Рішення № 86155465, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 640/3792/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві проскасування постанови №58063068,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 18.02.2019р. ВП № 58063068 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Амборського А.В. про накладення штрафу на ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 5100,00 грн. повністю;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 18.02.2019р. ВП № 58063154 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Амборського А.В. про накладення штрафу на ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 5100,00 грн. повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що винесені відповідачем постанови про накладення штрафу є протиправною та підлягають скасуванню, оскільки прийняті без врахування наявності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій та/або встановлення відстрочення виконання рішення, так як позивачем повідомлено відповідача про винесення 14.12.2018р. старшим слідчим з ОВС слідчого відділу розслідувань кримінальних проваджень транзитно-конвертаційних груп СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітаном податкової міліції О. Сачовською постанови про визнання речовими доказами коштів в сумі 13 712 250,60 грн. в рамках кримінального провадження №42015100000000068 від 20.09.2015р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржувані постанова є законними та обґрунтованими, а відтак підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, зокрема матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018р. у справі №826/6371/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вікторія" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, статус якого було змінено протокольною ухвалою від 09.10.2017р. на третю особу, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у не підготовці та не поданні до органу Державного казначейства України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вікторія" сум надмірно сплачених платежів до бюджету, а саме - податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703 гривні 40 копійок; зобов`язано ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та Головне управління ДФС у м. Києві здійснити дії по підготовці та поданню для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вікторія" суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703,40 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду від 19.02.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018р. у справі №826/6371/17.

09.01.2019р. Окружним адміністративним судом міста Києва судом видано виконавчий лист №826/6371/17 про зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19) здійснити дії по підготовці та поданню для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703, 40 (чотирнадцять мільйонів сорок дев`ять тисяч сімсот три грн 40 коп.).

Вищезазначений виконавчий лист пред`явлено до виконання.

14.01.2019р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58063154 за виконавчим листом від 09.01.2019р. №826/6371/17 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, боржник Головне управління ДФС у м. Києві.

Листом позивача від 05.02.2019р. № 3123/9/26-15-10-05-20 "Про надання інформації" відповідача повідомлено про те, що 05.02.2019р. слідчим з ОВС слідчого відділу розслідувань кримінальних проваджень транзитно-конвертаційних груп СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітаном податкової міліції О. Сачовською доведено до відома, що у зв`язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 4215100000000068 від 20.09.2015р., 14.12.2018р. прийнято постанову про визнання речовими доказами грошових коштів у розмірі 13 712 250,60 грн., що становлять суму податку на прибуток за 2013-2014 роки ТОВ "ФК "Вікторія", яка донарахована у ході проведення документальної перевірки та сплачена у повному обсязі платником податків. Вказаною постановою заборонено вчиняти будь-які дії щодо грошових коштів у розмірі 13 712 250,60 грн.

З огляду на що в листі зазначено, що вищевикладені обставини, на думку позивача є такими, що обумовлюють необхідність зупинення вчинення виконавчих дій та/або встановлення відстрочення виконання рішення.

Однак, 18.02.2019р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборським А.В. винесено постанову ВП №58063154 про накладення штрафу, якою на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві накладено штраф у зв`язку із невиконанням судового рішення винесеного у справі №826/6371/17 без поважних причин в розмірі 5100,0 грн.

Одночасно, судом встановлено, що 09.01.2019р. Окружним адміністративним судом міста Києва судом видано виконавчий лист №826/6371/17 про зобов`язання ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві здійснити дії по підготовці та поданню для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703, 40 (чотирнадцять мільйонів сорок дев`ять тисяч сімсот три грн 40 коп.).

Вищезазначений виконавчий лист пред`явлено до виконання.

14.01.2019р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58063068 за виконавчим листом від 09.01.2019р. №826/6371/17 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, боржник ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

18.02.2019р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборським А.В. винесено постанову ВП №58063068 про накладення штрафу, якою на ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві накладено штраф у зв`язку із невиконанням судового рішення винесеного у справі №826/6371/17 без поважних причин в розмірі 5100,0 грн.

Позивач вважаючи постанови винесені в межах виконавчих проваджень № 58063154 та № 58063068 про накладення штрафів від 18.02.2019р. протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;.

Статтею 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено обов`язки і права виконавців.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VІІ, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування поважності причин невиконання судового рішення посилається на те, що у рамках кримінального провадження №42015100000000068 слідчим було повідомлено, що 14.12.2018р. прийнято постанову про визнання речовими доказами грошових коштів у розмірі 13 712 250,60 грн., що становлять суму податку на прибуток за 2013-2014 роки ТОВ "ФК "Вікторія", яка донарахована у ході проведення документальної перевірки та сплачена у повному обсязі платником податків. Вказаною постановою заборонено вчиняти будь-які дії щодо грошових коштів у розмірі 13 712 250,60 грн. Викладене, на переконання позивача, об`єктивно свідчить про існування обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення. Окрім того, позивач посилається на те, що відповідно до ч. 5 ст. 34 та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не вжито усіх передбачених Законом заходів спрямованих на виконання судового рішення, зокрема, щодо зупинення виконавчого провадження на підставі прийнятої постанови від 14.12.2018р. щодо заборони будь-яких дій відносно грошових коштів в розмірі 13 712 2502,60 грн.

Однак, суд вважає вищевказані доводи помилковими, з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції») право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Закону №1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

З вищевикладеного вбачається, що інформація повідомлена позивачем не може слугувати підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Більше того, судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019р. у справі №826/6371/17 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення виконання судового рішення до завершення розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000068 відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019р. ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019р. залишена без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Одночасно, залишаючи в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019р. у справі №826/6371/17 Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 08.05.2019р. зазначив, що: "аналіз змісту підстав, наявність яких є, на переконання ГУ ДФС у м. Києві, перешкодою для виконання судового рішення, свідчить, що у рамках кримінального провадження №42015100000000068, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2015 року, слідчим 14.12.2018 року прийнято постанову, якою визнано речовими доказами грошові кошти в сумі 13 712 250,60 грн., сплачені, як стверджує Відповідач-2, Позивачем за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки. Викладене, на переконання контролюючого органу, свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі до моменту закінчення досудового розслідування.

Судова колегія вважає, що наведені обставинами не можуть вважатися такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, адже законодавцем не передбачено окремих умов для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема, у вигляді прийняття посадовими особами слідчих органів процесуальних рішень. Виключенням у даному випадку, як вірно зауважив суд першої інстанції, може бути накладення судовим рішенням у кримінальному провадженні арешту на відповідні речі та/або цінності, що входили до предмету розгляду адміністративної справи.

... Водночас, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16.01.2019 року у справі № 755/359/19, яка набрала законної сили 22.01.2019 року, у задоволенні клопотання слідчого з особливо важливих справ четвертого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Кучер А.М. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000068 від 20.09.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - відмовлено. Тобто, слідчим суддею не було встановлено обставин, існування яких свідчить про необхідність накладення арешту на кошти.

...З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наведені у клопотанні про відстрочення виконання судового рішення обставини не можуть вважатися такими, що істотно ускладнюють його виконання або роблять це неможливим."

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одночасно, як вбачається з наданих до суду копій матеріалів виконавчих проваджень жодної інформації, листів, повідомлень тощо до виконавчої служби від боржника з доказами на підтвердження виконання рішення суду не надходило, тобто фактично рішення суду не виконано.

Таким чином, оскільки позивачем до суду не надано доказів виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018р. у справі № 826/6371/17 оскаржувані постанови за невиконання рішення суду, є законними та обґрунтованими, а відтак не підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська