Ухвала суду № 86155150, 06.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

06 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1487/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімов О.В., розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (04073, м. Київ, проспект С. Бандери, 28-А) до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (59400, Чернівецька обл., м. Заставна, вул. Гагаріна, 2) про скасування постанови, -

В СТ А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі – відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31514519 від 23.05.2014 року, видавник Відділ державної виконавчої служби Заставнівського районного управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в частині накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та знаходиться за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Горішні Шерівці, вулиця Надрічна, будинок 2а;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 7138 від 28.09.2011 року, видавник Відділ державної виконавчої служби Заставнівського районного управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в частині накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та знаходиться за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Горішні Шерівці, вулиця Надрічна, будинок 2а.

У відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Окрім цього, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цих Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Суддя звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, з позовної заяви судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідача, вважаючи, що постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження порушено його право як іпотекодержателя стосовно набуття у власність предмета іпотеки.

Позивач у цій справі не є стороною (стягувач, боржник) виконавчого провадження, а є третьою особою яка захищає своє право власності. Тобто, суттю цього спору є захист права власності позивача, а не оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, у правовідносинах де він не є стороною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц від по справі дійшла висновку, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Таким чином, спір, який виник між позивачами та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц.

Разом з цим, суд звертає увагу на суб`єктний склад у даній справі, а саме те, що сторонами у ній виступають юридичні особи: іпотекодержатель (позивач) та Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (відповідач). Тому, незалежно від підстав арешту майна, враховуючи характер спору, позов про зняття арешту з нерухомого майна має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц, а тому суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, застосовує його до спірних правовідносин.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Частиною 6 статті 170 КАС України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд роз`яснює позивачу його право на звернення за захистом порушених прав до господарського суду в порядку господарського судочинства, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої статтями 27-29 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» до Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про скасування постанови.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Анісімов