Рішення № 86154979, 06.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року справа № 580/3061/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1402 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до військової частини А1402 Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби 17.01.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби 17.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині А1402 та є учасником бойових дій, у зв`язку з чим відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Однак, при звільненні з військової служби всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

22.10.2019, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що положеннями п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що надання військовослужбовцям в особливий період та під час дії військового стану інших видів відпусток, у тому числі й додаткових, припиняється, відтак, і грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не виплачується.

Позивач в силу ст. 163 КАС України подав відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, аргументуючи свою позицію доводами, що викладеній у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.

Відповідно до наказу командира військової частини А1402 від 19.07.2010 №153, позивача, призначеного наказом Міністра оборони України від 18.06.2010 №542 на посаду начальника обслуги бойового управління відділення бойового управління військової частини А1659, із 19.07.2010 зараховано до списків особового складу частини.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 271826 від 29.04.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наказом командира військової частини А1402 від 17.01.2018 №13, позивача звільненого з військової служби в запас наказом командира Повітряного Командування «Центр» від 11.12.2017 № 86 за п. а ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової служби», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення із 17.01.2018.

Згідно вищевказаного наказу, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 року по 2019 рік позивачу не виплачувалася.

На звернення позивача від 13.06.2019 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідач листом від 19.06.2019 №350/205/192/62/206 повідомив позивача про направлений до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ запит з метою надання роз`яснення щодо нарахування та виплати грошової компенсації.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 по 2018 рік, останній за захистом своїх прав звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».

Пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У свою чергу, згідно з абз. 2 та 3 п. 14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Приписами п. 17 та 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ унормовано, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено термін «особливий період», як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.

Проте, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку особа набула за період проходження військової служби.

Відтак, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів:

1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у адміністративній справі №620/4218/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що оскільки позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки у 2015-2018 роках, то він набув право на отримання грошової компенсації замість них, у зв`язку із звільненням зі служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошових компенсацій за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2018 рік.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1402 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби 17.01.2018;

3.Зобов`язати військову частину А1402 Міністерства оборони України (19700, м. Черкаси, вул. Шевченка, 98, код ЄДРПОУ 07760091) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період із 2015 по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення із військової служби 17.01.2018.

4.Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя О.А. Рідзель