Рішення № 86155382, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Київ №640/11181/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання у 30-денний строк письмової відповіді по суті скарги від 04.04.2019;

2) зобов`язати відповідача розглянути скаргу від 04.04.2019 та надати обґрунтовану відповідь;

3) стягнути з відповідача на свою користь:

- витрати на сплату судового збору у сумі 770,25 грн.;

- моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.;

- витрати на послуги ксерокопіювання у розмірі 170,00 грн. та поштові послуги у розмірі 36,00 грн.

Підставою позову зазначено те, що станом на 19.06.2019 позивач не отримав від відповідача відповідь на свою скаргу від 04.04.2019, яка отримана відповідачем 08.04.2019, чим порушено вимоги Закону України " Про звернення громадян", права позивача, нанесено йому моральних страждань і зневіри в державу та доцільність праці на державні інтереси.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що листами МОЗ України від 10.04.2018 повідомлено позивачу про те, що порушені ним у численних зверненнях питання знаходяться у межах керівництва ХМАПО, та припинено подальше лис-тування з позивачем. Також, заперечує проти стягнення моральної шкоди, посилаючись на відсутність доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших витрат немайнового характеру.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він зазначає про те, що відповідачем не надано доказів того, що лист МОЗ України від 10.04.2018 має відношення до скарги від 04.04.2019; відповідачем не доведено того, що наказ МОЗ України від 09.04.2014 №253 має вищу юридичну силу, порівняно з Конституцією і законами України; відповідачем не дове-дено відсутність у нього права вимагати від ректора ХМАПО виконання контракту №817 від 21.01.2015.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач звернувся до відповідача із скаргою від 04.04.2019, в якій просив створити комісію за фактом порушення КЗпП України ректором ХМАПО ОСОБА_2. та відсто-ронити останнього від виконання обов`язків ректора ХМАПО на період роботи комісії.

Отримання даної скарги відповідачем визнається останнім у відзиві і підтверджується відбитком реєстраційного штампу МОЗ України (вх. від 08.04.2019 №Д-4761).

Відповідь на дану скаргу відповідачем не надвалася. Як вбачається з копії скарги, наданої до суду відповідачем, на ній вчинено було вчинено резолюцію від 10.04.2019: "для опрацювання, до справи, припинено листування з порушених питань".

Також, позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.05.2019, в якій додатково надав копії клопотання до Харківського окружного адміністративного суду, рішення цього ж суду від 21.11.2018 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №820/5084/18.

Спірні правовідносини виникли у сфері звернень громадян і стосуються розгляду скарги позивача.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індиві-дуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної вла-ди, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобо-в`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі Закон №393) врегульовано відносини щодо звернень громадян, порядок та строки розгляду звернень.

Згідно із ст. 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, орга-нізацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економіч-них, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Як визначено у ст. 3 цього Закону, скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями держав-них органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 4 Закону №393 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притя-гнуто до відповідальності.

У статті 5 Закону №393 визначено вимоги до звернення, зокрема передбачено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги (ч. 7).

Згідно з ч. 8 ст. 5 Закону №393 звернення, оформлене без дотримання зазначених ви-мог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Частиною 1 ст. 7 цього Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Оцінюючи надану сторонами копію скарги позивача від 04.04.2019, суд дійшов вис-новку про те, що її оформлено без дотримання вимог, зазначених у ч. 7 ст. 5 Закону №393, а саме позивачем не викладено суть скарги, зокрема не зазначено рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені та внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи позивача та/або створено перешкоди для здійснення позивачем його прав і законних інтере-сів чи свобод, та/або незаконно покладено на позивача які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Також, скарга позивача не містить ніяких вимог про поновлення прав і захист закон-них інтересів позивача внаслідок таких порушень. Прохання створити комісію за фактом порушення КЗпП України і відсторонити особу від виконання обов`язків на період роботи комісії не стосується поновлення прав і захисту законних інтересів позивача.

Формально, позивачем повідомлено відповідача про порушення ректором ХМАПО, які зазначені у листа Головного управління Держпраці в Харківській області від 12.01.2018 №КОЛ-1167/02.04/12-14/339 та від 31.05.2018 №Д-149/Д-295/Д-32/Д463/02.04/12.-14/6463, у постанові Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13.02.2019, а також про від-криття кримінального провадження Немишлянським ВП ГУНП в Харківській області, що за своїм змістом скаргою не являється.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача від 04.04.2019 не відповідало вимогам ч. 7 ст. 5 Закону №393 щодо його оформлення, а тому під-лягало поверненню йому на підставі ч. 8 ст. 5 цього Закону, й у відповідача були відсутні пе-редбачені ч. 1 ст. 7 цього Закону підстави для прийняття і розгляду даного звернення.

За таких обставин, відсутність відповіді на звернення позивача від 04.04.2019 не може свідчити про порушення права позивача на розгляд його скарги.

Крім того, позивач зазначає про порушення ректором ХМАПО КЗпП України, однак згідно із ст. 12 Закону №393 дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, серед іншого, трудовим законодавством. Водночас, згідно із ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та райо-нними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Суд зауважує, що відповідач не повідомляв позивачу про повернення його звернення від 04.04.2019 згідно із ч. 8 ст. 5 Закону №393, однак дані обставини не стосуються предмету та підстав позову і суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, зважаючи, також і на те, що керівником МОЗ України на підставі ст. 8 Закону №393 прийнято рішення про припинення розгляду аналогічних повторних звернень позивача, про що йому повідом-лено у листі МОЗ України від 10.04.2018 №08.1-35/Д-4748/Д-5056/Д-3176/Д-2917/Д-3534/Д-3737/Д-3726/Д-2897/Д-1724/Д-1723/Д-1353, копія якого надана відповідачем.

Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що наказ МОЗ України від 09.04.2014 №253 є підзаконним актом, а також інші його доводи, не спростовують встановлених судом обставин справи і не дають суду підстав для інших висновків.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про виз-нання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання у 30-денний строк письмової відповіді по суті на скаргу від 04.04.2019 та про зобов`язання відповідача розглянути скаргу від 04.04.2019 і надати обґрунтовану відповідь на неї, оскільки у відповідача не було законних підстав для прийняття і розгляду даного звернення.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд зважає на наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, зав-даної внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (п. 2 ч. 2).

Враховуючи відсутність стверджуваного позивачем порушення відповідачем його права на розгляд скарги, а також зважаючи на відсутність аргументованих доводів і перекон-ливих доказів обґрунтованості вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги, також.

Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення в повному обсязі.

З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Міністерство охорони здоров`я України;

01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко