Рішення № 86152770, 02.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2632/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Данилюк К.Б. представників позивача та третьої особи розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення від 06.06.2019 року, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, та про стягнення допомоги в сумі 336800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неодноразово відмовляв йому у розгляді питання про виплату одноразової грошової допомоги, після чого судовими рішеннями був зобов`язаний належним чином розглянути та вирішити дане питання.

Позивач зазначає, що з листа відповідача від 26.06.2019 року йому стало відомо, що підставою для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги стала начебто невідповідність інформації, що зазначена у виписці з акта огляду МСЕК №1004217 від 25.10.2017 року іншій інформації, вказаній у свідоцтві про хворобу заявника від 05.06.2015 року №153 в частині правильного зазначення діагнозу.

Крім цього, відповідач цим же листом повідомив, що оскільки 2-га група інвалідності позивачу призначена поза межами дворічного строку від дати первинного огляду, це дає підстави для відмови у виплаті допомоги.

Позивач, вважаючи рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

ХІД СПРАВИ.

02 вересня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Суд залучив до участі у справі як третю особу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії та зобов`язав надати до суду висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 15.05.2019 року.

10 вересня 2019 року надійшли пояснення третьої особи у справі з посиланням на те, що на виконання рішення суду від 06.03.2019 року у справі № 560/3489/18 управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області склало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 336800,00 грн., який разом з іншими документами був скерований Міністерству внутрішніх справ України для погодження та затвердження. Міністерством прийняте рішення про відмову у погодженні висновку зважаючи на обставини, які були повідомлені листом від 26.06.2019 року.

20 вересня 2019 року надійшов відзив, у якому відповідач зазначає, що позивачу після встановлення третьої групи інвалідності була призначена та виплачена одноразова грошова допомога. 25.10.2017 року ОСОБА_1 пройшов повторний медичний огляд, за результатами якого йому встановлено II групу інвалідності.

Відповідач вважає, що підстави для призначення і виплати допомоги відсутні, оскільки під час розгляду документів заявника були встановлені розбіжності у документах та інформації, зокрема в частині відомостей стосовно діагнозу. Це, а також те, що з дати первинного огляду заявника пройшло більше двох років, і обумовило висновок відповідача про відсутність підстав для виплати допомоги.

20 вересня 2019 року надійшла відповідь на відзив, а 24 вересня 2019 року письмові пояснення ОСОБА_1 .

08 жовтня 2019 року суд витребував у Міністерства внутрішніх справ України інформацію про те, чи приймалось ним окремо оформлене рішення від 06.06.2019 року з приводу виплати/невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, на яке позивач посилається у позові.

У подальшому, у зв`язку з тим, що у матеріалах справи був відсутній протокол (рішення або інший документ), у якому зазначені конкретні підстави (обставини, які стали підставою) для прийняття оскарженого рішення, а у самому висновку відносно ОСОБА_1 , затвердженому 06.06.2019 року, також відсутні будь-які посилання на підстави відмови, суд з метою повного та всебічного дослідження обставин справи витребував у Міністерства внутрішніх справ України протокол (рішення або інший документ), у якому зазначені конкретні підстави (обставини, які стали підставою) для прийняття оскарженого рішення від 06.06.2019 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Відповідач надав деякі документи, які витребував суд, однак не надав будь-яке рішення чи інший документ від 06.06.2019 року, яким окремо вирішувалось питання за заявою позивача.

31 жовтня 2019 року суд задоволив клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та призначив судове засідання.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи покликались на доводи, наведені ними у поданих суду заявах. Представник позивача позов підтримав, представник третьої особи проти позову заперечує. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ. ЗАКОНОДАВСТВО. ОЦІНКА.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказом №227о/с від 01 вересня 2015 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області звільнений зі служби в органах МВС України.

Військово-лікарською комісією УМВС України в Хмельницькій області позивача було обстежено та встановлено, що його захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на підставі чого видане свідоцтво про хворобу №153 від 05 червня 2015 року.

У подальшому позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов`язано з проходженням служби в ОВС та підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серія АВ №0570027 від 11.09.2015 року.

07.04.2016 року ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи відповідно до Порядку № 850. Кошти в сумі 206700,00 грн. виплачені позивачу 25 жовтня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №128 від 25.10.2016 року, копія якого є у справі.

Під час чергового переогляду 25.10.2017 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серія АВ № 1004217.

16.11.2017 року позивач звернувся із заявою до УМВС України в Хмельницькій області про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та призначенням II групи інвалідності.

Ліквідаційною комісією УМВС України був складений висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, який був повернутий листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.12.2017 року №15/2-4704 без права на виплату у зв`язку з тим, що 2-га група інвалідності позивачу призначена у термін, що перевищує два роки від дати первинного огляду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року по справі №822/159/18, яке залишене в силі постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 року, визнано протиправною відмову МВС України прийняти у встановлений законом строк рішення про затвердження висновку про виплату грошової допомоги по заяві ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасований сам висновок та зобов`язано УМВС України в Хмельницькій області скласти та направити до МВС України новий висновок щодо виплати заявнику одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, для прийняття рішення Міністерством внутрішніх справ України згідно з п.9 Порядку №850.

30.07.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача стосовно виплати одноразової грошової допомоги, на що МВС України та Управління МВС України в Хмельницькій області листами знову повідомили про повернення документів заявника як таких, що не відповідають вимогам законодавства, посилаючись на відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.

Позивач вдруге оскаржив рішення відповідачів до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі 560/3489/18 визнано протиправним рішення, викладене у листі Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2018 року №15/2-3134, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи з 25.10.2017 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 з урахуванням раніше виплаченої суми.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2019 року скасував вищезгадане рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання МВС України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи, прийнявши в цій частині нову постанову, якою зобов`язав МВС України повторно розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Вказані рішення набрали законної сили.

Управлінням МВС в Хмельницькій області 15.05.2019 року сформовано висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 336800,00 грн. та направлено його разом з поданими позивачем документами до МВС України.

Судом оглянутий зазначений висновок, оригінал якого наданий відповідачем, та встановлено, що він не був погоджений виконувачем обов`язків начальника відділу МОП СВ ДФОП МВС України.

Одночасно, зі змісту висновку ніяким чином не вбачаються підстави для відмови у погодженні висновку, не вказуються причини через які даний висновок не підлягає погодженню та затвердженню.

06.06.2019 року на висновку вчинено резолюцію Директором ДФОП МВС України С.М. Шевніним про відмову у його затвердженні, відтак 06.06.2019 року можна вважати датою прийняття рішення, оскільки як було встановлено судом, будь-які окремі рішення відповідача з цього приводу не приймались.

У подальшому листом ДФОП МВС України від 26.06.2019 року №15/2 - 2465 ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області було поінформовано про прийняте рішення.

Зокрема, повідомлялось про те, що під час розгляду матеріалів ОСОБА_1 було виявлено невідповідність інформації, що зазначена у п.12 копії виписки з акта огляду МСЕК №1004217 від 25.10.2017 року, іншій інформації, зазначеній у п.12 свідоцтва про хворобу заявника від 05.06.2015 року №153. Так, у п.12 виписки зазначено діагноз: 120 (згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб 10-го перегляду - стенокардія), який відсутній у переліку захворювань, що вказані в п.12 свідоцтва про хворобу. Крім цього, оскільки 2-га група інвалідності позивачу призначена поза межами дворічного строку від дати первинного огляду, він не набуває права на виплату допомоги.

Оцінюючи прийняте рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ) держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частиною 6 ст.23 Закону №565-ХІІ передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівникові міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання ст.23 Закону №565-ХІІ, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850. Вказана постанова набрала чинності 31 жовтня 2015 року та є чинною на момент вирішення даного спору судом.

Згідно з підпунктом 2 п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Орган МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850)

Наведена норма передбачає, що МВС приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850 про відмову в призначенні грошової допомоги, причому підстави для відмови у виплаті грошової допомоги чітко перераховані у п.14 Порядку №850, зокрема, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

вчинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Крім вищенаведених, інших підстав для відмови у виплаті грошової допомоги п. 14 Порядку №850 не передбачає.

Судом встановлено, що МВС України з посиланням на п. 4 Порядку №850 вже двічі необґрунтовано відмовляло позивачу у виплаті грошової допомоги, посилаючись на те, що на час звернення після встановлення 2 групи інвалідності було перевищено дворічний термін від дати первинного огляду.

Відповідно до п. 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, у п. 4 Порядку передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у більшому розмірі у працівника міліції виникає, якщо він після повторного огляду отримав вищу групу інвалідності.

Одночасно, відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 3 грудня 2009 року, повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один-три роки.

Таким чином, момент встановлення вищої групи інвалідності не залежить цілковито від волі інваліда, а обумовлюється у тому числі і внутрішніми протоколами роботи відповідних установ медико-соціальної експертизи.

У зв`язку з цим, посилання відповідача на п. 4 Порядку №850, як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним.

Одночасно суд звертає увагу на те, що ніким не заперечується та обставина, що інвалідність позивача виникла з причин, пов`язаних саме з виконанням ним службових обов`язків, що підтверджується усіма медичними документами. Враховуючи це, розбіжність стосовно зазначення діагнозу позивача ( в частині) також не може бути самостійною достатньою підставою для відмови у затвердженні висновку.

Крім того, суд враховує те, що у самому висновку, який був складений УМВС в Хмельницькій області на користь заявника та скерований для погодження, МВС України не зазначено жодної підстави та будь-якого обґрунтування відмови, які б були передбачені вимогами закону або Порядку.

У той же час, формулювання причин відмови у листах, як це мало місце неодноразово у цій справі та інших пов`язаних з нею справах за участі позивача, не може розцінюватись як належний спосіб прийняття та обґрунтування рішень суб`єктом владних повноважень.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі необхідності ефективного захисту порушених прав та інтересів особи.

З огляду на необґрунтованість відмови МВС України у погодженні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачеві, враховуючи те, що право позивача на виплату допомоги було встановлене рішеннями судів у інших справах, про що зазначалось вище, а також те, що позивач вже втретє звертається до суду з одного і того ж питання, а відповідач не приймає обґрунтоване та законне рішення, належним способом захисту порушеного права є скасування рішення про відмову, вчиненого у формі резолюції від 06.06.2019 року на висновку про призначення допомоги, зобов`язання МВС України повторно розглянути висновок УМВС України в Хмельницькій області від 15.05.2019 року про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ-ої групи, з доданими документами, та прийняти обґрунтоване рішення про затвердження висновку про виплату одноразової грошової допомоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення коштів, суд вважає її передчасною, оскільки така вимога може бути задоволена у тому випадку, коли грошова допомога призначена (нарахована) на підставі розпорядчого акту ( рішення), однак з тих чи інших причин протиправно не виплачується. оскільки на даний час допомога позивачу не призначена і не нарахована, підстави для її стягнення відсутні.

Зважаючи на те, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, позов підлягає частковому задоволенню з виходом суду за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Директора Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України про відмову у затвердженні висновку, вчинене у формі резолюції від 06.06.2019 року на висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 15.05.2019 року про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ-ої групи, з доданими до нього документами, та прийняти обґрунтоване рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 грудня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00032684)

Головуючий суддя І.С. Козачок