Ухвала суду № 86155580, 04.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

04 грудня 2019 року м. Київ № 640/10705/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішень та визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №228-48 від 07.02.2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу №6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019 року, рішення №5 від 22.04.2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, рішення №6 від 16.05.2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу; визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиправлення помилки даних інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» та зобов`язати відповідачів змінити дані інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01.06.2019 року сальдо розрахунків з бюджетом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0.

20.11.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкової вимоги №228-48 від 07.02.2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу №6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019 року, рішення №5 від 22.04.2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, рішення №6 від 16.05.2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу; заборони відповідачу здійснювати перевірку стану збереження майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, проводити опис майна позивача, на яке поширюється право податкової застави, одержувати від позивача інформацію про операції із заставленим майном; заборони відповідачу погашати податковий борг позивача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Дана заява обґрунтована тим, що відповідачем подано позовну до суду заяву про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, тобто за рахунок майна позивача. На думку заявника, враховуючи неузгодженість податкової заборгованість та оскарження в судовому порядку рішень контролюючого органу, що пов`язанні із її стягненням, що на думку заявника, свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Вказує, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Суд вказує, що подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про примусове стягнення з позивача податкового боргу надано: інформацію про виконавче провадження, податкову вимогу №228-48 від 07.02.2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу №6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019 року, рішення №5 від 22.04.2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, рішення №6 від 16.05.2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу, повідомлення та акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, акт опису майна, акти про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків №34/11, №33/11 від 05.11.2019 року, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2173/19 про відкриття провадження у справі за позовом податкового органу до ПрАТ «Галіція дистилері» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, враховуючи викладене вище, наявність прийнятих рішень суб`єкта владних повноважень та обсяг вчинених ним дій, є доказом того, що контролюючим органом здійснюються заходи примусового стягнення податкового боргу, який виник на підставі рішень суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що заявником надано належні докази на підтвердження наявності підстави для забезпечення позову з метою збереження існуючого правового становища, оскільки подальше примусове виконання рішень суб`єкта владних повноважень, які є предметом оскарження у суді може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника у разі задоволення позовних вимог.

Також, слід звернути увагу на те, що задоволення заяви позивача в частині зупинення дії прийнятих відповідачем рішень є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу погашати податковий борг позивача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, суд зазначає, що забезпечення позову має на меті збереження існуючого правового становища, натомість можливість вчинення контролюючим органом таких дій ставить під сумнів раціональності такого забезпечення без відповідної заборони.

За таких обставин, належним способом збереження прав заявника, крім зупинення дії оскаржуваних рішень, є заборона відповідачу погашати податковий борг позивача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати перевірку стану збереження майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, проводити опис майна позивача, на яке поширюється право податкової застави, одержувати від позивача інформацію про операції із заставленим майном, то суд не вбачає для цього підстав, оскільки такі дії на даний час не призводять до настання негативних наслідків для позивача, тому дана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Судом враховано правову природу оскаржуваних рішень, які є предметом оскарження, а також правову природу дій відповідача, тому суд погоджується з його доводами, що для відновлення порушених прав знадобиться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008] Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову у наведений спосіб ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє дію відповідних рішень контролюючого органу, забороняє вчинення певних дій до вирішення спору у даній справі.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи в адміністративному позові, беручи до уваги, що в цілому правомірність й обґрунтованість оскаржуваних рішень підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останніх та вчинення відповідних дій може призвести до заподіяння значної шкоди правам, свободам та законним інтересам позивача, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень та зборони відповідачу погашати податковий борг позивача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності є достатнім способом захисту прав заявника, тому відсутні підстави для задоволення іншої частини заяви щодо заборони відповідачу здійснювати перевірку стану збереження майна позивача, яке перебуває у податковій заставі, проводити опис майна позивача, на яке поширюється право податкової застави, одержувати від позивача інформацію про операції із заставленим майном.

Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст.157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обгрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно, вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

З урахуванням викладеного та керуючись приписами статей 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» про забезпечення адміністративного позову.

Зупинити дію прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкової вимоги №228-48 від 07.02.2019 року, рішення про опис майна у податкову заставу №6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019 року, рішення №5 від 22.04.2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, рішення №6 від 16.05.2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.

Заборонити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офісу великих платників податків Державної податкової служби, як правонаступнику) погашати податковий борг Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Повне найменування сторін:

Заявник (стягувач): Приватне акціонерне товариство «Галіція дистилері» (48403, Тернопільська обл., м. Бугач, вул. Бариська, 8-А, код ЄДРПОУ 31274359)

Відповідачі (боржники): Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної податкової служби) (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996), Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197)

Строк пред`явлення ухвали до виконання до "04" грудня 2022 року.

За вимогами ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда