Ухвала суду № 86154575, 06.12.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3889/19

провадження №2-ві/619/14/19

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2019 Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Остропілець Є.Р., розглянувши заяву представника відповідача Калінчука А.О. про відвід судді Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими та припинення іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Нечипоренко І.М. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими та припинення іпотеки.

05.12.2019 представником відповідача ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ» - Калінчук А.О. подано заяву про відвід судді Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. на підставі ст.36 ЦПК України.

При цьому заявник посилався на те, що 05.12.2019 ним, представником ТОВ «ФК «Гефест», було заявлено клопотання при витребування доказів, а саме матеріалів цивільної справи №644/9768/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «НАДРА» Харківське регіональне управління про визнання недійсним кредитного договору та визнання припиненою поруку за договору поруки з Ордконікідзевського районного суду міста Харкова.

Суддя Нечипоренко І.М. відмовила в задоволенні клопотання, порушуючи основоположний конституційний принцип, надала позивачеві перевагу у здійсненні своїх прав, пов`язаних із можливістю подання доказів та доведеності правової позиції, порівняно із відповідачем, якого було позбавлено права на судовий захист. Вказує, що такі дії судді Нечипоренко І.М. викликають сумнівів у відповідача в її неупередженості та об`єктивності при розгляді даної справи.

Дослідивши заяву, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ).

Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Підстави для відводу судді передбачені ст.ст. 36-37 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що сумніви у об`єктивності і неупередженості у заявника виникли саме у зв`язку із розглядом судом під головуванням судді Нечипоренко І.М. клопотання відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

На підставі ч.4 ст.36 ЦПК України посилання на незгоду з процесуальним рішенням є безпідставним.

Отже, ознайомившись з викладеними в заяві про відвід судді Нечипоренко І.М. доводами, котрі належним чином не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, враховуючи, що передбачені ст. 36 ЦПК України підстави для відводу відсутні, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35-40 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача Калінчука А.О. про відвід судді Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими та припинення іпотеки - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Р. Остропілець