність у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

В той же час, судом встановлено, що 31 жовтня 2019 року Верховною Радою України прийнято постанову "Про звільнення з посад членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення" (Постанова набирає чинності з моменту прийняття. Проект Постанови зареєстровано за №2344), Верховна Рада України звільнила з посад членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи судом, відповідачі не виконують повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з огляду на звільнення останніх Верховною радою України.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини цього рішення означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що оскаржувані порушення наразі усунуто відповідачем, з урахуванням відсутності у суду підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Протилежного суду під час розгляду справи не доведено.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином, провадження у справі №640/17010/19 підлягає закриттю, з огляду саме на п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись п.8 ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №640/17010/19.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян