Рішення № 86153780, 29.11.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 29.11.2019 Справа № 546/1057/18

Провадження №2/546/484/18

2/546/311/19

2/554/1833/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Хмельницькій М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору , -

в с т а н о в и в :

Цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надійшла з Решетилівського районного суду Полтавської області до Октябрського районного суду м.Полтави за підсудністю. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» в позові прохали : стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13 065 грн. 35 коп. за кредитним договором №б/н від 13 листопада 2008 року; судові витрати у розмірі 1 762 грн. (а.с.2-4, 50).

24.05.2019 ухвалою суду відкрито провадження в справі №№546/1057/18, 2/554/1833/2019. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті в Октябрському районному суді м.Полтави за адресою - м.Полтава, вул.Навроцького, 5, кабінет №19 на 16.00 годин на 21 червня 2019 року, викликати в судове засідання учасників процесу (а.с.52, 53).

19.06.2019 Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. В якій прохала: визнати недійсним кредитний договір №б/н від 13.11.2018 У відповідності із ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору. В обґрунтування позову зазначила, що підписання заяви №б/н від 13.11.2008 з ЗАТ КБ «Приватбанк» про надання кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника, як споживача кредитної послуги,з боку ЗАТ КБ «Приватбанк», а саме: невиконання переддоговірної роботи з позичальником. Сторонами недотримано письмової формиукладання договору. Не відкрито поточний рахунок на ім`я позичальника ОСОБА_1 , що є істотною умовою та передбачено ч. 1 ст. 1066 ЦК України. Усний договір б/н від 13.11.2008 не містить інших істотних умов, притаманних споживчому кредитуванню. 13.11.2008 ОСОБА_1 була підписана заява,надана ЗАТ КБ «Приватбанк» на отримання кредитної картки з метою отримати кредит в розмірі 500,00 гривень на власні потреби у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % в місяць на суму залишку заборгованості. Усний кредитний договір №б/н від 13.11.2008 укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» підпадає під поняття споживчого договорузгідно з яким надається певна послуга фінансової установи на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб), з другої сторони. У ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга- діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Про те, що оспорюваний кредитний договір та суть зустрічного позову стосується ЗУ «Про захист прав споживачів» підтвердженов Узагальненнях судової практики Верховного Суду України (Судова практика з розгляду цивільних справ про захист правспоживачів (2009 - 2012))від 01.02.2013, підготовлені до друку суддями Верховного Суду и ОСОБА_2 і головним консультантом управління вивчення та аналізу судової практики ОСОБА_4 Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, них або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів,здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Згідно з п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII"Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Визначення понять "фінансова установа" й "фінансова послуга" містяться в статтях 1, 4 від 12.07.2001 № 2664-ІІІ"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Згідно з преамбулою ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону фінансова установа- юридична особа, відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установналежать - банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга- операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах х осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. У ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін. Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни "споживчий кредит", «фінансова установа», "фінансова послуга" дають підстави вважати, шо правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів». Таким чином, з огляду на правовідносини, які виникли між позичальником - фізичною ОСОБА_1 та фінансовою установою ЗАТ КБ «Приватбанк», зважаючи на законодавство України, судову практику, вважає, що дані правовідносини регулюються в тім числі ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно з ч.3 ст. 22 якого позивачем судовий збір не сплачується, так як пред`явлений позов пов`язаний з порушенням його прав. Укладаючи усно договір від 13.11.2008 представником банку не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування,яка має бути надана відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій форміпро: кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; типи відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може буш одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або оті про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; ваги та недоліки пропонованих схем кредитування, інформація майже в повному обсязі не була надана позивачу. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у вій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зміст заяви №0207130600076746121 зводиться до того, що ОСОБА_1 лише висловила бажання на отримання кредиту,що не може вважатися обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору у письмовій формі. «Приватбанк» не може надати суду підписані нею ні «Умови та Правила надання банківських послуг» ні «Тарифи Банку», а відтак не існує в природі підписані нею зазначені документи, які мали б становити письмовий договір між нею та банком. В кредитному договорі №б/н від 13.11.2008 не зазначено про відкриття банківського (поточного) рахунку, який повинен був відкритий позичальнику ОСОБА_1 з метою зарахування на нього суми наданого кредиту (відсутня істотна умова кредитного договору, порушено вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Постанови НБУ від 12.11.2003 №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» та вимоги Постанови НБУ № 223 від 30.04.2010 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів). Згідно вимог чинного законодавства для обслуговування платіжної картки відповідача банк мав би відкрити поточний рахунокна ім`я позичальника ОСОБА_1 ,що є істотною умовоюта передбачено ч. 1 ст. 1066 ЦК України. З огляду на зазначене вважає, що договір, укладений між позичальником ОСОБА_1 та банком в усній формі шляхом приєднанняє змішаним договоромбанківського рахунку та кредитного договору. Усний договір №б/н від 13.11.2008 не містить інших істотнихумов,притаманних споживчому кредитуванню. Зважаючи на вищесказане слід зазначити, що сторони, всупереч вимогам Закону, котрі регулюють порядок укладення договору та істотні умови кредитного договору,не погодили між собою усіх істотних умов договору кредиту, а саме умов надання кредиту, цільового призначення кредиту, умови відкриття та обслуговування поточного рахункупозичальника, умови, на яких позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту. Відсутність у спірному договорі названих вище істотних умов,визначених цивільним, законодавством означає, що цей договір є неукладеним. Тобто, зважаючи на вищевикладене, можна дійти висновку, що даний правочин, який грунтується на заяві №0207130600076746121 від 13.11.2008, згідно якої відповідачу ОСОБА_1 видана платіжна картка, є нікчемним, тому вона і звертається до суду з даними позовом (а.с.60-66).

21.06.2019 ухвалою суду клопотання відповідача ОСОБА_1 - задоволено. Посвідчено довіреність ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 . Витребувано в строк до 22.07.2019 з ПАТ КБ «Приватбанк» оригінал кредитної справи №б/н від 13.11.2008 за кредитним договором укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Доручено Решетилівському районному суду Полтавської області організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 23.07.2019 о 15 год. 30 хв. в режимі відеоконференції відповідача ОСОБА_1 . Прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. Розгляд справи проводити в порядку загального провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні в Октябрському районному суді м.Полтави за адресою - м.Полтава, вул.Навроцького, 5, кабінет №19 на 15.30 годин на 23 липня 2019 року, викликати в судове засідання учасників процесу (а.с.90-92).

23.07.2019 року ухвалою відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.00 годин 23 серпня 2019 року. Доручено Решетилівському районному суду Полтавської області організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 23 серпня 2019 року о 14 год. 00 хв.в режимі відео конференції ОСОБА_1 (а.с.138-139).

У серпні 2019 року до суду надійшов відзив АТ КБ «Приватбанк» на зустрічну позовну заяву. В якому зазначили, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 13.11.2008 згідно якої отримала кредит у розмірі 3900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати віл боржника виконання його обов`язку. У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до розділу 1. Загальних положень умов та правил надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує умови та правила надання банківських послуг. Тобто правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднення. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, умови та правила надання банківських послуг та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, тарифами, складають договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п. 1.1.1.62 умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена карта (п.п.1.1.1.90 умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку; є невід`ємною частиною договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що власник картки повідомляється відповідно до умов та правил. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Необхідно зауважити, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Окрім того, в анкеті-заяві зазначено: "Я ознайомилась і згодна з умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в «Приватбанку». Таким чином, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість за кредитом відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 13.11.2008, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила, що " Я згодена з тим, що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правилами надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч.І ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.І ст.634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.І ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування). Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст.3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо відкриття рахунку. Боржник помиляється, коли говорить про те, що не укладений договір на відкриття рахунку, адже таким договором, враховуючи специфіку відповідних транзитних рахунків, є сам кредитний договір, який є письмовим, та визначає основні принципи його дії. Щодо дійсності кредитного договору. Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. З ст. 6 ЦПК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Кредитний договір укладений із відповідачем складається із: заяви позичальника, пам`ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами свідчить підпис відповідачем заяви позичальника. Що саме й було встановлено та не спростовано відповідачем. На підставі ч.1 ст. 634 ЦК України, підписавши заяву позичальника, відповідач приєднався до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання позичальником не є обов`язковим, так само не обов`язково і підписання тарифів банку. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України: кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. ОСОБА_1 не надала до суду інших умови та правила надання банківських послуг або ж тарифів з якими її було ознайомлено, не надала доказів на спростування дійсності умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів, які долучені до позовної заяви, а тому неврахування умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів, які містяться в матеріалах справи є недоречним. Щодо встановлення відповідачці кредитного ліміту та користування кредитним коштами, то банком до суду надано виписку по картковому рахунку, яка є належним та допустимим доказом. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів - платіжних карт, регулюється, зокрема, наступними правовими актами: ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" , ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ «Про електронний цифровий підпис», постановою НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи вимагає інших ( не паперових ) підтверджень видачі кредитних коштів. У постанові НБУ № 705, зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо». Таким чином, ПриватБанком були надані суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, прохають суд застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Також до відзиву надана заява, в якій прохали застосувати строк позовної давності до позовних вимог (а.с.158-163).

23 серпня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.00 годин на 24 вересня 2019 року. Доручено Решетилівському районному суду Полтавської області (адреса: Полтавська область м. Решетилівка, вулиця Покровська,24) організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 24 вересня 2019 року о 14 год. 00 хв. в режимі відео конференції відповідача ОСОБА_1 (а.с.181-182)

24.09.2019 ухвалою суду клопотання відповідача ОСОБА_1 - задоволено. Повторно витребувано в строк до 23.10.2019 з ПАТ КБ «Приватбанк» оригінал кредитної справи №б/н від 13.11.2008 за кредитними договором укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 Доручено Решетилівському районному суду Полтавської області (адреса: Полтавська область м. Решетилівка, вулиця Покровська,24) організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 24 жовтня 2019 року о 14 год. 30 хв. в режимі відео конференції відповідача ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні в Октябрському районному суді м.Полтави за адресою - м.Полтава, вул.Навроцького, 5, кабінет №19 на 14.30 годин на 24 жовтня 2019 року, викликано в судове засідання учасників процесу (а.с.196, 197).

24 жовтня 2019 року ухвалою судді провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - зупинено до вирішення питання щодо відводу судді у справі. (а.с.217-218)

25 жовтня 2019 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Андрієнко Г.В. визнано заявлений представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід судді Блажко І.О. від розгляду справи №554/1057/18 - необґрунтованим. (а.с.224-225)

28 жовтня 2019 року ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. Доручено Решетилівському районному суду Полтавської області (адреса: Полтавська область м. Решетилівка, вулиця Покровська,24) організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 29листопада 2019 року о 11 год. 00 хв. в режимі відео конференції відповідача ОСОБА_1 (а.с.226-227)

29 листопада 2019 року ухвалою суду клопотання позивача ОСОБА_1 про допуск в якості представника відповідача особи, яка не є адвокатом, відмовлено. Відсторонено від участі у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, в якості представників позивача ОСОБА_3 (а.с.257-258)

29 листопада 2019 року ухвалою суду первісну позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду. (а.с.259-261)

Позивач, за зустрічним позовом, ОСОБА_1 до суду не з`явилася, будучи повідомленою про судове засідання у встановлений ЦПК України спосіб. Надіслала суду заяву про розгляд справи у відсутності учасника процесу. В якій прохала, розглянути справу без її участі (а.с.252).

В судове засідання відповідач, за зустрічним позовом, АТ КБ «Приватбанк» свого представника не направили, надіславши суду клопотання про перенесення розгляду справи. При цьому не надали доказів поважності неявки в судове засідання, та не прохали продовжити розгляд справи. У відзиві на позовну заяву прохали суд застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову та надіслали суду заяву про застосування у справі вимог ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України про пропуск строку позовної давності на подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору (а.с.163, 254).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судом встановлено, що 13.11.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н від 13.11.2008, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с.9)

Частиною 1 ст.634 ЦК України, передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, кредитні правовідносини виникли між сторонами в порядку, передбаченому ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, щовизначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, a також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.192 ЦК України не визначає поняття грошей (грошових коштів), але при цьому встановлює порядок їх використання наступним чином: законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Таким чином, ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість, ОСОБА_1 в порушення вимогст.ст.76, 80 ЦПК України не надано жодного доказу, що при укладанні з нею кредитного договору, та у подальшому в процесі кредитування ПАТ «Приватбанк» тим чи іншим чином порушив вимоги законодавства як щодо змісту правочину, волевиявленні учасників правочину та інших, зазначених у ст.203 ЦК України.

На підставі викладено, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору в повному обсязі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. В даному випадку підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік відповідно до трудового законодавства України.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Таким чином, строк позовної давності давно сплинув та позивач не має жодних підстав для звернення до суду з даним позовом, через що слід застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 22 ЗУ«Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити повністю.

Складання поновного тексту відкладено на 8 (вісім) днів 06 грудня 2019 року.

Позивач - громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО №305299, 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, 1Д.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко